
Виразково-плівчаста ангіна ( Симановського –Венсана)
Збудник –веретеноподібна паличка та спірохета ротової порожнини.
Чинники, які зумовлюють захворювання:
- загальні: гіповітамінози, аліментарні дистрофії, зниження реактивності внаслідок перенесених гострих та хронічних інфекцій
- місцеві : наявність каріозних зубів, захворювання ясен, ротове дихання.
Клініка:
з’являється дискомфорт в горлі
відчуття стороннього тіла під час ковтання
неприємний запах з рота та слинотеча
загальне самопочуття залишається добрим, температура відсутня
в аналізі крові помірний лейкоцітоз зі збільшенням відсотка лімфоцітів та моноцітів, незначно підвищується ШОЕ.
При фарингоскопії:
На зівової поверхні в ділянці верхнього полюса одного мигдалика виявляються нальоти жовтувато-білого кольору, яки легко знімаються . Після зняття або самовільного відторгнення нальоту утворюється досить глибока виразка, дно якої вкрите рихлою фіброзною плівкою, що має жовтовато-білий колір. Виразка може трохи кровоточити. По периферії змертвілих тканин розташована зона реактивного запалення. На боці ураження збільшуються регіонарні лімфатичні вузли.
В подальшому виразка поглиблюється і з часом може відбутися змертвіння всього мигдалика, процес може поширитися на суміжні тканини.
Захворювання триває від 1до 4 тиж. Виразки звичайно загоюються без значних рубцевих деформацій.
Лікування:
призначення антибіотиків пеніцілінового ряду (якій має спірохетоцидну дію)
полоскання глотки дезінфекційними розчинами (пероксиду водню, етакридину лактату, калію перманганату)
очищення виразок від нальотів та припікання їх дна 10% розчином ляпісу, 10% розчином новарсенолу в гліцерині
повноцінне харчування та вітамінотерапія.
Ускладнення ангін: паратонзілярний абсцес, міокардит, ревматизм, тонзилогенний сепсис, нефрит, поліартрит.
Хронічний тонзиліт
Хронічний тонзиліт – це захворювання інфекційно-алергійного характеру, з якім пов’язане виникнення та погіршення перебігу багатьох захворювань: серцево-судинні (ревматизм), хвороби нирок, суглобів, тиреотоксикоз. Залежно від їх наявності та приєднання ускладнень, розрізняють компенсовану, субкомпенсовану та декомпенсовану форми.
Збудник – асоціація В-гемолітичного стрептокока групи А, стафілокока та аденовірусів.
Чинники: - зниження реактивності організму
нераціональне харчування ( надмір білків та брак вітамінів)
несприятливі умови праці та побуту
інші вогнища хронічної інфекції: каріозні зуби, пародонтоз, гнійні сінуїти, порушення носового дихання (аденоїди, викривлення носової перегородки).
Клініка:
- часті ангіни (3-5 разів на рік)
- незначний дискомфорт при ковтанні
- поганий запах з рота
- відчуття неприємного смаку під час вживання їжі, особливо в разі скупчення в лакунах детриту
- швидка втомлюваність при фізичних навантаженнях, загальна слабкість
У разі компенсованої форми наявні лише місцеві ознаки хронічного запалення мигдаликів:
1.гіперемія країв піднебіних дужок ( ознак Гизе)
2. валикоподібне стовщення країв передніх та задніх піднебінних дужок (ознак Б.С. Преображенського)
3.набряклість верхніх відділів передніх і задніх дужок (ознак Зака)
4. рубцеві спайки між мигдаликами та піднебінними дужками
5. розрихлені або рубцево-змінені та ущільнені мигдалики
6. казеозно-гнійні пробки або рідкий гній у лакунах мигдаликів
7.регіонарний лімфаденіт – збільшення защелепних лімфовузлів.
Субкомпенсована форма характеризується появами під час загострення або після нього функціональних змін з боку серця, суглобів та нирок, які в подальшому зникають
Декомпенсована форма характеризується наявністю не тільки місцевих ознак хронічного запалення мигдаликів, але й проявами декомпенсації у вигляді ускладнень: рецидивуючих гострих тонзилітів, паратонзілітів, паратонзилярних абсцесів, різноманітних захворювань віддалених органів та систем (серця, нирок, суглобів тощо).
Лікування: залежить від форми тонзиліту.
Компенсована форма передбачає проведення консервативної терапії:
змащування мигдаликів розчинами Люголя, йодинолу тощо.
полоскання антисептичними розчинами (фураціліном), відварами трав.
промивання лакун мигдаликів антисептичними розчинами
курс фізіотерапії: КУФ, УФО, УВЧ
санація каріозних зубів, порожнини носа та ППН
при загостреннях процесу ( ангіна) призначають антибіотики, сульфаніламіди.
напівхірургічне: гальванокаустика, діатермокоагуляція, кріовплив.
Субкомпенсована та декомпенсована форми вимагають хірургічного лікування – тонзілєктомії.
Вона показана в разі безрезультатності консервативного лікування.