1.2 Світовий видобуток урану
Основні запаси урану сконцентровані в 53-х країн світу які оцінюються приблизно в 17 млн т, з яких майже 12 млн т відносять до прогнозних ресурсів.
Запаси урану-235 за своїми енергетичними можливостями не перевищують запасів нафти.
Світові ресурси урану станом на 1 січня 2009 року складали дещо більше 13 млн. т U, з них на частку розвіданих запасів, що відпрацьовуються у ціновому діапазоні <40 дол./кг U, припадає всього 14%, а з урахуванням попередньо оцінених запасів – 23 %; на категорію <80 дол./кг U – 20 % і 35 %, відповідно; на категорію <130 дол./кг U – 26 % і 43 %, відповідно.
У 2006 році уран вироблявся у 20 різних країнах, на одну більше ніж у 2004 році, тому що у 2006 році почала видобуток Ісламська Республіка Іран. Проте, три з цих 20 країн (Франція, Німеччина і Угорщина) здійснювали виробництво урану тільки у вигляді робіт з реабілітації рудників. У двох країнах, Канаді й Австралії, здійснювалося 44% світового виробництва у 2006 році; тільки у 8 країнах, Канаді (25%), Австралії (19%), Казахстані (13%), Нігері (9%), Російській Федерації (8%), Намібії (8%), Узбекистані
(6%) і США (5%) було вироблено 92% урану в 2006 році (рис. 2.2).
У
цілому, виробництво урану в світі дещо
знизилося, майже на 2%, з 40 475 тU у 2004 р. до
39
695 тU у 2006 р. У 2007
р. виробництво урану збільшилося до 42
114
тU. За оцінками, у 2010
р. воно мало зрости до 43 577
тU .
Рис. 1.2 Виробництво урану в країнах світу в 2009 році
Таблиця 1.1
Обсяги уранового виробництва в країнах світу в 2009 році
Країна |
Обсяги виробництва, тU |
Австралія |
7 593 |
Бразилія |
200 |
Канада |
9 862 |
Китай* |
750 |
Республіка Чехія |
375 |
Франція* |
3 |
Германія |
65 |
Угорщина* |
2 |
Індія* |
230 |
Іран, Ісламська Республіка |
5 |
Казахстан |
5 281 |
Намібія* |
3 067 |
Нігер |
3 443 |
Пакистан* |
40 |
Румунія* |
90 |
Російська Федерація |
3 190 |
Південна Африка |
534 |
Україна * |
900 |
США* |
1 805 |
Узбекистан* |
2 260 |
Усього |
39 695 |
Країна |
до 2004р. |
2004р. |
2005р. |
2006р. |
Усього до 2006 р. |
2007р. (очікув.) |
Аргентина |
2 631 |
1 |
0 |
0 |
2 632 |
0 |
Австралія |
113 304 |
8 982 |
9512 |
7 593 |
139 391 |
7 600 |
Бельгія |
680 |
0 |
0 |
0 |
680 |
0 |
Бразилія |
1 645 |
300 |
110 |
200 |
2 255 |
340 |
Болгарія |
16 357 |
0 |
0 |
0 |
16 357 |
0 |
Канада |
374 548 |
11 597 |
11 628 |
9 862 |
407 635 |
10 000 |
Китай |
27 689* |
730* |
750* |
750* |
29 919 |
750* |
Конго, Демократична Республіка |
25 600 |
0 |
0 |
0 |
25 600 |
0 |
Республіка Чехія |
108 649 |
412 |
409 |
375 |
109 845 |
309 |
Фінляндія |
41 |
0 |
0 |
0 |
41 |
0 |
Франція |
75 965 |
6(c) |
4*(с) |
3*(с) |
75 978 |
2*(c) |
Габон |
25 403 |
0 |
0 |
0 |
25 403 |
0 |
Німеччина |
219 240 |
77 (c) |
94 (c) |
65 (c) |
219 476 |
45 (c) |
Угорщина |
21 080 |
2(c) |
3(c) |
2(c) |
21 087 |
2* |
Індія |
7 963* |
230* |
230* |
230* |
8 653* |
270* |
Іран, Ісламська Республіка |
0 |
0 |
0 |
5 * |
5 |
20* |
Японія |
84 |
0 |
0 |
0 |
84 |
0 |
Казахстан |
24 639 |
3 719 |
4 346 |
5 281 |
37 985 |
7 245 |
Мадагаскар |
785 |
0 |
0 |
0 |
785 |
0 |
Мехіко |
49 |
0 |
0 |
0 |
49 |
0 |
Монголія |
535 |
0 |
0 |
0 |
535 |
0 |
Намібія |
78 794 |
3 039* |
3 147* |
3 067* |
88 047 |
3 800* |
Нігер |
91 186 |
3 185 |
3 322 |
3 443 |
101 136 |
3633 |
Пакистан |
961* |
38* |
40* |
40* |
1 079* |
40* |
Польща |
660 |
0 |
0 |
0 |
660 |
0 |
Португалія |
3 717 |
0 |
0 |
0 |
3717 |
0 |
Румунія |
17 989 |
90 |
90* |
90* |
18 259* |
90* |
Російська Федерація |
32 136 |
3 290 |
3 285 |
3 190 |
41 901 |
3 381 |
Південна Африка |
157 618 |
747 |
673 |
534 |
159 572 |
750 |
Іспанія |
6 156 |
0 |
0 |
0 |
6 156 |
0 |
Швеція |
91 |
0 |
0 |
0 |
91 |
0 |
Україна |
9 900 |
855 |
830 |
808 |
12 393 |
900 |
США |
356 485 |
943 |
1 171 |
1 805 |
360 404 |
2 000* |
СССР |
377 613 |
0 |
0 |
0 |
377 613 |
0 |
Узбекистан |
23 682 |
2 087 |
2 300* |
2 260* |
30 329 |
2 300* |
Югославія |
380 |
0 |
0 |
0 |
380 |
0 |
Замбія |
102 |
0 |
0 |
0 |
102 |
0 |
ОЕСР |
1 280 749 |
22 019 |
22 821 |
19 705 |
1 345 294 |
19 958 |
Усього |
2 204 357 |
40 475 |
42 114 |
39 695 |
2 326 641 |
43 577 |
Таблиця 1.2 − Обсяги виробництва урану в цифрах (тонни U)
Основні прогнозні ресурси урану зосереджені в США, Китаї, Монголії, Росії і ПАР — в кожній з цих країн вони перевищують 1 млн т. До цієї ж групи країн можна зарахувати і Австралію, де облік прогнозних ресурсів не проводиться. За оцінкою МАГАТЕ від 1992 р., прогнозні ресурси урану в Австралії становлять 2,6-3,9 млн т. За кількістю загальних запасів урану виділяються Австралія, Казахстан і Канада із запасами понад 400 тис. т у кожній. На їх частку в 1996 р. припадало 53 % світових загальних запасів урану.
У групу країн із запасами понад 100 тис.т урану в кожній входять ПАР, Бразилія, Намібія, Росія, США і Узбекистан. У цих 9 країнах зосереджено 88% світових загальних запасів урану (табл.2.3).
Таблиця 1.3. Ресурси і запаси урану на межі ХХ-ХХІ ст. (тис. т) і середній вміст урану в рудах (%)
Потреби промисловості в урановорудній сировині в кінці ХХ ст. задовольнялася за рахунок відпрацювання родовищ 9 геолого-промислових типів: «незгідні», «піщані», «конгломератні», «жильні», «брекчієві», «інтрузивні» (аляскитові), «вулканітові», «метасоматитові» і «фосфоритові».
З дев'яти країн, що лідирують у видобутку урану (не менше 1 тис.т), — Канада, Австралія, Нігер, Намібія, США, Росія, Узбекистан, ПАР і Казахстан, — Австралія, Казахстан і ПАР забезпечені підтвердженими запасами більш ніж на 100 років. У Нігерії забезпеченість такими запасами становить 20 років, у Канаді приблизно 30, в Узбекистані — 40, в Намібії і США — по 50, в Росії — 70 років. Однак з урахуванням постійного зростання видобутку терміни видобутку підтверджених запасів можуть істотно скоротитися. У Росії, напр., при рівні видобутку, що прогнозується бл.10 тис. т урану на рік, підтверджені запаси, навіть разом з їх резервом, будуть вичерпані протягом 20 років.
У Індії відкрито родовище урану, яке може стати найбільшим в світі. Про це повідомляє газета The Times of India із засланням на міністра атомної енергетики Шрікумара Банерджі, передає РБК-Україна. Запаси родовища Tumalappalli в штаті Андхра-Прадеш були підтверджені на рівні 49 тис. тонн, але є ознаки того, що їх реальний об'єм втричі вищий, пише видання. “Якщо це так, то це родовище урану стане найбільшим в світі”, — відзначив Банерджі, додавши, що видобуток почнеться через через полгода. Доведених запасів родовища вистачає для роботи АЕС потужністю 8 тис. мегават протягом 40 років. Індія планує збільшити сукупну потужність АЕС з нинішніх 4,7 гігават до 7,3 гігават до кінця 2012 р. і 20 гігават до 2020 р.
Аналіз даних світових запасів урану та прогнозних оцінок динаміки його видобування дає можливість визначити місце України в світі щодо цього та стратегічні завдання для реалізації планів нарощування видобутку власного урану. Відомості про розвідані запаси урану, а також їх поповнення та вичерпання, надані Всесвітньою ядерною асоціацією, свідчать, що світовий річний видобуток урану становить приблизно 35-37 тис. т (близько 55% поточних потреб). Решта цієї сировини поповнюється за рахунок складських резервів та запасів збройового урану, проте вже до 2015 р. ці додаткові джерела буде вичерпано. До 2020 року з'явиться необхідність подвоїти видобуток урану.
Варто звернути увагу на видобуток урану в Росії. Потреба в цій сировині для неї становитиме в 2010 році вже 15 тис. т на рік (для власних АЕС та для АЕС інших країн, де експлуатуються та споруджуються АЕС “російської” конструкції.
Росія вживає заходів із збільшення видобутку урану до 5-6 тис. т на рік (до 2015 року), але ця кількість забезпечить лише 30% необхідних обсягів. У зв'язку з цим вона прагне заволодіти відповідним виробництвом у Казахстані та Узбекистані, що додатково забезпечить ще 3 тис. т урану. Оскільки це не закриває прогнозованого дефіциту, то Росія змушена буде вийти на світовий ринок як покупець, а не як постачальник урану.
З огляду на це, стратегічним завданням України є забезпечення видобутку урану щонайменше в обсягах, необхідних для виробництва ядерного палива для власних АЕС.
Переваги України в ядерній енергетиці зумовлені, з одного боку, природними ресурсами, оскільки вона має найбільші в Європі родовища уранових руд та цирконату, а з другого - отриманою від колишнього СРСР спадщиною: гідрометалургійне виробництво з переробки цих руд та освоєні новітні технології з отримання ядерних матеріалів, 14 діючих реакторів АЕС та низка енергоблоків, що перебували на початкових стадіях будівництва, комплекс підприємств енергомашинобудування та наукові інститути ядерного профілю.
Стратегічне значення ядерної енергетики для України було визнано ще на початку 90-х років минулого сторіччя, про що свідчить прийняття стратегічних рішень, серед яких і “Комплексна програма створення ядерного паливного циклу в Україні” (Постановою Кабінету Міністрів України № 634-8 від 06.06.2001 зкориговано її основні показники). Проте з різних причин цю програму не виконано, що призвело до критичної ситуації на підприємствах ядерного паливного циклу.
Україна забезпечує тільки 30% власних потреб в урані. Його видобуток на діючих родовищах (СхідГЗК) дійшов критичної межі через незабезпеченість розкритих для видобутку запасів. Перспективне Новокостянтинівське родовище не освоюється, а рішення, які приймаються, не виконуються через брак фінансування.
Головна перешкода тут - відсутність державного інвестиційного капіталу та неможливість залучення приватного капіталу. Тобто за умови залучення необхідних інвестицій уранова промисловість України спроможна не тільки забезпечити на 100% власні потреби в урані, а й вийти на світовий ринок як його постачальник.