- •Конспект лекцій з дисципліни теорія держави та права
- •Глава 1. Поняття і система юридичної науки.
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної науки.
- •§ 2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки.
- •§ 3. Юриспруденція як система юридичних наук.
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука.
- •§ 1. Виникнення загальної теорії держави і права.
- •§ 2. Предмет теорії держави і права.
- •§ 3. Функції теорії держави і праваюю.
- •§ 4. Метод теорії держави і права.
- •§ 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук.
- •§ 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •Глава 4. Державна влада і держава.
- •§ 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави.
- •§ 2. Поняття і ознаки держави.
- •§ 3. Сутність держави.
- •§ 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації.
- •§ 5. Функції держави.
- •§ 6. Типологія держав.
- •§ 7. Деякі наукові концепції сучасної держави.
- •Глава 5. Держава у політичній системі суспільства.
- •§ 1. Громадянське суспільство і держава.
- •§ 2. Політична система суспільства і держава.
- •§ 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання.
- •§ 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації.
- •§ 5. Відносна самостійність держави.
- •Глава 6. Форма держави.
- •1. Поняття та елементи форми держави
- •2. Форма правління держави
- •3. Форма державного устрою.
- •4. Державно-правовий режим.
- •Глава 7. Механізм і апарат держави.
- •§ 1. Механізм держави.
- •§ 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави Апарат держави - частина механізму держави.
- •§ 3. Принципи організації та діяльності державного апарату.
- •§ 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату.
- •§ 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової.
- •§ 6. Система „стримувань і противаг” органів законодавчої, виконавчої і судової влади.
- •§ 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування.
- •§ 8. Професійна і державна служба. Державний службовець і працівник приватного сектора.
- •§ 9. Служба в органах внутрішніх справ.
- •Глава 8. Державні органі влади в україні.
- •§ 1. Вищий представницький орган державної влади.
- •§ 2. Глава держави.
- •§ 3. Вищий виконавчий орган влади.
- •§ 4. Представницькі органи влади на місцях.
- •§ 5. Виконавчі органи влади на місцях.
- •§ 6. Судові органи влади.
- •§ 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи.
- •§ 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції.
- •Глава 10. Загальне вчення про демократію. § 1. Поняття і ознаки демократії.
- •§ 2. Функції і принципи демократії.
- •§ 3. Форми та інститути демократії.
- •§ 4. Демократія і самоврядування.
- •§ 5. Демократія як загальнолюдська цінність.
- •§ 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин).
- •Глава 12. Основні теорії демократії.
- •§ 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії.
- •§ 2. Теорія „плюралістичної демократії”.
- •§ 3. Теорія елітарної демократії.
- •§ 4. Теорія партисипаторної демократії.
- •§ 5. Теорія корпоративної демократії.
- •§ 6. Теорія ”«комп'ютерної демократії”.
- •Глава. 13. Загальне вчення про право.
- •§ 1. Термін „право”.
- •§ 2. Походження права.
- •§ 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві.
- •§ 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу.
- •§ 5. Сучасні концепції праворозуміння.
- •§ 6. Поняття і ознаки права.
- •§ 7. Сутність права.
- •§ 8. Принципи права.
- •§ 9. Функції права.
- •§ 10. Цінність права.
- •§ 11. Співвідношення права і закону.
- •§ 12. Співвідношення національного і міжнародного права.
- •§ 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив.
- •Глава 15. Норми права у системі соціальних норм.
- •§ 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами.
- •§ 2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія.
- •§ 3. Норми-звичаї і норми права.
- •§ 4. Корпоративні норми і норми права.
- •§ 5. Поняття і ознаки норми права.
- •§ 6. Види норм права.
- •§ 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права.
- •§ 8. Структура норми права і норми-розпорядження.
- •§ 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом.
- •§ 10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта.
- •Глава 16. Правотворчість.
- •§ 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.
- •§ 2. Принципи і функції правотворчості.
- •§ 3. Стадії правотворчого процесу.
- •§ 4. Види і форми правотворчості держави.
- •§ 5. Види правотворчості громадянського суспільства.
- •§ 6. Судова правотворчість – особливий вид правотворчості.
- •§ 7. Юридичні джерела (форми) права.
- •Глава 17. Правовий акт. Нормативно-правовий акт. Міжнародний договір.
- •§ 1. Правовий акт.
- •§ 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів.
- •§ 3. Види нормативно-правових актів.
- •§ 4. Поняття і ознаки закону.
- •§ 5. Законодавчий процес.
- •§ 6. Види законів.
- •§ 7. Конституція – основний закон громадянського суспільства і держави.
- •§ 8. Дія нормативно-правового акта в часі.
- •§ 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб.
- •§ 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
- •§ 11. Відомчий акт.
- •§ 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади.
- •§ 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації.
- •§ 14. Міжнародний договір.
- •Глава 19. Правовий статус особи, народу, держави.
- •§ 1. Правовий статус особи.
- •§ 2. Правовий статус народу.
- •§ 3. Правовий статус держави.
- •Глава 20. Реалізація норм права. Правозастосування.
- •§ 1. Поняття і основні форми реалізації норм права.
- •§ 2. Поняття і ознаки правозастосування.
- •§ 3. Основні стадії застосування норм права.
- •§ 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •§ 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права.
- •§ 6. Види актів застосування норм права.
- •§ 7. Прогалини в праві і способи їх усунення. Аналогія закону і аналогія права. Субсидіарне застосування норм права.
- •Глава 21. Тлумачення норм права.
- •§ 1. Поняття тлумачення норм права.
- •§ 2. Способи (методи) тлумачення норм права.
- •§ 3. Види тлумачення норм права за суб'єктами.
- •§ 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту.
- •§ 5. Акт тлумачення норм права.
- •Глава 22. Правова і правомірна поведінка. Правопорушення.
- •§ 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки.
- •§ 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки.
- •§ 3. Склад і види правомірної поведінки.
- •§ 4. Поняття і ознаки правопорушення.
- •§ 5. Склад правопорушення.
- •§ 6. Види правопорушень. Правопорушність.
- •§ 7. Зловживання правом.
- •Глава 23. Юридична відповідальність.
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності.
- •§ 2. Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •§ 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права.
- •§ 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності.
- •§ 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ.
- •Глава 24. Законність. Правопорядок.
- •§ 1. Поняття законності.
- •§ 2. Принципи законності.
- •§ 3. Вимоги законності.
- •§ 4. Гарантії законності.
- •§ 5. Поняття правопорядку.
- •§ 6. Функції та принципи правопорядку.
- •§ 7. Державна дисципліна.
- •Глава 25. Правосвідомість. Правова культура. § 1. Поняття і структура правосвідомості.
- •§ 2. Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності.
- •§ 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації.
- •§ 4. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури.
- •§ 5. Правова культура суспільства.
- •§ 6. Правова культура особи.
- •§ 7. Професійна правова культура.
- •§ 8. Структура правової культури суспільства.
- •Глава 26. Правове виховання. Правовий всеобуч.
- •§ 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання.
- •§ 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість.
- •§ 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч).
- •§ 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання.
- •Глава 27. Правове регулювання і його механізм. Юридична техніка.
- •§ 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу.
- •§ 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання.
- •§ 3. Види, способи і типи правового регулювання.
- •§ 4. Механізм правового регулювання.
- •§ 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення.
- •§ 6. Стадії механізму правового регулювання.
- •§ 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання.
- •§ 8. Юридична техніка.
- •Глава 28. Предмет загального порівняльного правознавства. Поняття типу і типології правових систем світу.
- •§ 1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
- •§ 2. Поняття типу (сім'ї) правової системи.
- •§ 3. Класифікація правових систем світу.
- •§ 4. Основні типи і підтипи (групи} правових систем світу.
- •§ 5. Місце правової системи України.
- •Глава 29. Романо-германський тип правової системи.
- •§ 1. Поняття романо-германського типу правової системи.
- •§ 2. Формування романо-германського типу правової системи.
- •§ 3. Система права та її структура.
- •§ 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права.
- •§ 5. Делегована правотворчість.
- •§ 6. Правотворчість суб'єктів федерації.
- •§ 7. Правовий звичай.
- •§ 8. Правова доктрина.
- •§ 9. Принципи права.
- •§ 10. Роль судової практики.
- •§ 11. Кодификація.
- •Глава 30. Англо-американський тип правової системи.
- •§ 1. Поняття англо-американського типу правової системи.
- •§ 2. Загальне право Англії.
- •§ 3. Право справедливості.
- •§ 4. Судовий прецедент у системі джерела права.
- •§ 5. Правовий звичай.
- •§ 6. Правова доктрина.
- •§ 7. Принципи права.
- •§ 8. Система англійського права.
- •§ 9. Норма права.
- •§ 10. Дія прецедентної норми в часі та просторі.
- •§ 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту.
- •§ 12. Делегована правотворчість Англії.
- •§ 13. Юридична термінологія країн загального права.
- •§ 14. Судова система Англії.
- •Частина II. Правова система сша.
- •§ 1. Вплив англійського права на становлення правової системи сша.
- •§ 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською).
- •§ 3. Судова система сша.
- •Частина ііі. Інші правові системи європейського і позаєвропейського права англо-американського типу.
- •§ 1. Своєрідність правової системи Шотландії.
- •§ 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії.
- •§ 3. Основні риси правової системи Канади.
- •§ 4. Особливості правової системи Австралії.
- •§ 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії.
- •Глава 31. Змішаний (гібридний) тип правової системи.
- •§ 1. Поняття змішаного типу правової системи.
- •§ 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем.
- •§ 3. Джерела (форми) права скандинавських країн.
- •§ 4. Система права. Кодифікація.
- •§ 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії.
- •Частина II. Латино-американська група правових систем.
- •§ 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем.
- •§ 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки.
- •Глава 32. Релігійно-традиційний тип правової системи.
- •1. Мусульманське право.
- •§ 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи.
- •§ 2. Поняття мусульманського права.
- •§ 3. Виникнення і розвиток мусульманського права.
- •§ 4. Джерела мусульманського права.
- •§ 5. Система мусульманського права та її структура.
- •§ 6. Норма мусульманського права.
- •§ 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика.
- •§ 8. Мусульмансько-правова доктрина.
- •§ 9. Принципи права.
- •§ 10. Правовий звичай.
- •§ 11. Закон. Кодифікація.
- •§ 12. Особливості судової системи.
- •2. Індуське право.
- •§ 1. Поняття індуського права.
- •§ 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права.
- •§ 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент.
- •§ 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права.
- •§ 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії.
- •Частина II. Далекосхідна група правових систем.
- •1. Китайське право.
- •§ 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем.
- •§ 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування.
- •§ 3. Джерела права.
- •§ 4. Термін „право”. Ставлення до суб'єктивного права.
- •§ 5. Система права. Норма права.
- •§ 6. Кодифікація.
- •2. Японське право.
- •§ 1. Поняття японського права і особливості його формування.
- •§ 2. Джерела права сучасної Японії.
- •§ 3. Система права сучасної Японії.
- •§ 4. Закон. Кодифікація.
- •Частина III. Звичаєво-общинна група правових систем.
- •1. Звичаєве право африки і мадагаскару.
- •§ 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем.
- •§ 2. Основні риси звичаєвого права.
- •§ 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки.
- •§ 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару.
§ 6. Судові органи влади.
Судову владу представляють незалежні суди, які від імені держави, в порядку, встановленому законом, здійснюють правосуддя, наділені владними повноваженнями, завданням яких є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (ст. 2 Закону „Про судоустрій України”). Судова система України становить сукупність усіх судів держави, основаних на єдиних засадах організації і діяльності, що здійснюють судову владу.
Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, яка складається із загальних і спеціальних судів.
Характерними ознаками судової системи України є її пристосованість до адміністративно-територіального устрою, різні рівні провадження, стабільність і єдність.
Єдність судової системи зумовлено метою та завданнями організації і діяльності судових органів, єдиними засадами судочинства для всіх ланок судової системи, незалежністю суддів у відправленні судочинства, обов'язковістю для всіх суддів правил судочинства, визначених законом, забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції, обов'язковістю виконання на всій території України судових рішень, фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України та вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.
Відповідно до ст. 125 Конституції України та ч. 2 ст. 18 Закону „Про судоустрій України” до системи судів загальної юрисдикції належать: місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України. Щодо Касаційного суду України, то згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2003 року Закон „Про судоустрій України” в частині утворення такого судового органу визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до адміністративно-територіального устрою судову систему України поділено на ланки. Поняття „ланка судової системи” пов'язане з компетенцією кожного конкретного судового органу. Суди, які належать до певної ланки судової системи, мають однакову предметну компетенцію, ті самі функції і здебільшого розташовані в межах територіальних одиниць, прирівняних одна до одної за адміністративним поділом.
Судова система загальних судів складається з трьох ланок:
1) місцеві суди району, району в місті, міськрайонні, військові суди гарнізонів;
2) апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; апеляційні військові суди регіонів і Військово-Морських Сил; Апеляційний суд України;
3) Верховний Суд України.
Господарські та адміністративні суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. Система господарських судів складається з чотирьох ланок:
1) місцеві господарські суди;
2) апеляційні господарські суди;
3) Вищий господарський суд;
4) Верховний Суд України (Судова палата у господарських справах).
Завданням господарських судів є:
- захист прав і охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин;
- сприяння зміцненню законності в сфері господарських відносин;
- внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.
Господарські суди сприяють зміцненню законності й протидіють проявам злочинності в економічній сфері. З цією метою постійно направляють окремі ухвали на адресу керівників підприємств, установ і організацій, у діяльності яких виявлено недоліки, а також повідомлення до органів прокуратури та внутрішніх справ. Щороку майже на 50% збільшується кількість звернень суб'єктів господарювання за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Діяльність господарських судів ґрунтується на засадах:
- законності;
- незалежності, в тому числі й від органів законодавчої та виконавчої влади, і підкорення лише законові;
- рівності всіх учасників процесу перед законом і господарським судом;
- гласності та відкритого розгляду справ, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної та комерційної таємниці або за наявності обґрунтованих заперечень однієї зі сторін;
- обов'язковості виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду;
- змагальності сторін і свободи в наданні ними господарському суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості;
- повного фіксування судового процесу технічними засобами в порядку, встановленому законом;
- забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень господарського суду, крім випадків, установлених законом.
Господарські суди є юридичними особами, мають самостійний кошторис, поточний, а за потреби – й інші рахунки в установах банку, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням. Працівники апарату господарських судів є державними службовцями, на яких поширено дію Закону України „Про державну службу”. Фінансування господарських судів здійснюють за рахунок Державного бюджету України. Розмір асигнувань на утримання господарських судів затверджує Верховна Рада України за поданням Голови Вищого господарського суду України.
Повертаючись до характеристики судової системи, слід зазначити, що діяльність ланок судової системи визначають тим, які функції виконує суд залежно від стадії розгляду справи, тобто в якій інстанції розглядають справу. Отже, судова інстанція – це стадія розгляду справи в суді з певною компетенцією. Справи в судах розглядають у першій інстанції, другій інстанції – апеляційній та третій інстанції – касаційній. Справи також можуть переглядати в порядку виключного провадження.
Місцевий суд розглядає як суд першої інстанції цивільні, господарські, адміністративні, кримінальні та інші справи в передбачених законом випадках, за винятком справ, віднесених законом до підсудності інших судів. У передбачених законом випадках місцевий суд розглядає справи про адміністративні правопорушення.
Апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції щодо рішень місцевих судів і як суди першої інстанції в адміністративних, кримінальних і цивільних справах, які віднесено до їхньої підсудності законом.
Для забезпечення права на апеляційне оскарження судових постанов, ухвалених апеляційними судами в першій інстанції, відповідно до Закону України „Про судоустрій України” (ст. 26) утворено Апеляційний суд України.
Апеляція – це основний спосіб перегляду судових рішень у цивільних, кримінальних і господарських справах, закріплений у законодавстві більшості країн світу. Інститут апеляції здавна відомий і в Україні, зокрема його досить докладно врегульовано в „Правах, за якими судиться малоросійський народ” (1743 р.), де апеляцію визначено як „правильне відкликання і перенесення з нижчого суду до вищого справи сторін, що судяться, коли одна якась із них вважала себе скривдженою вироком, винесеним у її справі в цьому нижчому суді”. Як універсальний спосіб оскарження судових рішень, що не набрали законної сили, апеляція набула законодавчого закріплення в Статуті цивільного судочинства Російської імперії (1864 р.) і деякий час застосовувалась у судочинстві України після проголошення нею незалежності в 1917 році. Згодом, у радянський період, інститут апеляції припинив своє існування, а натомість було введено інститут касації, що за змістом суттєво відрізнявся від однойменного інституту європейського та світового процесуального законодавства. В результаті проведення так званої малої судово-правової реформи апеляція зайняла належне місце в процесуальних кодексах країни. „Місцеві суди як суди першої інстанції вирішують зараз 90 відсотків цивільних і кримінальних справ. Апеляційні суди будуть розглядати апеляції на ці 90 відсотків рішень, а справи, в яких сторони не погоджуються з рішенням апеляційної інстанції, направлятимуться до касаційного суду”.
Верховний Суд України в межах своїх повноважень розглядає в касаційному порядку рішення судів загальної юрисдикції, переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку, та справи, пов'язані з винятковими обставинами в порядку, встановленому процесуальним законом, а також здійснює інші повноваження, віднесені до його компетенції Конституцією та законами України.
Суди першої ланки є виключно судами першої інстанції. Вони не можуть виступати ні як касаційна, ні як апеляційна інстанція. Самостійною формою перегляду постанов суду, що набрали законної сили, є перегляд у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами в порядку виключного провадження. Такий порядок встановлено в кримінальному й цивільному судочинстві та під час вирішення господарських спорів.
Суди загальної юрисдикції утворює й ліквідує Президент України відповідно до Закону „Про судоустрій України” за поданням Міністра юстиції України, погодженим із Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду. Підставами для утворення чи ліквідації є зміна адміністративно-територіального устрою, передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України.
Всі суди України є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного герба України й своїм найменуванням.
