6. Сутність, місце та механізм розвитку кризи управління персоналом в організації

Одним з головних факторів забезпечення успішного функціонування будь-якого підприємства є залучення персоналу з необхідними кількісними, структурними та якісними характеристиками. З розвитком суспільства людський фактор набуває все більшого значення, що потребує нових підходів до управління взагалі і, перш за все, в сфері управління персоналом.

Роль людини в антикризовому управлінні підприємством можна розглядати в двох аспектах: з одного боку персонал організації може бути джерелом будь-якої кризової ситуації, з іншого — «інструментом» подолання кризових явищ та головною опорою антикризового управління. Наприклад, прийняття менеджерами неефективних рішень в сфері маркетингу може сприяти виникненню кризи збуту на підприємстві. З іншого боку, подолання цієї кризи можливе на основі розробки та впровадження комплексу тактичних та стратегічних заходів під керівництвом антикризових менеджерів.

• Для дослідження кризових явищ у сфері управління персоналом доцільно розрізняти такі поняття як: «криза персоналу» та «криза управління персоналом». У першому варіанті йдеться про кризові явища в об'єкті управління. В даному випадку об'єктом управління виступає персонал — сукупність працівників організації з відповідними кількісними, кваліфікаційними та особистими характеристиками. «Криза персоналу» формується під впливом зовнішніх та внутрішніх кризоутворювальних чинників й знаходить вираз у невідповідностях кадрового потенціалу (перш за все - внаслідок невідповідності знань та навичок) новим умовам, що виникли в процесі розвитку організації. Існують численні визначення кадрового потенціалу підприємства, які збігаються у загальних параметрах: цільова спрямованість, кількісні та якісні параметри персоналу організації (наявні та бажані), знання, навички, цінності, що поділяються, домінуючий тип мислення та поведінки тощо.

«Криза управління персоналу» характеризує наявність кризових явищ різних за глибиною та масштабом впливу на організацію в цілому, характерних для суб'єкту управління — підсистеми управління персоналом (як в цілому по підприємству, так і в окремих підсистемах).

Криза персоналу, яка проявляється в збільшенні кількості конфліктів, плинності кадрів, зниженні продуктивності праці і, як правило, є результатом неефективного (неспроможного) управління, тому можна говорити про кризу управління персоналом. Криза управління персоналом тісно пов'язана з іншими локальними кризами на підприємстві. Вона може сформуватися як результат розвитку кризових явищ в інших підсистемах підприємства (підсистемі збуту, постачання, виробництва та фінансовій підсистемі). Також криза управління персоналом може бути наслідком конфліктів в організації, а також за її межами.

На розвиток конфліктів (і, як наслідок, на формування кризи персоналу) впливають стресори в зовнішньому середовищі. Стрес розглядається як комплекс фізичних, хімічних і психологічних реакцій людини на стресори в зовнішньому середовищі. При цьому кризоутворювальні чинники зовнішнього та внутрішнього середовища виводять зі стану рівноваги фізіологічні і психологічні функції людини. Прикладами психологічних факторів можуть бути: • недостатнє навантаження робітника, при якому йому не надається можливість продемонструвати свою кваліфікацію повною мірою та отримати зарплату та премії. Ситуація досить зустрічається часто на вітчизняних підприємствах, що перейшли на скорочений режим роботи чи змушені скорочувати обсяги робіт;

• недостатньо чітке розуміння працівником своєї ролі і місця у виробничому процесі, колективі. Така ситуація може виникнути через відсутність чітко встановлених прав і обов'язків фахівця, незрозумілість завдання, відсутність перспектив росту;

• одночасність виконання різного роду завдань, не пов'язаних між собою та однаково термінових і т. ін.

Криза управління персоналом може стати основою для формування локальних криз в інших організаційних підсистемах, пов'язаних з діяльністю їх працівників, якщо не будуть прийняті необхідні заходи. Наростання та «перенесення» криз у підсистемах підприємства може привести до системної та стратегічної кризи і надалі —до банкрутства.

Тобто криза персоналу у будь-якій підсистемі може бути основою кризових явищ у системі управління персоналом, й навпаки: неефективна діяльність з управління персоналом сприятиме розвитку кризи як у колективі в цілому, так і в окремих підсистемах підприємства.

Кризу управління персоналом можна розглядати як:

• результат неспроможної кадрової політики підприємства, яка призводить до дисбалансу процесів відновлення і збереження чисельного і якісного складу кадрів, у його розвитку відповідно до потреб самої організації, вимогами діючого законодавства, станом ринку праці;

• невідповідність існуючих нормативно-ціннісних систем організаційної культури новим умовам, що склалися на підприємстві.

Криза управління персоналом — це вид локальної кризи, яка формується на основі розвитку однієї або декілька кризових ситуацій, що формується як у самій підсистемі управління персоналом, так й у решті підсистем організації, проявляється в зміні норм, прийнятих для: формування та реалізації управлінських рішень, вибору моделі побудови та функціонуванні організаційної структури управління (ОСУ), принципів організаційної поведінки тощо, — що створює передумови для розвитку системної та стратегічної криз підприємства.