
Пари та їх значення.
Пар — це поле, на якому протягом усього або частини вегетаційного періоду не вирощують сільськогосподарські культури і систематично обробляють грунт для боротьби з бур'янами, здійснюють заходи нагромадження вологи та поліпшення повітряного режиму.
Розрізняють чисті, або незайняті, і зайняті пари. Чисті пари про- тягом вегетаційного періоду не засівають і грунт підтримують у чистому від бур'янів та розпушеному стані. На зайнятих парах вирощують культури з коротким вегетаційним періодом. Час, що залишився після їх збирання, використовують для обробітку грунту. Зайняті пари поділяють на суцільні, просапні, кулісні та сидеральні. Залежно від часу проведення оранки розрізняють чорні (зорані восени) і ранні (зорані навесні) чисті пари.
На суцільних парах вирощують здебільшого кормові культури, висіяні суцільним способом (викоовес, кукурудза на зелений корм та ін.). При вирощуванні цих культур грунт не обробляють.
Просапні пари займають просапними культурами (рання картопля, кукурудза на ранній силос). Міжряддя цих культур обробляють кілька разів.
На кулісних парах вирощують високорослі просапні культури з розширеними міжряддями (кукурудза, соняшник та ін.). Стебла їх залишають у полі на зиму для снігозатримання. Відстань між кулісами кратна ширині захвату культиваторів. Запроваджують такі пари у посушливих районах.
На сидеральних парах вирощують культури, які заорюють у грунт як зелене добриво.
Зайняті пари за умови правильного обробітку забезпечують значну кількість додаткової продукції, що, в свою чергу, підвищує продуктивність використання землі. Ефективність зайнятих парів значною мірою залежить від парозаймаючої культури, часу її збирання, якості підготовки грунту під цю культуру, а також під наступну. ІІарозаймаюча культура повинна мати короткий вегетаційний період та ранні строки збирання. Після неї має залишатися достатньо часу для підготовки грунту під озимі культури. У зайнятих парах вирощують озиме жито і пшеницю, кукурудзу, виковівся-ну та гороховівсяну сумішки, багаторічні бобові трави на зелений корм та сіно (Степ, Лісостеп). У районах Полісся такими культурами є люпин на зелений корм і силос, одно- і багаторічні трави на сіно, рання картопля, озимі на зелений корм.
Після попередників, які рано звільняють поле, здебільшого проводять культурну оранку на глибину 20—22 см. У посушливих умовах через нестачу часу для підготовки грунту під озимі застосовують поверхневий обробіток лемішними або дисковими знаряддями на глибину 12—14 см. Ефективність оранки підвищується, якщо слідом за збиранням попередника проводять попереднє лущення. На полях, зайнятих багаторічними травами, глибина оранки на чорноземах становить 25—30 см. Після лущення та оранки проводять культивацію з одночасним боронуванням для знищення бур'янів та збереження розпушеної поверхні грунту.
На зайнятих парах гній та мінеральні добрива вносять під паро-займаючу культуру або після її збирання. Чисті пари більш ефективні в посушливих умовах, де вони мають велике значення для боротьби з посухою. Навіть у несприятливі роки на чистих парах нагромаджується достатня кількість вологи в грунті, що сприяє своєчасній появі сходів озимих, розвитку їх восени і забезпечує підготовку рослин до перезимівлі. Чисті пари позитивно впливають не тільки на першу, а й на другу і третю культури сівозміни.
Обробіток чорного пару восени майже не відрізняється від зяблевого обробітку під ярі культури. Він передбачає 1—2 лущення та оранку на глибину 20—22 см або на 25—ЗО см при підвищеній засміченості поля бур'янами. Добрива вносять під оранку.
Весняний обробіток починають із закриття вологи. Протягом весняно-літнього періоду проводять 4—5 культивацій з одночасним боронуванням, а в суху погоду — і коткуванням. Останню культивацію виконують на глибину загортання насіння.
На ранніх парах обробіток грунту проводять рано навесні одночасно з сівбою ранніх ярих культур. Оранку виконують з одночасним боронуванням, а в разі необхідності — і коткуванням. Протягом літа поле обробляють аналогічно чорному пару, але проводять менше обробітків. Добрива вносять під оранку.
Обробіток грунту під озимі після непарових попередників. До непарових попередників належать культури, після збирання яких обробіток грунту та сівбу озимих можна провести в агротехнічні строки. У лісостепових та степових районах це горох, озимі, кукурудза на силос, соняшник. У нечорноземній зоні озимі розміщують після багаторічних трав другого року використання, льону-довгунця, гречки, гороху.
Оскільки грунт після збирання попередника значною мірою висушений, обробіток його під озимі культури залежить від зволоженості орного шару, строків збирання та технології вирощування попередньої культури. Залежно від цього розрізняють попередники суцільного та широкорядного способів сівби. До перших належать колосові, льон, горох, багаторічні трави та ін. Після колосових культур під озимі в південних районах застосовують напівпаровий обробіток грунту. За умови достатнього зволоження відразу після збирання попередника проводять оранку, а в міру появи сходів бур'янів — 2—3 культивації. Якщо грунт пересушений, спочатку проводять лущення, а потім — оранку і культивацію з одночасним боронуванням і коткуванням. Після багаторічних трав другого року використання при достатній зволоженості орного шару до початку обробітку проводять оранку плугами з передплужниками на повну глибину його. При недостатньому зволоженні спочатку проводять лущення, а через кілька днів — оранку. Оброблене поле коткують важкими котками.
Після збирання льону, зернобобових, круп'яних культур відразу проводять оранку, а перед сівбою — культивацію з одночасним боронуванням і коткуванням. При недостатній кількості опадів на незасмічених полях замість оранки можна застосовувати обробіток лемішними лущильниками на глибину 10—12 см. Цими самими знаряддями обробляють грунт після просапних культур, зокрема за посушливих умов. При достатній вологості грунту після збирання попередників доцільніше провести оранку з одночасним коткуванням і боронуванням.
У районах поширення вітрової ерозії (південь України) для обробітку стерньових попередників використовують борони БІГ-3. Після внесення добрив грунт обробляють комбінованим агрегатом АКП-2,5. Після дощів та проростання бур'янів проводять боронування, а перед сівбою — культивацію.
Обробіток цілинних та перелогових грунтів. Цілинні та перелогові грунти характеризуються недостатнім зволоженням, поживні речовини у них зосереджені здебільшого у верхньому шарі (0-10 см) і перебувають у слабкозасвоюваній, малодоступній для рослин формі. Ці землі добре оструктурені. Основним завданням обробітку грунту такого типу є активізація поживних речовин, знищення бур'янів, нагромадження вологи і поживних речовин, зберігання і підвищення родючості. Цілинні землі під урожай наступного року обробляють у травні — липні з наступним обробітком грунту за типом чистого пару з обов'язковим снігозатриманням. Якщо навесні грунт недостатньо вологий, оранку виконують пізніше (червень — липень).
Глибина оранки на грунтах з глибокою дерниною становить 25, а при засміченні гострецем — 27 см. У разі неглибокого обробітку (15—16 см) залишається незаораною дернина і треба проводити багаторазові дискування, які розпилюють грунт, створюють нерівну поверхню з неоднаковим зволоженням.
Оранку виконують культурними плугами в агрегаті з боронами. Для подрібнення брил слідом за оранкою проводять дискування. На важких сильно задернілих або запирієних грунтах перед оранкою проводять дискування в два сліди на глибину 8—10 см.