49. Основні етапи розвитку ре

1. Побудова «чистої теорії» (Тюнін, Лаундхарт)

2. Створення більш загальних теорій (відносяться дослідження, що доповнюють і узагальнюють підходи і результати основоположників теорії розміщення: Енгельдер, Рітчл)

3. Конструювання загальної теорії розміщення на основі моделей просторової економічної рівноваги (Вальтраст, Льош)

50. Нові концепції рпс і ре:

1. модель територіальної організації виробництва

2. концепція ендогенного розвитку

3. кластери, як модель розвитку

Кластер – це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємозв’язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у відповідних галузях, а також пов’язані з їх діяльністю організації.

51. Основні теорії розміщення регіонального виробництва: теорія сільськогосподарського штандорта Тюнена, раціональний штандорт промислового підприємства Лаундхардта, теорія промислового штандарта Вебера, теорія центральних міст. "Система шестикутників" Кристалера — Леша. В. Крис-талер висунув теорію "центральних місць". Центральне місце — це місто, яке забезпечує навколишній простір товарами й послугами. А. Леш розвинув цю ідею й створив загальну теорію просторової економіки. Вихідною точкою в міркуваннях Кристалера й Леша є шестикутник як ідеальна комірка організації виробництва. На ідеальній рівнині з рівномірним поділом сировинних ресурсів і населення формою ринку, що тяжіє до одиничного центру, буде круг. Інший центр утворює круг, третій — ще один тощо. Проте круги не є ідеальною формою заповнення економічного простору, бо, прилягаючи одне до одного, вони творять незаповнений простір. Набагато краще "пакуються" вписані у коло шестикутники. Споживачі продукції можуть по-різному розташовуватись стосовно центра. Збільшення масштабу виробництва понижує витрати на одиницю продукції, а віддаленість вироблюваної продукції — збільшує їх. Взаємодія цих складових визначає радіус перевезень і, отже, площу шестикутника. Решта ферм може перебувати або у вершинах шестикутників, або на сторонах, або всередині. Потім Леш розглядає випадок, коли зона збуту центра збільшується. Він будує систему шестикутників дедалі більших розмірів, які поступово вкривають увесь простір країни (регіону). Він визначає відстань між конкуруючими центрами за формулою. Кристалер побудував систему шестикутників за принципом визначення рангів центральних міст — залежно від їхніх розмірів і функціонального призначення. У центрі системи — найбільше багатофункціональне місто; потім виділяються центри першого, другого, третього тощо порядків. Кристалер виходив з припущення, що обслуговувана точка повинна знаходитися на відстані до 1 години ходи (4 кілометри); за цим він визначав розміри шестикутників. Таким чином, Кристалер створив ієрархію центральних місць за їхнім функціональним значенням і ступенем впливу на навколишній простір. З кожним щаблем зона впливу утричі більшає відносно попередньої; від цього залежить і населення центра. Кристалер виокремив сім рівнів впливу. Побудована на цьому принципі мережа шестикутників укрила усю Південну Німеччину, і виявилось, що співпадіння реальної мережі поселень регіону досить велике.