1.Сучасна практична філософія посилено розвиває один із найважливіших своїх розділів та інструментів – герменевтику.

Це – одна з впливових духовних течій сучасності. Феномен герменевтики закономірно виникає у світовій філософській культурі. Він заповнює ту, так би мовити, філософську нішу, яку жодна філософська течія заповнити не може.

2. Герментичні методи, мають зв’язок з літературою, філологічною та історичною критикою, і ця цілісність веде до пояснення окремих явищ. Між витлумаченням і поясненням є лишень незначна відмінність і не має жодної твердої межі.

Дослідження взаємодії загальних процесів у всіх типах пізнання їхньої специфіки під кутом зору методу дає його результат до змісту методології. Її предметом є історичний розвиток методу та його специфікації в окремих галузях герменевтики. Витлумачення тексту – це особливе завдання. З правила: розуміти краще ніж автор розумів себе сам, відокремлюється також проблема ідеї. Вона існує (одначе не як абстрактна думка) у значенні певного неусвідомлюваного зв’язку, який є діючим у структурній організації тексту і з внутрішньої форми якою дається для розуміння і автор її не потребує. Її виокремлює інтерпретатор, а це, мабуть і є найвищий тріумф герменевтики. Отже, сучасна система правил, яка править за єдиний метод для досягнення загальнозначимості, має бути доповнена зображенням творчих методів геніального інтерпретатора з різних галузей. Адже тут містяться стимулююча сила. Цей метод слід застосувати за усіх методів гуманітарних наук.

Згідно з принципом невіддільності осягнення і цінності з герменевтичним процесом пов’язана іманентна йому літературна критика.

Центральною категорією герменевтики як мистецтва (техніки, теорії, методу) інтерпретації текстів є категорія розуміння. Філософська теорія інтерпретації буття в цілому і світу гуманітарної культур зокрема пред’являє засоби для розуміння гуманітарних явищ, для проникнення в їх зміст.

Проблематика розуміння зближує герменевтику з філософією культури і з філософією мови, відкриває можливість для створення філософської герменевтики, яка передбачає новий вимір людини.

Вік комп‘ютерної і науково-технічної революції, наростаючі інформаційно-комунікативні зв‘язки, занепад і створення цивілізацій ще більше загострюють актуальність проблеми розуміння і всіх пов‘язаних з нею герменевтичних моментів. Історичне наростання значимості герменевтичної проблематики від античності до наших днів схоже до кумулятивного процесу. Герменевтика завжди була переплетена з живою тканиною соціальної діяльності людей, ніколи не була абстрактною теорією, а була технікою, мистецтвом інтерпретації і використовувалась при вирішенні завдань, актуальних для життя і нормального функціонування суспільних інститутів. Важливі, переломні моменти розвитку герменетичного методу співпадання в часі і були тісно пов‘язані з важливими історичними подіями, визначались практичними потребами життя людей.

 

Список використаної літератури

Августин Блаженный. Христианская наука, или Основания св. герменевтики и церковного красноречия. Киев, 1835 г.

Бласс Фю Герменевтика и критика. Одесса, 1891 г.

Буслаев Ф.И. О влиянии христианства на славянский язык. М., 1848 г.

Камчатнов А.М. К лингвистической герменевтике древнерусского слова миръ // Герменевтика древнерусской литературы. Сб. 6. Ч. II. М., 1994 г.

Дільтей В. Виникнення герменевтикн/'/Сучасна зарубіжна філософія: Течії і напрямки. Хрестоматія. - К., 1996. - С.33-60.

Камчатнов А.М. Лингвистическая герменевтика. На материале древнерусских рукописных источников. Прометей, 1995 г.

Камчатнов А.М. О символическом истолковании семантической эволюции слов лице и образъ // Герменевтика древнерусской литературы Х!-Х!\/ вв. Сб. 5. М., 1992 г.

Камчатнов А.М. Об одном нелексикографированном значении слова имя // Герменевтика древнерусской литературы. Сб. 6. Ч. II. М., 1994 г.

Камчатнов А.М. Подтекст: термин и понятие // Филологические науки, 1988 г., №3

Колесов В.В. Имя - знамя - знак // Сравнительно- типологические исследования славянских языков и литератур. Л., 1983 г.

Колесов В.В. Мир и человек в слове Древней Руси. Л., 1986 г.

Кузнецов В.Г. Герменевтика и гуманитарное познание. М., 1991 г.

Савваитов П.И. Библейская герменевтика. СПб., 1859 г.

Тахо-Годи А.А. Античная традиция об имени и предмете наименования в Ареопагитиках // Античная балканистика. 3: Языковые данные и этнокультурный контекст Средиземноморья. М., 1978 г.

Толстой Н.И. К проблеме значения слова в славянской исторической лексикологии и лексикографии // Проблемы славянской исторической лексикологии и лексикографии. Вып. 2. М., 1975 г.

Топоров В.Н. Об одном архаичном индоевропейском элементе в древнерусской духовной культуре -ЗУЕТ-// Языки культур и проблемы переводимости. М., 1987 г.

Трубецкой С.Н. Учение о Логосе в его истории // Соч. М., 1994 г.

Филарет (Дроздов) митр. О догматическом достоинстве и охранительном употреблении греческого 1ХХ толковников и славянских переводов Священного писания. М., 1858 г.

Шпет Г.Г. Герменевтика и ее проблемы // Контекст 1989, 1990, 1991 г.

Щеголева Л.И. Путятина Минея: от текста к истолкованию // Герменевтика древнерусской литературы Х1-Х1У вв. Сб. 5. М., 1992 г.

Щеголева Л.И. Славянский перевод и византийский литературный текст // Герменевтика древнерусской литературы Х1-ХХ/1 века. Сб. 1. М., 1989 г

ВЧЕННЯ ПРО ВОЛЮ А. ШОПЕНГАУЕРА

 

План

1. Світова філософська думка та генезис творчості А. Шопенгауера.

Джерела філософії А. Шопенгауера.

Волюнтаризм як напрямок філософської думки.

2. Філософські погляди А. Шопенгауера.

Визначення поняття волі.

Світова воля як головна рушійна сила усього існуючого та джерело зла.

Філософсько-антропологічна позиція.

Елементи теорії світового песимізму.

3. Етичні та естетичні погляди філософа.

Висновки

Література

1. Світова філософська думка та генезис

творчості Шопенгауера