13. Концепції загальних причин злочинності в вітчизняній кримінології.

Проблема причинності у вітчизняній кримінології тривалий час перебувала під впливом ідеологічних чинників.. Причини злочинності при соціалізмі й капіталізмі різко протиставлялися. Стверджувалося, що злочинність відтворюється власне капіталістичним суспільством і її неможливо ліквідувати, не ліквідувавши систему існуючих у цьому суспільстві відносин. Серед соціально-економічних причин називалися приватна власність, наявність експлуатації, безробіття, серед ідеологічних — панування індивідуалістичної ідеології та психології. Ці причини вважалися корінними причинами злочинності, які було ліквідовано при соціалізмі. Причинами другого порядку вважалися неантагоністичні суперечності, що існують при соціалізмі і зникають у міру зміцнення соціалізму, але на певному етапі зумовлюють можливість виникнення тих чи інших негативних явищ, у тому числі й злочинності. Причини злочинності поділялися кримінологами того часу на повні та специфічні. Повною причиною вважалася сукупність соціальних явищ, що перебували у причинному й зумовленому зв'язку із злочинністю. Специфічна причина (власне причина) стосувалася соціальної психології (дрібнобуржуазних традицій, моралі, звичаїв, егоїзму тощо). Вчені НАВС України вважають, що загальними причинами злочинності є соціальні суперечності, які супроводжують розвиток суспільства, або, навпаки, деградацію: застій, що безпосередньо впливає на злочинність і її зміну.

14. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця.

Особа злочинця - це сукупність соціально значущих характеристик, ознак, зв'язків і відносин, які характеризують людину, винну в порушенні кримінального закону, в поєднанні з іншими (неособистими) умовами й обставинами, що впливають на її злочинну поведінку. Питання про співвідношення соціального й біологічного в особі злочинця дискутується протягом усього розвитку науки кримінології. Вирішення цього питання полягає у визначенні, що саме впливає на злочинну поведінку особи — якості, що були набуті особою протягом життя або які вона успадкувала. Більшість вчених-кримінологів визнають, що особа злочинця органічно поєднує соціальне й біологічне. Це питання вирішується представниками соціологічних і біологічних (біопсихологічних) напрямів у кримінології по-різному. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця - 1. Злочинність, її види, конкретні фактори злочинної поведінки в будь-якому суспільстві мають соціальний характер і соціальну обумовленість.3. Вплив біологічних властивостей на поведінку опосередковується соціальними властивостями. Біологічні властивості можуть вплинути на поведінку в якості умови, але не причини. У злочині як в соціальній поведінці виражається усвідомлене соціальне негативне відношення до прав, цінностей, які захищені законом, зневага до встановлених правових заборон, що стає змістом свідомості. Людина не народжується злочинцем, вона стає ним за певних умов. Біологічне серйозно впливає на процес формування особи в цілому і таких її властивостей, як обдарованість, емоційність, фізичне здоров'я, і все ж воно "створює тільки фон", впливаючи на ступінь інтенсивності тих чи інших рис особи, але не торкається якісних сторін змісту свідомості, які визначаються участю людини в соціальному процесі.