1. Охарактеризуйте ліричні твори Григорія Сковороди

Творчість видатного українського мислителя-гуманіста, письменника, просвітителя Григорія Сковороди є яскравою сторінкою в житті нашого народу. У його творах відобразилися світогляд, спосіб мислення, жива душа українців. Григорій Сковорода – автор збірки байок «Байки Харківські», філософських трактатів, притч, а також збірки ліричних пісень «Сад божественних пісень».- це неоціненний скарб української літератури.. Поезії, які увійшли до збірки, а їх 30, -мудрі, глибокі, розважливі. Написані вірші-пісні протягом 1757-1785 років в різни куточках України. Повна назва збірки – «Сад божественних пісень, що проросли із зерен Святого Письма». Цікаво, що до кожного твору автор дібрав влучний епіграф із біблійних текстів, у кожній пісні він осмислив певну ідею з Біблії. Тому ці пісні є довершеним циклом. Це вдумливе споглядання навколишнього життя з усіма проблемами, це серйозні роздуми над сенсом і сутністю людського буття, над взаєминами між людиною і природою, між людьми взагалі. Поезії Григорія Сковороди – це літопис душевних переживань, щира сповідь благородної людини, спосіб спілкування з навколишнім світом. За жанром та способом викладу пісні-поезії – не однотипні. Тут є власне пісні, які за мелодикою найближчі до народних, - «Гей ти, пташко жовтобока», «Стоїть явір над водою», « Гей, поля, поля зелені…»; ода «Про свободу» (волю як першооснову щастя поет ідеалізував не лише в поезії, а й житті); панегірики –оспівування дорогих серцю людей – «Їдеш, хочеш нас лишити…»( (Про Гервасія Якубовича). Є серед поетичних творів канти і псалми, наближені до романсів на євангельські мотиви, в яких оспівано Христа як ідеал самовідданої людини.

Найвідомішим твором збірки є філософсько-сатиричний вірш «Всякому місту звичай і права» (Пісня 10-та). Він став народною піснею, яку згодом заспівав возний Тетерваковський – герой п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка».

Читання поезії напам’ять

Вже на початку твору автор розмірковує про мету і сенс життя, про смаки й уподобання, наголошує на ідеалах – чесність, безкорисливість, ясність розуму, чиста совість. Саме в цій поезії Григорій Сковорода продемонстрував свій яскравий талант сатирика: гостро викрив потворні явища тогочасної дійсності – нечесність та непорядність чиновництва, хабарництво, шахрайство. Антитезою яскравим негативним картинам автор протиставляє високі моральні ідеали:

В мене турботи тільки одні:

Щоб з ясним розумом вмерти мені… Сковорода висміює панський побут з п’яними оргіями в шинках і маєтках, розпусту і сваволю «господарів життя», продажність судочинства, відірваність від життя школи, науки. У цій пісні вади тогочасного суспільства постають із живих, цілком реальних явищ і картин.

Взагалі, твори зі збірки «Сад божественних пісень» - це гімн гуманізмові, свободі. Так, в основі однієї з кращих поезій збірки «De libertate» («Про свободу») лежить ідея неоціненності волі для кожної людини. «Батьком вольності» Г.Сковорода вважає Богдана Хмельницького. Особисту свободу поет тлумачить як свободу сумління, як незалежність від кріпосного і колоніального рабства. Цінність збірки у тому, що зміст пісень-віршів був зрозумілим і близьким простій людині того часу, адже ліричний герой перебуває у пошуках правди й добра. Він, як і Сковорода, любить народ і закликає людину жити в єдності з природою, перебувати в душевній гармонії з самим собою, тобто жити по совісті. У цьому – весь Григорій Сковорода – поет.