46. Попередження рецидивної злочинності.

Рецидивна злочинність — складне явище, яке (як і злочинність взагалі) притаманне людському суспільству, має свої закономірності і не може бути викоренене у найближчі часи. Спеціально-кримінологічне попередження рецидивної злочинності — це безпосередня протидія причинам і умовам, що її породжують або їй сприяють, формують сталу антисуспільну, деструктивну настанову у злочинців, послаблюють контроль над їх свідомою поведінкою, провокують повторні злочинні прояви; а також запобігання і припинення на будь-якій стадії початого злочину і ресоціалізація та адаптація осіб, що відбули покарання. Воно складається з таких трьох головних напрямів протидії рецидиву: кримінологічної профілактики, запобігання злочинам і припинення рецидиву злочинів. Попередження рецидивної злочинності неможливе без підриву і руйнування кримінальної ("блатної”) субкультури, традиції і звичаї якої суперечать загальним людським цінностям і спрямовані на тримання особи в злочинних тенетах. Саме існування і впровадження злодійської субкультури у свідомість і поведінку засудженого сприяє його криміналізації, взаємному "кримінальному зараженню” злочинців, запобігає виправленню особи. Істотним резервом попередження рецидивізму злочинів є подальше вдосконалення правоохоронної діяльності, зокрема своєчасне виявлення і розкриття злочинів, неухильне забезпечення принципів невідворотності і більш суворого покарання злочинців за новий злочин. Важливу роль у попередженні нових злочинів відіграє пенітенціарна і постпенітенціарна робота виправно-трудових установ і органів внутрішніх справ. Як зазначалося, саме позбавлення волі і місця їх відбуття значною мірою сприяють десоціалізації засудженого. Виникають проблеми адаптації і ресоціалізації особи злочинця, попередження рецидивних злочинів у місцях позбавлення волі. Безумовно потребують докорінної перебудови умови відбуття покарання у виправно-трудових установах. Суттєве значення для попередження рецидивної злочинності має адміністративний нагляд за певною категорією осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

47. Причини та умови насильницької злочинності.

 До основних криміногенних детермінант необхідно віднести:  - утрату особистої перспективи, несприятливі матеріальні та житлові умови, що провокують на агресивні дії; - підвищену поширеність серед певних груп населення уявлення про припустимість насильницьких дій, стереотипів агресивно-насильницької поведінки в конфліктних ситуаціях;  - уплив злочинного середовища; - віктимну (легковажну, аморальну, протиправну) поведінку потерпілих, яка стала приводом злочину; - провокаційні взаємини в сім'ї, із сусідами, товаришами по службі;  - несвоєчасне виявлення правоохоронними органами криміногенних сімейно-побутових ситуацій, незадовільне реагування на такі конфлікти;- нереагування на погрози розправою щодо потерпілого й інших осіб, побої, нанесення тілесних ушкоджень, катувань, хуліганських вчинків;- недоліки в діяльності правоохоронних органів у боротьбі з рецидивом злочинів; - недоліки в охороні громадського порядку та безпеки громадян, в організації патрульно-постової служби міліції, профілактичної діяльності органів внутрішніх справ; - латентність і безкарність значної частини злочинів проти особи;- неповноту виявлення осіб, які страждають на психічні захворювання чи аномалії психіки;- обставини, що сприяли формуванню" антигромадських угруповань молоді; - недбале зберігання зброї;- неприйняття заходів щодо припинення незаконного обігу зброї, боєприпасів, вибухових або хімічних речовин;  - нереагування довколишніх на факти застосування насилля, хуліганства, іншої аморальної чи протиправної поведінки;- недоліки у виховній роботі за місцем проживання та роботи, в організації дозвілля, культурного обслуговування населення та ін.