23.Аудит общих документов и ск

Цель аудита общих документов и СК – это подтверждение юридического статуса и права функционирования экономического субъекта в соответствии с действующим законодательством. Объекты аудита: 1)информация учредительных документов о размерах УК, долях учредителей, видах деятельности; 2)Элементы учётной политики; 3)оценка взносов; 4)информация о нарушениях по ведению учёта СК.

Предмет аудита – операции по учёту формирования СК и отношения, возникающие между п/п-ми, собственниками и работниками.

Задачи аудита СК: 1)определить основные сведения о субъекте хозяйствования (полное и краткое название п/п, виды деятельности, код регистрации, количество учредителей и их доли в УК); 2)определить структуру управления (полномочия руководителей различных рангов); 3)подтвердить своевременность и полноту формирования УК; 4)подтвердить правильность применения методов оценки долей учредителей при взносах имущества; 5)в АО подтвердить информацию о количестве и видах акций, их номинальной стоимости, перечень владельцев акций и т.д.; 6)для других п/п подтвердить распределение прав и обязанностей, долей между учредителями; 7)установить структуру СК и проанализировать его изменения; 8)подтвердить информацию об остатках на счетах, формирующих СК; 9)дать оценку системы внутреннего контроля СК; 10)подтвердить полноту, достоверность, законность хозяйственных операций по движению СК; 11)проверить порядок распределения прибыли, остающейся в распоряжении п/п.

Источники аудита: - учредительные документы; - регистрационные свидетельства (налоговая, социальные фонды и др.); - лицензия, патенты, протокол, собрания учредителей; - акты предыдущих проверок; - первичные документы; - регистры учёта и отчётности; хозяйственные, гражданские, земельные кодексы; - Закон «О гос регистрации»; - Закон «Об институтах совместного инвестирования».

Аудит УК осуществляется по следующим направлениям: 1)идентификация экономического субъекта; 2)легитимность УК; 3)контроль операций движения УК.

Внутренний контроль: Есть ли протокол сборов акционеров? Были ли случаи внесения долей в УК нематериальными активами? Есть ли в наличии методика оценок долей, что вносятся в УК в натуральной и нематериальной форме? Если формирование УК обязательно, оговорены ли сроки уплаты долей? Оговорено ли в уставных документах определение долей учредителей п/п? Был ли уплачен минимальный размер УК на момент обращения о разрешении на деятельность торговцев ценными бумагами? Существует ли на п/п механизм исключения по решению сборов участников того участника, который постоянно не выполняет свои обяз-ва? Проводились ли сборы по утверждению статуса организации? Обеспечены ли права собственников организации соответствующими документами на выпущенные акции? Была ли регистрация и публикация информации про выпуск акций? Проверяется ли аудиторской фирмой фин состояние организации? Придерживались ли на данном п/п ограничения на виды взносов учредителей? Были ли в УК изменения заданный период? Было ли решение сборов акционеров про распределение прибыли?

Программные вопросы аудита СК: I.Аудит СК: 1)аудит состава и размера СК; 2)аудит оплаты взносов в СК; 3)аудит изменения СК; 4)аудит паевого капитала; II.Аудит дополнительного капитала; 1)аудит переоценки имущества; 2)аудит дополнит капитала в части бесплатно полученных необор активов; 3)аудит дополнит капитала в части др видов другого дополнит капитала; III.аудит резервного капитала; IV.Аудит обоснованности показателей нераспределённой прибыли; V.Аудит неоплаченного капитала; VI.Аудит извлечённого капитала.

Аудит власного капіталу слід починати з перевірки установчих документів. У процесі перевірки підлягають вивченню статут підприємства, який повинен бути затверджений у законодавчому порядку, установчий договір підприємства, порядок формування статутного капіталу і порядок оцінки та здійснення внесків до статутного капіталу підприємства.

При перевірці установчих документів аудитору необхідно перевірити:

наявність та відповідність складання установчих документів чинному законодавству;

повноту та своєчасність формування статутного капіталу;

правильність формування статутного капіталу (оцінка внесків до статутного капіталу);

правильність відображення в обліку формування статутного капіталу;

у випадку зміни розміру статутного капіталу необхідно визначити доцільність та обґрунтованість таких змін;

24,Метою аудиту стану організації бухгалтерського обліку є визначення повноти бухгалтерського обліку, своєчасності надання достовірної інформації про активи, зобов'язання, фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності.

Об`єкти-джерела:

Мета внутрішнього аудиту — удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання.

Майнові ресурси (основні засоби, МШП, сировина, матеріали, товари тощо)- Законодавчі акти

Касові, банківські операції (звіти касира, виписки банку)- Нормативні документи з обліку і аудиту

Праця і заробітна плата - Первинні й зведені документи

Розрахунки з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами, кредиторами-Регістри бухгалтерського обліку

Власний капітал (статутний, пайовий, резервний, додатковий тощо)- Баланси і фінансові звіти

Витрати-Засновницькі документи (статут, протоколи зборів засновників, свідоцтво, ліцензія)

Фінансові результати-Акти перевірок (до­відки, висновки) по­даткової адміністрації, банку, державних фондів тощо

Основними об'єктами внутрішнього контролю є:

• стан і ведення бухгалтерського фінансового обліку;

• фінансова звітність, її вірогідність;

• стан необоротних активів і запасів;

• забезпеченість підприємства власними обіговими коштами;

• платоспроможність і фінансова стійкість;

• система управління підприємством;

• робота економічних і технічних служб підприємства;

• оподаткування: правильність визначення доходу, що підлягає оподаткуванню, своєчасність і повнота сплати податків;

• планування, нормування і стимулювання;

• внутрішньогосподарський контроль;

• виробничо-господарська діяльність;

• достовірність проектно-кошторисної документації тощо. Основними процедурами внутрішнього аудиту є:

• вивчення засновницьких документів;

• дослідження первинної документації, регістрів бухгалтерського фінансового (управлінського) обліку, фінансової звітності;

• зустрічна перевірка документів і господарських операцій, порівняння даних синтетичного і аналітичного обліку тощо.

Под системой внутреннего контроля в аудите (СВК) понимается совокупность

организационной структуры, методик и процедур, принятых руководством

клиента в качестве средств для эффективного ведения хоз деят-ти, к-ая

включает организованные внутри данного экон субъекта надзор и проверку:

соблюдения требований законодательства; точности и полноты документации БУ;

своевременности подготовки достоверной бухгалтерской отчетности;

недопущения ошибок и искажений; исполнения приказов и распоряжений;

обеспечения сохранности имущества организации.

Оценка эффективности и надежности системы средств контроля должна

проводиться количественно (высокая, средняя и низкая)

Данная оценка необходима для аргументирования своего подхода к аудиту в

конкретной организации.

Система внутреннего контроля включает 3 составляющие:

1) надлежащая система БУ (ЭВМ, Ж-О, М-О);

2) контрольная среда;

3) отдельные средства контроля.

Требования, предъявляемые к изучению и оценке системы бухгалтерского

учета.

Знакомство с системой бухучета включает в себя изучение, анализ и оценку

сведений о следующих сторонах хозяйственной деятельности клиента:

а) учетная политика и основные принципы ведения БУ;

б) организационная структура подразделения, ответственного за ведение

бухучета и подготовку бух отчетности;

в) распределение обязанностей и полномочий между работниками, принимающими

участие в ведении учета и подготовки отчетности;

г) организация подготовки, оборота и хранения документов, отражающих хоз

операции;

д) порядок отражения хоз операций в регистрах бух учета, формы и методы

обобщения данных таких регистров;

е) порядок подготовки периодической бух отчетности на основе данных бух

учета;

ж) роль и место средств ВТ в ведении учета и подготовки отчетности;

з) критические области учета, где риск возникновения ошибок или искажений

бух отчетности особенно высок;

и) средства контроля.

Аудит орг-ия в ходе проверки обязана проверить соответствие организации

системы БУ проверяемого экон субъекта действующим нормативным документам и

отразить в рабочей документации аудитора случаи отмеченных нарушений.

Требования, предъявляемые к изучению и оценке системы внутреннего

контроля.

Контрольная среда – общее отношение руководителей или собственников

клиента к созданию и поддержанию на своем предприятии СВК, их конкретные

действия и процедуры, направленные на это. (стиль и основные принципы

управления; орг-ая структуру; распределение ответ-ти и полномочий; кадровая

политика; порядок подготовки бух отчетности; соответствие хоз деят-ти

требованиям действующего законодательства.)

Аудитору следует убедиться в применении на проверяемом им экон субъекте

таких процедур внутреннего контроля, как: а) арифметическая проверка

правильности бух-их записей; б) проведение сверок расчетов; в) проверка

правильности осуществления документооборота и наличия разрешительных

записей руководящего персонала;

г) проведение периодических плановых и внезапных инвентаризаций на предмет

выяснения соответствия данных бух учета фактическому наличию;

д) использование для целей контроля информации из источников, вне экон

субъекта;

е) осуществление мер, направленных на ограничение доступа

несанкционированных лиц к активам предприятия, к системе ведения

документации и записей по бух-им счетам;

Средства контроля – составные части системы контроля, установленные

руководством на отдельных участках хоз деят-ти для надежного и эффективного

управления предприятием.

Оценка СВК может осуществляться различными способами:

Наблюдение. Опрос. Тестирование.

25. Аудит статутного капіталу. Метою аудиту статутного капіталу є встановлення достовірності первинних даних відносно формування та використання статутного капіталу, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку статутного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення статутного капіталу у звітності підприємства.

Основними завданнями аудиту статутного капіталу є:

перевірка достовірності відображення показників щодо власного капіталу, встановлення законності й правильності їх формування ;

встановлення повноти формування статутного капіталу, відповідності фактичних внесків учасників умовам установчих документів, дотримання строків внесення часток до статутного капіталу;

перевірка стабільності величини статутного капіталу, його відповідності розміру, визначеними установчими документами.

Джерелами інформації для аудиту статутного капіталу є:

1. Засновницькі документи;

2. Наказ про облікову політику підприємства;

2. Первинні документи з обліку статутного капіталу (накладні, ПКО, акти приймання-передачі та оцінки, розрахунки бухгалтерії, рішення власника);

3. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку статутного капіталу (журнал 7);

4. Акти та довідки попередніх аудиторських перевірок, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

5. Звітність (Баланс ряд.300, Примітки до фінансової звітності ряд.010-080).

До основних нормативно-правових актів з обліку статутного капіталу, якими повинен керуватися в своїй роботі аудитор, належать:

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” № 996-XIV від 16.07.99р.;

2. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99р.;

3. Закон України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р., з наступними змінами і доповненнями;

4. П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал”, затверджене наказом Мінфіна України №87 від31.03.99р.;

5. Зак Укр „Про господарські підприємства” № 1577-12 від 19.09.91р., зі змінами і доповненнями;

6. Закон України „Про цінні папери та фондову біржу”;

7. Зак Укр „Про підприємства в Україні” від 27.03.91р., з наступними змінами і доповненнями;

8. Положення про порядок реєстрації випуску акцій та облігацій підприємств та інформації про їх емісію № 07-01/98;

9. Положення про порядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства у зв'язку з індексацією основних фондів № 07-04/98.

Порядок формування та зміни статутного капіталу залежить від форми та виду діяльності підприємства.

Акціонерне товариство: Статутний капітал не може бути менше 1250 мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення товариства). Засновники акціонерного товариства можуть мати акції товариства на суму не менше 25% і строком не менше двох років.

Товариство з обмеженою відповідальністю: Розмір статутного капіталу не може бути менший суми, еквівалентній 625 мінімальним заробітним платам (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення товариства).

Товариство з додатковою відповідальністю: Статутний капітал розділено на частки, передбачені статутними документами

Повне товариство: Конкретний розмір статутного капіталу не встановлено.

Інвестиційна компанія: Статутний капітал повинен бути не менше 50 тис. мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення компанії).

Підприємства з іноземними інвестиціями: Іноземна інвестиція в статутному капіталі повинна складати не менше 10%

Програма аудиту статутного капіталу включає наступні об'єкти аудиту:

1. Основні відомості про підприємство, оцінка діючої системи обліку та внутрішнього контролю;

2. Перевірка дотримання положень облікової політики в частині обліку статутного капіталу

3. Інвентаризація майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства

4. Перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу

5. Перевірка законності змін у складі засновників підприємства

6. Перевірка правильності розрахунків із засновниками

7. Перевірка дотримання строків оплати статутного капіталу

8. Перевірка обґрунтованості змін величини статутного капіталу

9. Перевірка правильності використовуваних форм первинних документов

10. Вивчення рівності сум та узгодженості показників статутного капіталу

11. Узагальнення результатів перевірки.

Аудиторська перевірка повинна складатися з декількох етапів. Умовно можна виділити три етапи: планування; збір аудиторських доказів; завершення аудиту.

Аудитори і аудиторські фірми України під час розробки плану аудиту та протягом тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.

Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Для досягнення ефективності та результативності аудиту аудитор обговорює з керівництвом та співробітниками підприємства елементи загального аудиторського плану та аудиторські процедури.

Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. В свою чергу програма аудиту, її зміст і розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:

розуміння аудитором бізнесу клієнта;

розуміння обліку і системи внутрішнього контролю;

визначення ризиків і суттєвості;

види, час і повнота процедур;

координація, керівництво, супроводження і нагляд;

інші питання (відносини підприємства зі спорідненими сторонами).

У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу.

У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур - координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, відзначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь в роботі.

Відповідно до МСА, аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Аудиторські докази одержуються в результаті належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. За деяких обставин докази можуть бути одержані в результаті процедур перевірки на суттєвість.

Відповідно до статей 7 і 21 Закону України „Про аудиторську діяльність” аудитор має провести перевірку бухгалтерської річної звітності суб'єкту господарювання з метою надання висновку про достовірність і реальність представленої інформації і її підтвердження або не підтвердження. МСА 700, 800 регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. В ньому говориться, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі отриманих аудиторських доказів, для підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність.

Результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.

Отже, на останньому (третьому) етапі аудитор повинен:

-завершити підготовку робочої документації у вигляді аудиторського файлу;

-підготувати письмову інформацію керівництву перевіреного економічного суб'єкта за результатами аудиту;

-сформулювати за результатами аудиту свою думку про достовірність фінансової звітності перевіреного економічного суб'єкта;

-підготувати за встановленою формою аудиторський висновок.

В ході аудиторської перевірки статутного капталу аудитор повинен звернути увагу на наступні питання:

1. В бухгалтерському обліку відображається величина статутного капіталу, що зареєстрована в статутних документах економічних суб'єктів як величина вкладів (часток, пайових внесків учасників, акцій за номінальною вартістю) в грошовій, натуральній, нематеріальній формах або у вигляді цінних паперів.

2. У відповідності з діючим законодавством України залежно від діяльності підприємства встановлено розміри статутного капіталу господарських товариств.

3. Статутний капітал та фактична заборгованість засновників (учасників) по вкладах (внесках) до статутного капіталу обліковуються та відображаються у звітності окремо.

4. Акції товариства при його створенні повинні бути повністю оплачені протягом строку, визначеного статутом товариства, при цьому не менше 50% статутного капіталу повинно бути оплачено до моменту реєстрації товариства, а інша частина - протягом року з моменту його реєстрації.

5. Додаткові акції товариства повинні бути оплачені протягом строку, визначеного відповідно з рішенням про їх розміщення, але не пізніше року з моменту їх придбання (розміщення).

6. Оплата акцій та інших цінних паперів акціонерного товариства може здійснюватися грошима, цінними паперами, іншими речами, майновими або іншими правами, що мають грошову оцінку. Форма оплати акцій товариства при його створенні визначається угодою про створення товариства або статутом товариства, а додаткових акцій та інших цінних паперів -- рішенням про їх розміщення.

7. Сума статутного капіталу збільшується або зменшується відповідно з результатами діяльності економічного суб'єкта за рік та після перереєстрації засновницьких документів з внесеними до них змінами.

26. Аудит статутного капіталу акціонерного товариства. Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність" аудит АТ є обов'язковим. Проведення аудиторських  перевірок акціонерних товариств здійснюється з метою: — захисту прав акціонерів та інвесторів через розкриття

достовірної інформації; — підтвердження повноти і достовірності бухгалтерської звітності; — визначення реального фінансового стану акціонерних товариств. Метою аудиту статутного капіталу АТ є встановлення достовірності первинних даних відносно формування та використання статутного капіталу, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку статутного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення статутного капіталу у звітності підприємства.

Основними завданнями аудиту статутного капіталу є:

перевірка достовірності відображення показників щодо власного капіталу, встановлення законності й правильності їх формування;

встановлення повноти формування статутного капіталу, перевірка стабільності величини статутного капіталу, його відповідності розміру, визначеними установчими документами.

При проведенні аудиту статутного капіталу акціонерних товариств завданням є підтвердження інформації про:

· акції, на які здійснена передоплата;

· загальну суму коштів, одержаних у ході передоплати на акції;

· акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями:

а) кількість випущених акцій із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу;

б) номінальну вартість акцій, зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу;

в) права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу;

г) акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам;

г) перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють;

д) кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5%;

є) акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами, із зазначенням їх термінів і сум;

· накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями;

· суму, включену (або не включену) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

Джерелами інформації для аудиту статутного капіталу є:

1. Засновницькі документи;

2. Наказ про облікову політику підприємства;

2. Первинні документи з обліку статутного капіталу (накладні, ПКО, акти приймання-передачі та оцінки, розрахунки бухгалтерії, рішення власника);

3. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку статутного капіталу (журнал 7);

4. Акти та довідки попередніх аудиторських перевірок, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

5. Звітність (Баланс ряд.300, Примітки до фінансової звітності ряд.010-080).

До основних нормативно-правових актів з обліку статутного капіталу, якими повинен керуватися в своїй роботі аудитор, належать:

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” № 996-XIV від 16.07.99р.;

2. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99р.;

3. Закон України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р., з наступними змінами і доповненнями;

4. П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал”, затверджене наказом Мінфіна України №87 від31.03.99р.;

5. Зак Укр „Про господарські підприємства” № 1577-12 від 19.09.91р., зі змінами і доповненнями;

6. Закон України „Про цінні папери та фондову біржу”;

7. Зак Укр „Про підприємства в Україні” від 27.03.91р., з наступними змінами і доповненнями;

8. Положення про порядок реєстрації випуску акцій та облігацій підприємств та інформації про їх емісію № 07-01/98;