11. Загальноєвропейські Рекомендації (ррє) з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання в їх політичному та освітньому контекстах.

Рекомендації Ради Європи (РРЄ) забезпечують спільну основу для розробки навчальних планів з мовної підготовки, типових програм, іспитів, підручників тощо у Європі. Вони у доступній формі описують, чого мають навчитися ті, хто оволодіває мовою, щоб користуватися нею для спілкування, та які знання і вміння їм потрібно розвивати, щоб діяти ефективно. Цей опис включає також культурний контекст, у якому існує мова. Рекомендації визначають і рівні володіння мовленням, які дозволяють виміряти успіхи тих, хто навчається, на кожному ступені навчання або впродовж усього життя. РРЄ мають на меті подолати бар’єри у спілкуванні між фахівцями в галузі викладання сучасних мов, які представляють різні освітні системи Європи.

Терміни “оволодіння мовою” та “вивчення мови” часто вживаються у різних значеннях. Багато людей вживають їх як взаємозамінні. Інші вживають один із термінів у загальному значенні, а другий використовується у більш вузькому смислі. Таким чином “оволодіння мовою” може використовуватись як загальний або спеціальний термін:

а) для визначення мовлення неносіїв мови у світлі сучасних теорій універсальної грамматики

б) для визначення природних знань і здатності використовувати нерідну мову,

“Вивчення мови” може використовуватись як загальний термін або зводитись до процесу, в якому досягнення мовленнєвих умінь є результатом спланованої діяльності, особливо під час формального вивчення в умовах навчального закладу.

Сьогодні не видається можливим запроваджувати стандартизовану термінологію, особливо тоді, коли немає вичерпного терміна, який покриває “вивчення” та “оволодіння” у їх вузьких значеннях.

Викладання - діяльність учителя в процесі навчання що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництво роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.

Оцінювання (evaluation) – це термін, який є ширшим від поняття контролю (assessment). Будь-який контроль є формою оцінювання, але у мовній програмі певна кількість речей оцінюється інакше, ніж рівень володіння учнем мовою. До них відносяться ефективність окремих методів або засобів, вид та якість висловлювання, що продукується згідно з програмою, задоволення учня/вчителя, ефективність роботи вчителя і т.д. Цей розділ стосується лише контрольних зрізів, а не більш широких об’єктів оцінювання програми.

Існують три чинники, які традиційно вважаються фундаментальними у будь-якій дискусії щодо контролю: валідність, надійність і достовірність.

Валідність. Тест або процедура контролю можуть вважатись валідними настільки, наскільки можлива демонстрація того, що власне контролюється і що, у певному контексті, має бути встановлено, і наскільки отримана інформація є точною в аспекті визначення рівня володіння мовою певним кандидатом.

Надійність, є технічним терміном. В основному – це стабільність результатів, які одержують одні й ті ж кандидати у двох окремих, реальних чи уявних, комісіях, які реалізують експертизу.

Процедура контролю також повинна бути практичною і достовірною. Достовірність є, зокрема, головним положенням процедури тестування рівня володіння. Експерти діють в умовах часового тиску. Вони спостерігають лише обмежений відрізок виконання тесту; існують також певні обмеження щодо типу і числа категорій, якими вони можуть оперувати як критеріями.