71. Становлення та розвиток кримінологічних установ в Укр.

У великих містах Росії було відкрито кримінологічні кабінети, зокрема, у Петрограді (1918р.),Саратові (1922 р.) та Москві (1923 р.). Аналогічні кримінологічні установи були створені й в Україні. У 1924 р. при Одеському будинку примусових робіт (тюрмі) за участю вчених університету було створено Кабінет з вивчення злочинності й особи злочинця з філіями в Харкові та Києві. Незабаром Кабінет став Всеукраїнським, а в 1930 р. перетворився на Всеукраїнський кримінологічний інститут у Харкові. Всеукраїнський кабінет в Одесі щорічно з 1927 по 1930 рр. ви­давав збірник "Изучение преступности и пенитенциарная прак­тика". У вивченні злочинності того часу брали участь і практичні працівники суду, прокуратури, ОГПУ, НКВС, а також студенти.

72. Причини та наслідки припинення кримінолог. Досліджень в 30-х роках

Починаючи з 1929 р. і до середини 30-х років XX ст., україн­ська радянська кримінологія зазнала нищівного розгрому. Приводом стало обвинувачення низки російських й українських учених у пропаганді ідей Ч. Ломброзо, що призвели до закриття кримінологічних кабінетів і перетворення інститутів з вивчення причин злочинності в установи, які досліджували лише питання карної політики та кримінального права. Це ознаменувало ліквідацію кримінології як "буржуазної лженауки". її викладання у вищих школах припинилося, проблеми запобігання злочинам знову перейшли до науки кримінального права.

73. Злочинність як соц. І крим.-пр. Явище

Злочинність - соціально зумовлене, історично мінливе, порівняно масове та кримінологічне явище, що проявляє себе в системі кримінально-карних діянь на певній території за певний період часу, а також осіб, які їх вчинили. Виникнення злочинності було пов'язане з розпадом первіс­ного суспільства та створенням держави. Це явище зумовлю­валося розпадом суспільства на класи, появою приватної влас­ності та виникненням пов'язаних іх цим соціально-економіч­них суперечностей.Сучасне значення злочинності не було відоме первісно­общинному ладу. Не можна порівнювати звичаї та норми моралі, що притаманні будь-якому людському суспільстві, з нормами кримінального права з одного боку, а з другого примус, без якого не може обійтись людське суспільство, з кримі­нальним покаранням як державно-правовим примусом.

74. Співвіднош. Злочинності і конкретного злоч.

Злочинності, на відміну від окремого злочину, притаманна ознака самодетермінації, тобто самовідтворення.Спільною рисою злочинності та злочину вважається їхня негативна суспільна й правова оцінка. Тож суспільство та держа­ва вживають заходів щодо обмеження сфери їхнього прояву.Злочинність охоплює не тільки злочини як такі, але й одно­рідні групи злочинів, у зв'язку з чим виділяють види злочинності.На відміну від окремо взятих злочинів, злочинність це явище закономірне. Це проявляється в тому, що в будь-якій державі вона існує незалежно від суспільного ладу.

75. Поняття детермінації злочинності

Детермінація (від лат. - визначати, зумовлю­вати) - найбільш загальна категорія, що характеризує залежність одних явищ, процесів і станів від інших, свідчить про зв'язок між речами та явищами. Процес детермінації злочинності є складною взаємодією різних форм зв'язків: функціональних; статистичних;зв'язків стану;причинних тощо.Функціональна залежність показує об'єктивну відповід­ність, зіставність і зміну двох факторів.Статистичний зв'язок полягає в зміні характеру розподілу одного фактора залежно від зміни іншого. Зв'язок станів характеризується тим, що один стан якогось явища в певний момент при конкретних умовах завжди визначає стан цього явища в інший момент. Зв'язок стану ви­значається як відношення різних станів однієї і тієї ж речі, си­стеми, цілого.

76. Класифікація негат. соц.. явищ та процесів, що породжують злочинність. Причини злочинності - це негативні явища, які породжують її. За рівнем функціонування виділяють причини й умови:

- загальні для всієї злочинності;

- особливі для різних видів злочинів (за їх кримінально-правовою характеристикою, за колом осіб, що їх скоїли та ін.);

- поодинокі для певних злочинів.

За змістом і способом дії:

• загальні причини й умови ті, що впливають на всю злочинність, тобто стосуються всіх процедур у злочинності: зрос­тання, скорочення, структурних змін тощо. Вони можуть бути:

• економічними;

• ідеологічними;

-організаційними;

- правовими тощо;

- особливі криміногенні обставини:

- причини та умови конкретних видів злочинів за об'єктом зазіхання можуть об'єднуватись у великі групи - причини й умови корисливих, насильницьких, посадових злочинів тощо;

• причини та умови умисних і необережних злочинів;

• причини й умови первинної та рецидивної злочинності;

- причини й умови злочинності неповнолітніх, що мають специфічний характер, беручи до уваги психофізіологічні особ­ливості цієї категорії злочинців тощо;

- причини й умови конкретних поодиноких злочинних дій різноманітні. Лише частина з них може розглядатись як типові й такі, що підлягають певній систематизації. Незважаючи на це, хоч і умовно, вони можуть бути розмежовані на декілька груп:

• причини й умови, пов'язані з матеріальним станом і умова­ ми життя осіб, які скоїли злочин;

• пов'язані з моральним формуванням особи, з особливо­стями соматичного та психічного стану;

- причини й умови, що випливають з певної життєвої ситуації та поведінки потерпілого.

За джерелами причини й умови бувають:

• внутрішні - суперечності, що притаманні певному суспільству,

• зовнішні - негативний уплив з боку інших.