3. Закон необхідного різноманіття у. Ешбі: сутність, синергетична інтерпретація, приклади із соціально-економічної практики.

Вчений У. Р. Ешбі розглядав «закон мінімального різноманіття» в аспекті поєднання інформаційних та управлінських проблем(«управління може бути забезпечене тільки в тому випадку, якщо різноманітність засобів керуючого (в даному випадку всієї системи управління) принаймні не менша, ніж різноманітність керованої ним ситуації»).

Кожна дія в системі управління допускає зменшення різноманітності керованої підсистеми ,необхідного для її ефективного функціонування.

Так,закон необхідного різноманіття,стверджує ,що зведення множини станів керованої підсистеми до підмножини ,яка містить лише оптимальні підмножини щодо мети діяльності, визначається вибірковою здатністю керуючої підсистеми ,зумовленої величиною зменшення різноманіття об’єкта управління ,яке має бути досягнуто.

Закон необхідної різноманітності розглядається вченими різних галузей та під різним кутом зору, у тому числі під час аналізу проблем управління соціальними системами. У галузі державного управління на основі цього закону окремі теоретико-методологічні положення сформульовані Г. Атаманчуком, Є. Князевою, Н. Липовською, Н. Нижник, С. Серьогіним, Ю. Сурміним та іншими вченими. Водночас системне дослідження принципів дії даного закону є актуальним для ефективного управління та прогресивного розвитку соціуму, особливо в умовах політичної, соціально-економічної нестабільності та відповідної атмосфери тотальної недовіри до влади, що спостерігається на сучасному етапі в Україні. Різноманітність визначається як властивість систем будь-якої природи характеризуватися різними станами. У. Ешбі запропонував концепцію, центральне місце в якій займає обмеження різноманітності. Закон необхідної різноманітності сформульований ним так: різноманітність керівної системи повинна бути більшою за різноманітність керованого об'єкта Тобто процес управління в остаточному підсумку зводиться до зменшення різноманітності станів системи, якою управляють, до зменшення її невизначеності. Обмеження різноманітності (досягнення необхідних результатів діяльності) у поведінці об'єкта, яким управляють, досягається тільки за рахунок зростання різноманітності управлінської системи. Система збільшує свою стійкість, збільшуючи різноманітність.

Водночас ученими помічено, що безконтрольне зростання різноманітності за межею деякого оптимуму знижує внутрішню керованість та ефективність динамічної системи. Якщо б різноманітність була безумовною цінністю (як іноді трактують закон Ешбі), то, наприклад, мові не потрібна була б єдина граматика, школі - вчителі писемності, а видавництву - редактори та коректори. Суспільству не потрібні були б мораль, кримінальний кодекс, правоохоронні органи, правила дорожнього руху тощо. Нескінченні факти такого роду важко узгодити із законом Ешбі, якщо розглядати в ньому виключно демонстрацію самоцінності різноманітності. Тому вченні на чолі з Є.А. Сєдовим, намагаючись виявити співвідношення різноманітних характеристик у системах будь-якого роду - від космофізичних до когнітивних - та механізм змін цього співвідношення в процесі еволюції, сформулювали закон ієрархічних компенсацій (закон Сєдова), а саме: зростання різноманітності на верхньому рівні ієрархічної організації забезпечується обмеженням різноманітності на попередніх рівнях, і навпаки - зростання різноманітності на нижньому рівні руйнує верхній рівень організації. Наприклад, відміна правил дорожнього руху збільшує свободу індивідуального вибору (різноманітність) і майже автоматично збільшує аварійність, а в подальшому руйнує єдину систему транспортних потоків . Наочно це також можна спостерігати на ранніх, первісних стадіях економічного розвитку суспільства, коли за наявності кількох пріоритетів уряду значно легше здійснювати.

Фактично закон ієрархічних компенсацій є необхідним доповненням закону необхідної різноманітності, що наочно виявляється у формулюванні У. Ешбі різноманітності обмеження: необхідна для зменшення різноманітності виборча здатність керівної системи зумовлюється величиною того зменшення різноманітності об'єкта управління, яке має бути досягнуте. В управлінні цей закон приводить до зменшення різноманітності керованої системи

Отже, відповідно до цих законів, із зростанням складності системи, якою управляють, складність управлінської системи також має зростати. Саме тому, зокрема, у системі публічного управління ми спостерігаємо перманентний процес реорганізації управлінських структур, зростання або скорочення апарату управління, залучення різних додаткових ресурсів у систему управління тощо. Це закономірний процес, адже неможливо створити просту та раз і назавжди задану адміністративну систему для управління складними соціальними системами та процесами. Проте збільшувати різноманітність керівної системи слід не тільки за рахунок залучення додаткових, зокрема людських, ресурсів, а переважно за рахунок інноваційних управлінських технологій, якими мають оволодіти суб'єкти управління.