89. Причини і умови злочинності у збройних формуваннях

Збройним формуванням є воєнізована група, яка характеризується такою специфічною (крім загальних ознак злочинної організації та воєнізованого формування) рисою: незаконно має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову або іншого виду зброю. Небезпека злочинності для держави виявляється в створенні на рівні регіонів рівнобіжних нелегальних владних структур, незаконних збройних формувань; підготовці, фінансуванні й організації прямих антиконституційних дій у вигляді розпалення національної ворожнечі; організації масових безладь, змов з метою захоплення влади; стимулюванні таких державних злочинів, як бандитизм і контрабанда; проникненні в політичні партії і державний апарат; корупції політичних діячів і державних посадових осіб.

Кількість злочинів, скоєних збройними бандитськими формуваннями, завжди безпосередньо чого залежало від економічного добробуту та політичну стабільність структурі державної влади. Організація злочинного співтовариства відрізняється від організації незаконного збройного формування чи участі у ньому по двом признакам. Перший - об'єктивний - у тому, що з організації незаконного збройного формування чи участі у ньому потрібна наявність зброї. Другий - суб'єктивний - мета скоєння злочину. Організації незаконного збройного формування чи брати участь у ньому не властива мета скоєння тяжких, особливо тяжких чи будь-яких інших пре ступлений. Військові та інші злочини у Збройних Силах та в інших військових формуваннях, дислокованих в Україні, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження зборів, та службовцями Збройних Сил і інших військових формувань у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або скоєні в розташуванні військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств чи організацій обліковуються військовими прокуратурами. На стан злочинності у Збройних силах впливає загальна криміногенна ситуація в державі, суттєві прорахунки в реалізації молодіжної політики. У профілактиці та попередженні злочинів з боку військовослужбовців недостатньо налагоджена взаємодія підрозділів військової контррозвідки, командування військових частин та територіальних органів внутрішніх справ і СБУ.

90. Досвід сша у боротьбі з організованою злочинністю – закон Rico 1970

Організована злочинність — це групова діяльність трьох або більше осіб, яка характеризується ієрархічними зв'язками або особистими відносинами, які дають змогу їх ватажкам витягати прибуток або контролювати території і ринки, внутрішні та зовнішні, за допомогою насильства, залякування або корупції як для продовження злочинної діяльності, так і для проникнення у легальну економіку. Певний досвід боротьби організованою злочинністю накопичено у США. Тут організована злочинність уперше стала предметом обговорення на “високому рівні” ще у 1929 році, коли її вивченням займалася так звана “Комісія Цікершема”. З того часу ця проблема неодноразово знаходилася у центрі уваги комісій, комітетів та підкомітетів, що створювалися згідно з рішенням Конгресу чи Президента, які в результаті довгого та ретельного вивчення різних аспектів боротьби з організованою злочинністю розробили рекомендації, що було покладено в основу федеральних законів. Згідно з Програмою боротьби з організованою злочинністю Федеральним урядом було створено об’єднання – “Ударні сили”, що діє під загальним керівництвом Міністерства юстиції США та в тісному контакті з правоохоронними органами штатів. Їх головним завданням є виявлення груп організованої злочинності, а також пошук доказів злочинної діяльності учасників незаконного підприємництва. Боротьба зі злочинністю, зокрема з організованою злочинністю, в сучасних умовах розглядається як один із пріоритетних напрямків внутрішньої та зовнішньої політики як США, так і України. Повне викорінення організованої злочинності є конкретним завданням кожної країни світу. Закордонний досвід США свідчить про те, що необхідною умовою ефективної боротьби з організованою злочинністю є створення незалежних, відокремлених від поліції та інших правоохоронних органів спеціалізованих підрозділів, які безпосередньо підпорядковуються найвищому політичному керівництву держави, для зміцнення їх потенціалу та надання надзвичайних повноважень.

Закон Ріко (The Racketeer Influenced and Corrupt Organizations Act («RICO Act» або «RICO»)) — закон США про організації, що діють під впливом рекету й корупції, спрямований на боротьбу з організованою злочинністю. Прийнятий 15 жовтня 1970 року. Він був розроблений з метою переслідування не окремих осіб, а організацій, якими можуть виступати як юридичні особи (у тому числі приватні, громадські, державні), так і будь-яка група фактично об'єднаних осіб. Покарання, передбачені цим законом, є набагато суворішими, ніж за окремі предикатні злочини, що допомагає прокурорам застосовувати судовий компроміс, метою якого є засудження винного за менш серйозні злочини в обмін на співробітництво і свідчення проти керівників злочинних організацій.