Глава 72

строк для прийняття спадщини — три місяці, а якщо строк, що залишився, — менше трьох місяців, то він продовжується до трьох місяців. Ці процесуальні строки доречно застосовувати і в цій правовій ситуації, тобто якщо наявність майна буде встановлена за три місяці від дня відкриття спадщини, то спадкоємцям буде залишатись три місяці для прийняття спадщини, а якщо менше — тоді цей строк необхідно продовжувати.

При визначенні спадкового майна доцільно мати на увазі, що для спадкування окремих видів майна передбачені суттєві особливості, які можуть впливати на провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину. Так, для встановлення належності майна, яке підлягає реєстрації, має бути доведений факт про належність цього майна спадкодавцеві, що здійснюється на підставі правовстановлюючих документів. Якщо до складу спадкового майна входить жилий будинок та інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовста-новлюючого документа, довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, — довідку виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів. У тому випадку, якщо правовстановлюючий документ на майно, що підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві (свідоцтво про реєстрацію чи технічний паспорт на автомототранспортний засіб, іншу самохідну машину або механізм, судновий білет чи свідоцтво тощо), нотаріус перевіряє документ, про що робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику цього свідоцтва, який залишається у справах державної нотаріальної контори. Необхідні документи нотаріус може витребувати у відповідних організацій та установ на підставі ст. 4 Закону "Про нотаріат".

При цьому обов'язково має перевірятись відсутність заборони або арешту цього майна.

У разі наявності заборони нотаріус повідомляє кредитора про те, що майно, обтяжене боргом, переходить до інших власників на підставі спадкових правовідносин, для можливості вжиття ним необхідних заходів. Якщо на згадане вище майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Другий етап слід розглядати залежно від особливостей виду спадкування. Процесуальний зміст цього етапу полягає у встановленні підстав для переходу громадян від статусу потенційних спадкоємців (заінтересованих осіб) до спадкоємців. Цей процес здійснюється за загальними правилами, які визначають можливість стати спадкоємцем. Такі правила встановлені у статтях 1222—1227 нового ЦК (статтях 527—528 ЦК УРСР), що передбачають загальні підстави визначення осіб, що можуть бути спадкоємцями, та загальні умови усунення від спадщини. Слід зазначити, що умови усунення від спадщини мають доводитись також за допомогою безспірних доказів, якими слід вважати лише рішення або вироки суду, що набрали законної сили на момент вирішення питання про можливість включення таких осіб до кола спадкоємців, а також до моменту видачі свідоцтва про право на спадщину. Оскільки питання про амністію або зняття судимості не впливають на зміст усунення від спадщини, то такі факти не повинні братись нотаріусом до уваги.

Крім того, незалежно від виду спадкування нотаріус має перевірити наявність дій, що свідчать про волевиявлення особи щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини — це не обов'язок спадкоємця, а його право, яке потребує певних форм його виявлення. Так, за ст. 549 ЦК УРСР передбачені два способи прийняття спадщини, а саме:

Правове регулювання спадкових відносин

625

1) якщо спадкоємець подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини;

2) якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У новому ЦК України це питання вирішене дещо невдало, оскільки в ньому способи прийняття спадкоємцем спадщини визначені не досить чітко.

По-перше, лише за допомогою комплексного аналізу статей 1268, 1272 ЦК України можна дійти висновку, що, за загальним правилом, для прийняття спадщини необхідним є подання заяви про це.

По-друге, звужується коло осіб, які можуть приймати спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння нею, оскільки відповідно до ч. З ст. 1268 ЦК України таким, що прийняв спадщину, вважається спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем.

Водночас малолітні, неповнолітні, недієздатні, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, передбачених частинами 2—4 ст. 1273 ЦК України. Тобто для цих осіб діє презумпція прийняття ними спадщини.

Особи, для яких право спадкування виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Перший спосіб передбачає звернення особи із заявою до нотаріальної контори протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини. Ця заява подається тільки письмово, особисто або справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, а спадкоємцеві пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до державної нотаріальної контори.

У заяві доцільно зазначити:

— найменування нотаріальної контори, в якій відкрита або має бути відкрита спадкова справа;

— прізвище, ім'я, по батькові спадкоємця, його адресу;

— підстави, які мають свідчити про право на спадкування;

— хто, коли помер, спадкове майно, інших спадкоємців, що спадкоємець просить виділити йому особисто в натурі.

При цьому особи мають право відмовитись від прийняття спадщини також шляхом подання заяви відповідного змісту. Але нотаріус зобов'язаний попередити особу, що заяви про відмову від спадщини не можуть бути повернуті спадкоємцям або скасовані ними (ст. 1273 нового ЦК). Це положення випливає також із ст. 5 Закону України "Про нотаріат", а саме: роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. Тобто при відмові від спадщини особа позбавляє себе права на її отримання за будь-яких умов. При цьому нотаріусам необхідно попередити особу, що при відмові від спадщини в заяві можна зазначати ту особу, на користь якої здійснюється відмова від прийняття спадщини. Таке застереження в цьому випадку однозначно вирішить ситуацію і позбавить спірності питання про правомірність особистої відмови від прийняття спадщини та про переуступку права на прийняття спадщини.

626