Динаміка, склад та структура активів банку з погляду їх дохідності

Показник	На початок року		На кінець року		Відхилення
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку	абсолютне, тис. грн	відносне, %	структури
1. Дохідні активи	50 070,8	40,7	50 271,2	38,5	200,4	100,4	–2,2
2. Недохідні активи	72 927,5	59,3	80 251,8	61,5	7324,3	110,0	2,2
Всього активів	122 998,3	100,0	130 523,0	100,0	7524,7	106,1	—

Зміни, що характеризують дохідні і недохідні активи, вказують на те, що якість їх погіршилась: за приросту загальної суми активів на 6,1 %, приріст дохідних і недохідних активів становить відповідно 0,4 і 10,0 %, і простежується тенденція зниження питомої ваги дохідних активів до 38,5 %. Такий стан свідчить про те, що банк не приділяє достатньої уваги цим питанням.

4.3. Коефіцієнтний аналіз якості активів

Дослідники давно дійшли висновку про те, що неможливо виділити з числа результативних показників який-небудь один як загальний, придатний для комплексної оцінки. Це пов’язано зі значним і постійно зростаючим числом як об’єктів аналізу, так і індикаторів, критеріїв діяльності. Звідси виникає необхідність формування комплексної оцінки на базі системи показників, агрегування яких тим чи іншим способом дозволить рангувати результати.

Основою узагальнюючої комплексної оцінки є методи середньої геометричної та коефіцієнтів.

Метод середньої геометричної базується на визначенні коефіцієнтів за окремими показниками, коли за одиницю береться найвище значення даного індикатора. Інтегральна оцінка розраховується за формулою середньої геометричної.

Метод коефіцієнтів базується на отриманні інтегрального показника через перемноження існуючих коефіцієнтів і по суті своїй аналогічний методу середньої геометричної.

Вищеназвані методи є основними при з’ясуванні якості активів банку. Метою аналізу якості активів є визначення їх життєздатності і правильності відображення їх вартості у звітності банку.

Якісний склад активів характеризується співвідношенням про­дуктивних і непродуктивних активів і витрат на власні потреби. До продуктивних активів відносять усі операції з клієнтурою та контрагентами банку за кредитно-інвестиційною системою, до непродуктивних — капіталізовані активи, нематеріальні активи, дебіторську заборгованість (у тому числі нараховані доходи) та збитки. Це вказує на те, що основним видом діяльності комерційного банку є формування та розміщення кредитно-інвестицій­них ресурсів, і показником активності банку слугує питома вага кредитно-інвестиційного портфеля у його активах. За даними табл. 2.1, цей показник у банку, що досліджується, становить 37,0 %. Така кредитно-інвестиційна політика банку є пасивною і малоризиковою, що підтверджується критеріями оцінки кредитно-інвестиційної політики комерційних банків, наведеними в табл. 4.3.

Таблиця 4.3