25.Навчання різним видам мовленнєвої діяльності: навчання письму

Письмо – видатне надбання людства, величезний здобуток народу, кожної людини, що оволодіває писемністю. Історики вказують на те, що письмо – неперехідна пам’ять поколінь, яка зберігає повідомлення про події та справи минулого.

Все написане називається текстом. Письмові тексти складають автори, а користуються ними мільйони читачів. Письмо є потужним фактором прискореного розвитку людства. Письмо іноді розглядають як особливу графічну форму мови і навіть як писемне мислення. Написання – процес фіксації, письмовий текст – її результат.

В сучасній методичній літературі розрізняють письмо та писемне мовлення. Цей поділ пов’язаний з особливостями механізму письма що складається з 2 фаз: складання слів за допомогою літер та формування письмових повідомлень, до яких входять слова, словосполучення тощо. В основі реалізації першої фази лежить оволодіння графікою та орфографією. Для реалізації другої фази необхідно оволодіти мовленнєвим умінням.

Писемне мовлення – це специфічний вид мовленнєвої діяльності, кодування інформації з урахуванням графічного способу зв’язку. Використання писемної мови вужче в порівнянні з усним мовленням. В шкільних програмах з іноземних мов письмо визначали найчастіше як засіб, а не мету навчання. На різних етапах навчання іноземних мов роль письма змінюється. Так, на першому етапі реалізується мета оволодіння технікою письма, формування навичок, пов’язаних із засвоєнням звуко-буквенних відповідностей. Вказані вміння необхідні для розвитку вмінь читання та усного мовлення.

На другому етапі основним є навчання орфографії у зв’язку з накопиченням нового мовного матеріалу. Одночасно розвивається писемне мовлення як засіб, що сприяє формуванню вмінь та навичок усного мовлення.

На третьому етапі набуті раніше навички письма удосконалюються поряд з удосконаленням усного мовлення. Писемне мовлення виконує ще одну функцію – воно стає допоміжним засобом у самостійній роботі учнів над мовою, зокрема у вигляді складання анотацій та планів до прочитаних текстів.

Чинна шкільна програма підкреслює, що письмо є метою і важливим засобом і важливим засобом навчання іноземної мови.

Вимоги до базового рівня володіння письмом

Як зазначається в Європейському освітньому стандарті з іноземних мов володіння письмом на базовому рівні передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забезпечує в найбільш типових ситуаціях вміння повсякденного спілкування за допомогою письма:

• заповнити нескладну анкету;

• написати вітальну листівку;

• написати листа зарубіжному ровеснику;

• написати коротке повідомлення, нотатки.

Згідно з виділеними етапами формування навичок і вмінь письма до системи вправ для навчання письма включають 3 групи вправ:

• вправи для формування навичок техніки письма;

• вправи для формування мовленнєвих навичок письма;

• вправи на розвиток вмінь письма.

Навчання техніки письма

Головна мета навчання техніки письма іноземною мовою полягає у формуванні в учнів графічних, каліграфічних та орфографічних навичок. У процесі формування цих навичок учні оволодівають труднощами, які пов’язані з вивченням особливостей звуко-буквених відповідностей у мові, що вивчається.

З урахуванням тісного зв’язку письма з читанням, навчання техніки письма слід здійснювати паралельно з оволодіванням технікою читання. Однак у процесі письма на відміну від читання, графічно-фонемні відповідності, що встановлюються, мають іншу спрямованість: від звуків до букв. Іншими словами, під час письма має місце кодування думки за допомогою графічних символів.

Навчання каліграфії

Під каліграфічними навичками розуміють навички написання букв і буквосполучень даної мови як окремо так і в писемному мовленні.

Іноземні мови, що вивчаються у школі, мають латинську графіку. Головна увага при навчанні техніки письма приділяється чіткості і нормативному написанню букв.

З метою полегшення оволодіння читанням і письмом вважається доцільним з самого початку писати друкованими буквами, а пізніше переходити до рукописних букв.

Навчання орфографії

У навчанні орфографії виділяють дві групи вправ: до першої групи входять вправи на списування і дописування; до другої – вправи для запису на слух ( диктанти різних видів). У першій підгрупі вправ розрізняють просте та ускладнене списування ( з підкреслюванням певних графем з групуванням слів з певними ознаками).

Підсумовуючи викладене можна сказати, що письмо є метою навчання іноземних мов в школі та ефективним засобом навчання та контролю іншомовних знань, умінь і навичок.

26. Навчальна програма з іноземної мови - офіційне відображення змісту освіти, основа планування навчальної діяльності.

Навчальна програма ІМ спрямована на формування у студентів професійної мовної компетенції, що сприятиме їхньому ефективному функціонуванню у культурному розмаїтті навчального та професійного середовища. Навчальна програма ІМПС відповідає радикальним змінам, що здійснюються в національній системі вищої освіти в Україні, які були започатковані процесом інтеграції країни в європейський простір вищої освіти.

Навчання іноземним мовам є складовою частиною загального завдання підготовки кваліфікованих фахівців для України. Мотивацією вивчення іноземної мови є професійна потреба для студентів, які готуються стати спеціалістами у різних галузях народного господарства. Метою навчання іноземним мовам у вищих навчальних закладах України є практичне володіння іноземною мовою в обсязі, необхідному для ситуативного та професійного спілкування з метою одержання інформації. В процесі досягнення цієї мети студенти мають одержати достатній рівень комунікативної компетенції, яку складають мовленнєві вміння, сформовані на основі мовних, комунікативно-пізнавальних, мовленнєвих навичок загальнотехнічного характеру, включаючи навички перекладу загальнотехнічних текстів, реферування та анотування загальнотехнічних текстів, а також підготовку до подальшої самостійної роботи з мовним матеріалом для забезпечення освітніх запитів і гармонійного поєднання навчального процесу та наукової діяльності. Навчальна програма ІМ базується на принципах інтернаціоналізму, плюрилінгвізму, демократії та інновацій. Навчальна програма ІМ заохочує до навчання впродовж всього життя та до самостійності у вивченні мов. Навчальна програма ІМ є професійно зорієнтованою і базується на вміннях, її зміст організовано відповідно до професійних умінь загального характеру, необхідних у різноманітних професійних сферах і ситуаціях. Ці вміння проявляються в різних типах мовленнєвої поведінки.

Планування процесу навчання іноземних мов має передумовою планування його результатів на різних за тривалістю відрізках часу. Це означає, що на початку курсу навчання вчитель повинен передбачити хід навчання, мати уявлення про результати, що можуть бути отримані в кінці курсу навчання. Головна мета планування - науково обґрунтована організація навчально-виховного процесу та досягнення оптимального засвоєння учнями навчального матеріалу, визначеного програмою з ІМ. Система планування охоплює послідовне планування в межах усього курсу навчання, чвертей, циклу уроків та окремого уроку, виходячи з конкретних цілей кожного відрізка навчального процесу. Основою для планування є навчальна програма з ІМ та навчальний план.

27. УРОК ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЯК ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У СЕРЕДНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Педагогічна наука розглядає урок як свідому й цілеспрямовану сумісну діяльність учителя та учнів. Урок іноземної мови є основною організаційною одиницею навчального процесу, його частиною і водночас самостійною, цілісною ланкою. До нього ставляться загально дидактичні й методичні вимоги, що й до кожного уроку. Але він має свою специфіку, яка зумовлена вимогами до уроку іноземної мови.

В цілісній структурі уроку виділяється початок, основна та заключна частини уроку. До основних компонентів початку уроку відносять організаційний момент та мовленнєву зарядку. Початок уроку виконує дві важливі функції: організацію класу до активної роботи на уроці (привітання, приведення учнів до готовності співпрацювати, повідомлення цілей уроку) та створення іншомовної атмосфери з метою переведення учнів на іншомовну мовленнєву діяльність.Особливу увагу слід приділяти мовленнєвій зарядці. В ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання. Вона може включати такі компоненти: подача нового матеріалу, тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні, практика в мовленнєвій діяльності, систематизація/узагальнення засвоєного і контроль мовленнєвих навичок та вмінь. При плануванні введення нового матеріалу важливо правильно визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення матеріалу та його тренування на користь останнього. Найбільшу частину уроку займає вправляння (тренування та практика в мовленнєвій діяльності). Це його провідні компоненти. Особливістю навчального процесу з ІМ є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але ще не засвоєного матеріалу. Отже характер тренування чи практики буде залежати від поставленої учителем мети уроку. При цьому важливо пам'ятати, що мета уроку має бути реалізована у комплексі вправ, до якого органічно входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві вправи.

Отже, урок - це цілісна система, яка має охоплювати всі сторони та етапи навчально-виховного процесу з іноземної мови, а також передбачати комплексне врахування і цілеспрямований розвиток компонентів кожної з підструктур психологічної структури індивідуальності учня, що здійснюють значний вплив на якість оволодіння ним іншомовним мовленням.