2. Розкрити трагічну долю жінки-матері у творчості Тараса Шевченка.

У творчості Тараса Шевченка Україна найтрагічніше постає в образах жінок, передовсім скривджених долею в закріпаченому суспільстві. Це селянки-кріпачки, вдови, сироти, покритки. Цікаво, що образ жінки у творах поета еволюціонує. Так, у ранній творчості цей образ романтичний – поема «Катерина» - 1838 рік. У період «трьох літ» -він реалістично-побутовий :поема «Наймичка» ( 1845р.). У вірші «У нашім раї на землі», написаному в період перебування поета в засланні, у поетичній мініатюрі-образкові «Сон»(«На панщині пшеницю жала…») ( 1858р., Петербург) , поемі «Марія» (1859р.) , написаних після заслання, - реалістичний, символічно узагальнений.

Поему «Катерина» Т.Шевченко написав у двадцятичотирьохрічному віці. Але у творі відчувається рука досвідченого майстра.Це емоційна розповідь про долю простої селянки, яка стала черговою забавкою офіцера-москаля. Поет пройшов з своєю героїнею весь страдницький шлях – від порога батьківської хати , звідки її вигнали батьки, до холодних доріг Московщини, на яких покритка зустріла свого москаля і, зневажена, гине, залишивши сина на милість долі.

Невмирущим гімном материнській любові називають поему «Наймичка».На відміну від Катерини, Ганна – героїня поеми-ставши покриткою, вирішує підкинути свого сина бездітним заможним селянам, а сама стати у них наймичкою, аби щодня бачити свого сина, доглядати за ним. Усе життя Ганна носила у своєму серці велику таємницю і лише перед смертю зізналася своєму синові, що вона – його мати. Вершиною створеного Кобзарем ідеалу жінки-матері стала поема «Марія».Задум цього твору виник у поета ще під час перебування у засланні, але почав писати поему лише 1859 року під час перебування в Україні, а завершив у Петербурзі. За основу твору поет взяв біблійну легенду, позбавивши її всіх елементів містики. В основі поеми – традиційний біблійний сюжет про жінку, яка народила Ісуса Христа. Мати стала соратницею сина, пройнялася його ідеалами, разом із ним вирушила на боротьбу. З ним дійшла до Голгофи. І навіть коли побачила сина розіп’ятим на хресті, не скорилася горю, не спопеліла душею. Марія зібрала синових учнів і надихнула їх своїм огненним словом на подальшу боротьбу. А вони учення Ісуса рознесли по всьому світу. Мати ж померла з голоду. Ось такий традиційний трагічний фінал. А її страдницьке життя і після смерті намагалися спаплюжити, принизити…Так, Тарас Шевченко в найгеніальнішій за щирістю та силою поемі змалював жінку-покритку як Богоматір. Образи синів у поемах символізують майбутнє: Катерина зреклася щастя, дарованого їй Всевишнім; Ганна рятує й виховує сина для добра; Марія не тільки виховує сина, а й після його загибелі підхоплює справу, продовжує творити духовне добро.

Як бачимо, тема материнської любові стала наскрізною у творчості Тараса Шевченка, набуваючи нових рис, барв, відтінків.

Білет № 12

1.Розкажіть про весілля як оригінальну словесно-музичну драму. Назвіть основних її учасників

Початки народної драми, яка є джерелом професійної драматургії, - у дохристиянській давнині. Це невеликі сценки віршованої форми, які супроводжували або відбивали певний обряд, трудовий процес або становили собою гру дітей, юнацтва і мали розважальний характер. Великою формою народної драми є весілля. У ній сполучаються родинні обряди, драматичні дійства, пісні та розмовні партії, музика, ігри.Весільний обряд відбиває світогляд і мораль народу, родинні та суспільні відносини. Обряд супроводжується весільними піснями, діалогами, сценками. Справляли весілля найчастіше восени, по закінченні польових робіт. Постійним є склад дійових осіб: молода, молодий, їхні батьки, бояри, свати, світилки, дружки, музики … Весільне дійство – це велична народна драма. Відповідно, весільне дійство поділялося на акти – у різних регіонах України їх кількість неоднакова.

В основному етапи народної драми такі

Заручини – відбувалися за два-три місяці до сватання. На заручини хлопець попередньо домовившись із дівчиною з рідними дядьками йде в сім’ю дівчини. Коли батьки дівчини погоджуються видати її заміж, назначають день сватання.

Сватання - прихід сватів до молодої, аби отримати її згоду на шлюб. Якщо дівчина погоджується вийти заміж, обв’язує їх рушниками.

Коровай – випікання весільного короваю здійснювали від трьох до семи шанованих у селі молодиць. Кожна з них приходила на випікання короваю з борошном, медом, яйцями. Керував їх роботою старший сват. Коровай символізував здоров’я, достаток, які зичилися молодій сім’ї.

Гільце – символізувало утворення нової сім’ї.У суботу молода із старшою дружкою скликали подруг та свах вити гільце. Зрізану гілку плодового дерева прикрашали пахучим зіллям, квітами, стрічками, монетами. Готове гільце втикали у свіжоспечену хлібину. Воно стояло на столі протягом всього весілля.

Дівич-вечір – прощання нареченої з дівоцтвом. У суботу ввечері усі подруги збиралися в хаті молодої, під музики співали пісні, славили дівочу красу, молодість. Старші жінки співали жалібних пісень, а дівчата сплітали нареченій вінок із барвінку.

Саме весілля проходило у декілька етапів.

Урвнці молоду готували до шлюбу: брат розплітав косу, мати розчісувала, дружки прикрашали стрічками, одягали вінок, фату

Прихід молодого, викуп нареченої, обмінювання хлібом. Батьки благословляють молодих.

Вінчання в церкві.

Обряд зустрічі батьками із хлібом-сіллю молодих.

У хаті молодих садовили на місце під образами на вивернутий кожух. Під праву руку від молодого сідав його рід; по ліву від молодої- її рід. Після запалювання свічки починалося частування. Співалися жартівливі пісні під кожну страву, відбувалися переспіви між хорами.

По частуванню сват подавав молодим хустку або рушник, за кутики яких вони бралися, виводив їх у двір, за ними виходили всі гості. Починалися танці.

Найдраматичніший етап весілля – прощання молодої із батьками.

Покриття – у понеділок вранці дружки знімали з молодої вінок і стрічки та віддавали молодшій сестрі або родичці, горілкою промивали коси, щоб ніякі хвороби не чіплялися, заплітали коси без стрічок, одягали очіпок.

Перезва – весь рід молодого прямував до нових сватів.

На Поділлі у вівторок ще була складчина, коли гості сходилися до хати молодого, переодягалися і гуртом з гостями обходили родичів.