1.Визначити жанрові особливості поеми і.Котляревського «Енеїда»

Іван Петрович Котляревський працював над своєю «Енеїдою» понад 30 років. За жанром це бурлескно-травестійна поема. Це великий за розміром віршований твір із розгорнутим сюжетом і розкриттям образу героя, яке супроводжується ліричними відступами. Відповідно до травестійних традицій ( «травестія» у перекладі з французького перекладається як «переодягання»), герої поеми римського автора Вергілія мають український національний колорит 18століття.Для змалювання буденного Котляревський використовує високий стиль і навмисне вульгаризує зображення героїчних подій, що є рисою бурлеску . Бурлеск – це різновид засобів сміху, тісно пов’язаний із народною сміховою культурою і акцентований на невідповідності форм і змісту внаслідок підміни високого стилю низьким і низького високим. Так, у Котляревського Зевс – патріарх великої родини, в якій він майже не має авторитету, бо зловживає спиртним, у той час як у Вергілія це верховний бог, уособлення найвищої влади. У Вергілія Юнона – дружина і сестра Зевса, опікунка вірності у шлюбі, хранителька і берегиня немовлят, еталон краси, богиня кохання. У Котляревського Юнона –Венера набуває рис повії. У бурлескному тоні виписані сцени бенкетів, розваг, даремної трати часу.

Велику роль у творі відіграє й травестія («переодягання»). Тобто, в основі травестії завжди лежить перелицювання. Іван Котляревський дійсно переодягнув античних богів та героїв у наш національний одяг, помістив їх в українському побуті, наділив українським уявленням про рай і пекло. Зевс, Нептун, Харон, а також троянці та їхній отаман одягнуті у вишиті сорочки, широченні шаровари, у них козацькі оселедці на голові. Юнона одягнута в одяг багатої міщанки, яка втратила міру і смак через надмірну кількість речей у своєму гардеробі. Венера одягнута в український дівочий одяг.Античні боги у поемі Котляревського не цураються земних суто українських страв і напоїв. У пеклі проводяться вечорниці, ворожіння, ігри.

Обраний автором стиль вимагав відповідного мовного оформлення. Відтак «Енеїда» всуціль пересипана синонімами, фразеологізмами, прислів’ями, приказками, образами з пісень і казок. Так, Еней не просто втікав, а «тягу дав», «куди очі почухрав», «дав драпака»… Письменник творить жаргонізм, макароністичну мову- мішанину українських і латинських слів, вдало використовує інверсію.

Проте гумор І.Котляревського – не лише розважальний. Поет зумів оспівати героїзм українського козацтва, його побратимство, нестримне прагнення народу до волі( героїчними є образи Низа та Евріала). Ніби жартуючи, Котляревський відтворив минуле України – козаччину, своє сучасне і зазирнути у минуле.

Отже, наповнивши бурлеск і травестію новими якостями, Іван Котляревський подолав обмеженість цього жанру і незмірно збагатив його.Він майстерно поєднав веселий, дотепний сміх, яскраві комічні ситуації з глибокими серйозними думками, з широкими узагальненнями. Письменник надав бурлеску нові якості, які сприяли реалістичному зображенню життя.

2.. Охарактеризувати мотиви й образи творів Василя Герасим’юка

Василь Герасим’юк є одним із яскравих представників сучасного поетичного мистецтва. Він – представник талановитого покоління вісім десятників, його творчий лідер. . Кожна його книжка – особлива поезія. Поетичний світ письменника з першого погляду вражає і зачаровує розмаїттям барв і мотивів, глибиною філософського осмислення життя, унікальною ритмомелодикою, внутрішньою музикою поезій, кожна з яких звучить чи далеким покликом трембіти, чи бурхливим водоспадом карпатської річки, чи голосом могутнього пралісу. Його поезія вільна від гучних вигуків, від гасел. Поет заглиблюється у вічні закони буття. Він автор поетичних книжок « Смереки»,»Потоки», «Космацький узір», «Осінні пси Карпат», «Серпень за старим стилем», автор ряду кіносценаріїв, які тяжіють до модерністського відображення дійсності. Поет є членом літературної майстерні «Пси святого Юра». Він – лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Своєрідний триптих утворюють три збірки письменника: «Смереки», «Потоки», « Космацький узір». У поезіях цих збірок прослідковується кровний зв’язок людини з рідною землею, краєм батьків і дідів, йдеться про духовні набутки, які витримали випробування історичним часом і сьогоднішнім днем. Однією з найколоритніших є поезія «Ватра», з якої перед нами постає вогонь як центр світобудови і невичерпне джерело енергії. Відштовхуючись від етнічних гуцульських коренів, автор творить власний поетичний міф: ватра – вогонь. А добування вогню на полонині для нього – це ритуал освячення простору. Звідси і провідний мотив вірша: дотримання традицій і звичаїв, продовження свого роду і його культури. Форма, яку поет обрав для свого твору, мабуть, єдино можлива: вільний вірш дав змогу побудувати твір у вигляді довірливого монологу до сучасників.

Насиченим символікою і алегоричним є вірш «Чоловічий танець». У ньому автор звертається до сильної половини людства – чоловіків, які повинні нести на своїх плечах найбільший тягар відповідальності, життя, праці. І чоловічий танець у гуцулів – аркан – це символ справжнього, чесного і самовідданого шляху людини на землі. А «Заповітне коло» - це символ єднання з однодумцями, які разом здатні перевернути весь світ.

Шпариною в інтимний світ поета є поезія «Перший сніг». Цей вірш – римований. Поет уміє розмовляти із снігом, чує і навіть розуміє його. Поетова душа прагне свіжості, чистоти.

У творах Василя Герасим’юка - яскраво означений колорит Карпатського краю. А життя і роздуми ліричного героя перебувають у тісному зв’язку з минулим - духовним надбанням поколінь.

Читати напам’ять одну з поезій В.Герасим;юка.

Білет №9