4. Мережі на основі персональних комп’ютерів.

Переважна більшість ПК у світі працюють у мережах. Локальні мережі зв’язують комп’ютери на невеликій відстані один від одного, як правило, однієї або кількох сусідніх будівель підприємства, установи, офісу. Головна особливість локальних мереж – єдиний для всіх комп’ютерів високошвидкісний канал передачі даних і мала ймовірність виникнення помилок у комунікаційному обладнанні.

Основне призначення будь-якої комп’ютерної мережі, в тому числі локальної, - надання інформаційних та обчислювальних ресурсів підключеним до неї користувачам. З цієї точки зору локальну комп’ютерну мережу можна розглядати як сукупність серверів і робочих станцій.

Сервер – це комп’ютер, підключений до мережі, що забезпечує її користувачів певними послугами.

Ці послуги часто називають мережними ресурсами, що розділяються, особливо якщо йдеться про дискову й оперативну пам’ять сервера, про підключені до нього пристрої. Сервери можуть здійснювати збереження даних, управління базами даних, віддалене оброблення і друкування даних та інші функції. Сервер – джерело ресурсів мережі.

Робоча станція – це ПК, підключений до мережі, через який користувач дістає доступ до її ресурсів.

Робоча станція мережі функціонує як у мережному так і в локальному режимі. Вона оснащується власною ОС (MS DOS, Windows та ін.), забезпечує користувача базовим набором інструментів для розв’язання прикладних задач. Робочі станції призначені для інтерактивної роботи користувача.

Найчастіше в локальній комп’ютерній мережі використовують файловий сервер. Він керує ресурсами мережі, забезпечуючи доступ до них з інших комп’ютерів мережі – робочих станцій. Основним ресурсом, що надається користувачам у спільне користування, є дискова пам’ять файлового сервера. Розділяються й інші ресурси файлового сервера, наприклад підключений до нього принтер. Тому як робочі станції можна використовувати відносно дешеві, комп’ютери, що не мають принтера й іноді навіть жорсткого диска. Якщо основна функція сервера – спільне використання принтера, то його називають принт-сервером. Можуть також бути модемні сервери та ін.

Файл-сервер – це комп’ютер з великою ємністю дискової та оперативної пам’яті. Ємність ОЗП файл-сервера може становити 128, 256 Мбайт і більше, ємність дискової пам’яті – від кількох гігабайтів до кількох терабайтів. Високі вимоги ставлять до швидкісних характеристик дискової підсистеми. Потужні сервери можуть мати особливо надійні та швидкі RAID-масиви жорстких дисків (частина дисків дублює роботу один одного). В мережах, де розв’язується багато задач, може бути кілька файл-серверів. Можливим є також застосування як файл-сервера комп’ютерів класу міні-ЕОМ. Файл-сервер працює під керуванням спеціальної ОС (спеціальної версії ОС).

Як правило, локальні комп’ютерні мережі реалізують розподілене оброблення даних між клієнтом і сервером. У таких мережах клієнтом вважаються задача, робоча станція або користувач комп’ютерної мережі.

5. Однорангова комп’ютерна мережа.

У такій мережі немає єдиного центру керування взаємодією робочих станцій та єдиного пристрою для збереження даних. Мережну ОС розподілено між усіма робочими станціями. Кожна станція мережі може виконувати функції як клієнта, так і сервера. Вона може обслуговувати запити інших робочих станцій і спрямовувати свої запити на обслуговування в мережу. Користувачеві мережі можуть бути доступні всі пристрої, підключені до інших станцій (диски, принтери).

Переваги однорангової комп’ютерної мережі – низька вартість і висока надійність. Недоліками її є :

• залежність ефективності роботи від кількості станцій;

• складність керування мережею;

• складність забезпечення захисту інформації;

• труднощі обновлення і зміни програмного забезпечення станцій.

Найпопулярнішими є однорангові комп’ютерні мережі на основі мережних ОС LANtastic, NetWare Lite, Windows 95 та Windows 98.