Глава 57

•І

ностей цих суміжних правових категорій, зумовлених особливостями тенденцій розвитку сучасних позикових відносин.

На відміну від універсального суб'єктного складу позики, кредиторами за кредитним договором можуть виступати лише банки та інші кредитні організації.

Об'єктом позики можуть бути як гроші, так і замінні речі. У свою чергу кредитний договір може встановлювати лише виключно грошове зобов'язання. До договорів, які містять обов'язок надати у кредит речі інші, ніж гроші, застосовуються спеціальні правила про товарний кредит, яким притаманні свої особливості, у тому числі спеціальна сфера (галузь) застосування.

Відрізняючись від позики як договір, що зобов'язує надати гроші в борг, кредитний договір, разом з тим, включає типові для будь-якого позикового зобов'язання умови. Після того, як гроші за кредитним договором отримані позичальником, на нього покладаються обов'язки повернути отриману суму і сплатити проценти на неї.

До відносин за кредитним договором застосовуються правила про позику, якщо інше не передбачено правилами про кредитний договір або не випливає із його суті. До обов'язків позичальника за кредитним договором підлягають застосуванню, зокрема, такі правила ЦК про позику: про проценти за договором позики; про обов'язки позичальника повернути суму позики; про наслідки порушення позичальником договору позики; про наслідки втрати забезпечення повернення суми позики.

§ 4. Правова характеристика договору позики

Поняття договору позики. Договір позики є найпоширенішою підставою виникнення позикових правовідносин, що зумовлює необхідність виявлення поняття та ознак цієї угоди.

Договір позики у системі цивільно-правових інститутів посідає самостійне місце, що зумовлено притаманними йому ознаками, особливостями та специфікою зобов'язальних правовідносин, які він породжує.

Позику можна розглядати як договір і як правовідносини, при цьому кожна з правових категорій має самостійне значення і перебуває у взаємозв'язку одна з одною. Позика-договір виступає підставою виникнення суб'єктивних прав та обов'язків її учасників та інших елементів позикових правовідносин, яким властиві основні ознаки цивільних правовідносин. Позикові правовідносини, як і будь-які цивільно-правові відносини, — це суспільні відносини, учасники яких пов'язані правами та обов'язками, основаними на цивільно-правових нормах1.

Позикові відносини, що виникли на підставі договору позики, стосуються лише певної частини цивільних правових відносин, які обслуговують суспільні потреби боржників у грошах та інших речах, визначених родовими ознаками, на умовах наступного повернення їх кредиторам на умовах, визначених договором.

1 Тархов В. А. Гражданское право. Общая часть: Курс лекций. — Чебоксари: Чув. кн. изд.-во, 1997. - С. 97.

Позика

345

Позика-договір, як і будь-який інший договір, — це прийнятий за взаємною згодою осіб правочин про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків1.

Залежно від характеру виділяють зобов'язальні договори, тобто спрямовані на перехід речі від однієї особи до іншої, і так звані речові договори, об'єктом яких служать не дії зобов'язаної особи, а безпосередньо відповідні речі, як це взагалі притаманно правовідносинам речовим2.

Позика-договір належить до особливої групи договорів, які спрямовані на перехід речі від однієї особи до іншої, оскільки при цьому такий перехід здійснюється в результаті виконання одним контрагентом — боржником — наявного у нього обов'язку. З наведеної групи договорів випливає обов'язок кожної із сторін передати майно контрагенту у власність і кореспондуюче їх право — вимагати надання еквівалента переданого майна.

У зв'язку з наведеним слід зазначити наявність певних відмінностей договору позики від речових договорів, зумовлених існуванням у них певних особливостей, які не відповідають вимогам зобов'язальних правовідносин. Існуючі речові договори не вкладаються, на відміну від реальних, у рамки зобов'язальних правовідносин і відповідно можуть розлядатися як один з випадків проникнення речових елементів у зобов'язальні правовідносини.

Речовий договір відрізняється не лише від консенсуальних, а й, у кінцевому підсумку, і від реальних договорів. Мається на увазі, що реальні договори належать до категорії зобов'язальних. Це означає, що такі договори хоч і виникають з передачею речі, але разом з тим породжують звичайні зобов'язальні правовідносини з наявністю у сторін взаємних прав та обов'язків3.

Таким чином, позика як договір не може бути віднесена до речових договорів, незважаючи на обов'язковість реального ефекту для виникнення самого зобов'язання.

Незважаючи на наявне змішування речових і зобов'язальних елементів, позика є зобов'язально-правовою конструкцією з притаманними їй елементами речово-правового характеру, яку доцільно віднести до групи реальних договорів, як різновиду зобов'язальних договорів.

За своїми правовими ознаками договір позики є укладеною між позикодавцем (кредитором) і позикоотримувачем (боржником) односторонньою, реальною, сплатною або безоплатною угодою.

ЦК України визначає позику як договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК).

Договір позики опосередковує відносини, що складаються у результаті пере-'дачі в борг грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, внаслідок договору позики об'єктом позики можуть бути гроші та інші речі,

1 Брогинский М, Й., Витрянский В. В. Договорное право. - Изд. З, стереотипное. — М.: Статут, 2001. — Кн. 1: Общие положення. — С. 146.

2 Там само. - С. 278.

3 Там само.

346