- •Загальні засади «Охорони праці».
- •Правові та організаційні основи охорони праці
- •Відповідальність посадових осіб і працівників з питань охорони праці.
- •Державні нормативні акти про охорону праці
- •5 Державне управління охороною праці, державний нагляд
- •7.Соціальне управління охороною праці, громадський контроль за охороною праці.
- •8.Профілактика травматизму та професійних захворювань
- •9_ Методи аналізу виробничого травматизму
- •Розслідування та облік нещасних випадків. Оформлення акту н-1.
- •2.4.2. Природна вентиляція
- •2.4.3. Штучна вентиляція
- •Організація повітрообміну в приміщеннях
- •Фізіологічні особливості різних видів діяльності. Категорія робіт за ступеням важностям _
- •Нормалізація параметрів мікроклімату та організація контролю за їх показниками
- •15 Вплив шкідливих речовин на організм людини їх нормування та захист працівників від їх шкідливої дії
- •Освітлення виробничих приміщень. Основні світлотехнічні визначення.
- •2.6.2. Основні світлотехнічні поняття та одиниці
- •2.6.5. Природне освітлення
- •19 Штучне освітлення. Джерела штучного освітлення, види ламп та світильників.
- •2.6.6. Штучне освітлення
- •20 Розрахунок природного освітлення виробничого приміщення.
- •21 Випромінювання оптичного діапазону
- •22 Особливості інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювання.
- •23 Класифікація лазерів
- •25 Характеристика та класифікація шумів.
- •2.8.6. Ультразвук
- •26 Методи і засоби колективного та індивідуального захисту від шуму.
- •28 Методи і засоби колективного та індивідуального захисту від вібрації.
- •29 Джерела та параметри інфразвуку та ультразвуку.
- •2.8.5. Інфразвук
- •2.8.6. Ультразвук
- •30 Методи і засоби захисту від інфразвуку та ультразвуку.
- •31 Виробничі джерела та класифікація іонізуючого випромінювання.
- •31 Методи і засоби захисту персоналу від іонізуючого випромінювання.
- •33 Джерела особливості і класифікація електромагнітних полів.
- •34 Захист від електромагнітних випромінювань.
- •35 Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів.
30 Методи і засоби захисту від інфразвуку та ультразвуку.
Для захисту від ультразвуку, котрий передається через повітря,
застосовується метод звукоізоляції. Звукоізоляція ефективна в області
високих частот. Між обладнанням та працівниками можна встановлювати
екрани. Ультразвукові установки можна розташовувати в спеціальних
приміщеннях. Ефективним засобом захисту є використання кабін
3 дистанційним керуванням, розташування обладнання в звукоізольованих
укриттях. Для укриттів використовують сталь, дюралюміній, оргскло,
текстоліт, личковані звукопоглинальними матеріалами.
Звукоізолювальні кожухи на ультразвуковому обладнанні повинні
мати блокувальну систему, котра вимикає перетворювачі при порушенні
герметичності кожуха
У випадку дії ультразвуку захист забезпечується засобами
віброізоляції. Використовують віброізолювальні покриття, гумові
рукавиці, гумові килимки.
Практично неможлив'
зупинити інфразвук за допомогою будівельних конструкцій на шлях
його поширення. Неефективні також засоби індивідуальног
захисту. Дієвим засобом захисту є зниження рівня інфразвук
в джерелі його випромінювання. Серед таких заходів можна виділит
наступні:
— збільшення частот обертання валів до 20 і більше обертів й
секунду; ;
— підвищення жорсткості коливних конструкцій великих розміри
— усунення низькочастотних вібрацій;
— внесення конструктивних змін в будову джерел, що дозволі
перейти з області інфразвукових коливань в область звукових; в цьо»
випадку їх зниження може бути досягнуте застосуванням звукоізоляї
та звукопоглинання.
31 Виробничі джерела та класифікація іонізуючого випромінювання.
До іонізуючих відносяться корпускулярні випромінювання, що
складаються з частинок з масою спокою, котра відрізняється від нуля
(альфа-, бета-частинки, нейтрони) та електромагнітні випромінювання
(рентгенівське та гамма-випромінювання), котрі при взаємодії
з речовинами можуть утворювати в них іони.
Альфа-випромінювання — це потік ядер гелія, що випромінюється
речовиною при радіоактивному розпаді ядер з енергією, що не
перевищує кількох мегаелектровольт (МеВ). Ці частинки мають високу
іонізуючу та низьку проникну здатність.
Бета-частинки — це потік електронів та протонів. Проникна
здатність (2,5 см в живих тканинах і в повітрі — до 18 м) бета-частинок
вища, а іонізуюча — нижча, ніж у альфа-частинок.
Нейтрони викликають іонізацію речовини та вторинне випромінювання,
яке складається із заряджених частинок і гамма-квантів. Проникна здатність
залежить від енергії та від складу речовин, що взаємодіють.
Гамма-випромінювання — це електромагнітне (фотонне)
випромінювання з великою проникною і малою іонізуючою здатністю
з енергією 0,001—3 МеВ.
Рентгенівське випромінювання — випромінювання, яке виникає
в середовищі, котре оточує джерело бета-випромінювання,
в прискорювачах електронів і є сукупністю гальмівного та
характеристичного випромінювань, енергія фотонів котрих не
перевищує 1 МеВ. Характеристичним називають фотонне
випромінювання з дискретним спектром, що виникає при зміні
енергетичного стану атома.
Гальмівне випромінювання — це фотонне випромінювання
з неперервним спектром, котре виникає при зміні кінетичної енергії
заряджених частинок.
171
ОСНОВИ Ф/ЗЮЛОГЙ; ГІГІЄНИ ПРАЩ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНПМЯ ______
Активність А радіоактивної речовини — це кількість спонтанни
ядерних перетворень dN в цій речовині за малий проміжок часу dl
поділене на цей проміжок:
К = 2L (2.52 dt
Одиницею вимірювання активності є беккерель (Бк). 1 Бк — одн<
ядерне перетворення за секунду. Кюрі (Кі) — спеціальна одиниці
активності: 1 Кі= 3,7х1010 Бк .
Ступінь іонізації оцінюється за експозиційною дозою рентгенівською
або гамма-випромінювання.
Експозиційною дозою називається повний заряд dQ іонів одног<
знака, що виникають в повітрі при повному гальмуванні всіх вторинниз
електронів, котрі були утворені фотонами в малому об'ємі повітр^
поділений на масу повітря dm в цьому об'ємі:
X = 5JQ (2.53 dm
Одиницею вимірювання експозиційної дози є кулон на кілограк
(Кл/кг). Позасистемна одиниця — рентген (Р); 1 Р=2, 58x1 04 Кл/кг. •
Потужність експозиційної' дози Р КСП — це приріс"
експозиційної дози dX за малий проміжок часу dt, поділений на це*
проміжок: •
(2.54
Одиниця вимірювання — Кл/кг с. _
Поглинута доза 'D — це середня енергія d , що передаєтьс
випромінюванням речовині в деякому елементарному об'ємі, поділені
на масу речовини в цьому об'ємі:
D = ~ (2.5S dm
Одиниця поглинутої дози грей (Гр), рівна 1 Дж/кг. Позасистемні
одиниця — рад; 1 рад=0,01 Гр. '
В зв'язку з тим, що однакова поглинута доза різних виді]
випромінювання викликає в організмі різний біологічний ефект, введені
поняття еквівалентної дози Н, котра дозволяє визначати радіаційЯІ
172
_____ Розділ 2
небезпеку впливу випромінювання довільного складу і визначається
за формулою:
Н = 0-КЯ, (2.56)
де Кя — безрозмірний коефіцієнт якості.
Одиницею вимірювання еквівалентної дози є зиверт (Зв); 1 Зв=100
бер (біологічний еквівалент рада) — спеціальна одиниця
еквівалентної дози.
Згідно з нормами радіаційної безпеки НРБ 76/87 введено показник,
що характеризує іонізуюче випромінювання — керма.
Керма К — це відношення суми початкових кінетичних енергій d K
всіх заряджених іонізуючих частинок в елементарному об'ємі речовини,
до маси dm речовини в цьому об'ємі:
К = ^ (2.57) dm
Керму вимірюють тими ж одиницями, що й поглинуту дозу) Грей, рад).
Експозиційна доза є мірою енергії, котра передається фотонами
одиниці маси повітря в процесі взаємодії, тобто одночасно пов'язане
з кермою фотонного випромінювання в повітрі К:
К-Х —, (2.58) е
де со — середня витрата енергії на утворення однієї пари іонів;
е — заряд електрона.__
