Аналіз твору «Колекціонер» Джона Фаулза
В романі „Колекціонер" автор звертається до першовитоків новітніх екзистенційних ідей: з усього їх комплексу Дж. Фаулзові найбільше імпонує думка про протистояння індивіда колективу, що не допускає свободи вибору. Принаймні така ідея прочитується у романі „Колекціонер", де Дж. Фаулз розгортає динамічний, напружений, майже детективний сюжет. Тут, здавалося б, ми маємо чергову детективну варіацію історії про психічно хворого вбивцю і його жертву, якби не глобальний ігровий підтекст роману. Вже сама назва містить певне семантичне навантаження, внутрішню приховану метафору: „колекціонування" постає метафоричним означенням соціальної ситуації, додає ваги її філософсько-етичному осмисленню. Наскрізна для роману ідея соціальної „співучасті" проростає із фаулзівських образів моря, острова, людства-корабля, що співвідносяться у автора з проблемами життя і смерті, мистецтва, вибору, свободи.
Формування складного метафоричного контексту „Колекціонера" тісно пов'язується з міфопоетичним підтекстом письма. Роман містить елементи „прихованої структури", мотиви міфологічного плану, що утворюють цілий спектр загальнокультурних асоціацій: міфологічний мотив „пошуку", протистояння, фольклорно-міфологічні алюзії „красуні" і „чудовиська", „викрадача" і „жертви", „наглядача" й „полонянки".
Всі елементи романної структури слугують реалізації філософського задуму автора: екстремальна психологічна ситуація, обмежена кількість персонажів, замкненість простору, „спресованість" художнього часу, антиномія образних засобів. Філософський сенс книги пов'язується із конфліктом двох життєвих позицій, двох типів світорозуміння й світовідчуття, двох протилежних „точок зору", поетичний монтаж яких додає оповіді гостроти і напруженості.
„Колекціонер", сягаючи рівня філософської притчі, своєрідно інтерпретує ігрову складову мистецтва. Образи цього роману-притчі можна охарактеризувати як „символи-маски" (Міранда символізує абсолютну волю до мистецтва, трагічну долю митця, а Клегг – бездушність, що намагається керувати цією долею).
Таким чином, конфлікт роману в цілому й кожний з його образів еволюціонують у Дж. Фаулза на двох рівнях – життєво-конкретному (конфлікт злочинця і жертви) й філософсько-символічному (протистояння духовної еліти й „більшості"). Дж. Фаулз свідомо насичує „Колекціонера" культурними ремінісценціями, міфологічним ігровим підтекстом, створює прецедент органічного поєднання казки, детективу, притчі, філософського есе, соціального роману. Усі ці елементи оповіді структурують „багатоголосся" художнього сюжету. Разом із тим „Колекціонер" постає новим типом роману, започатковуючи тенденцію постмодерністського конструювання твору з готових частин, що більш-менш впізнаються у процесі читацької „реконструкції". Структурно-смислова цілісність роману, його філософська насиченість, підкреслена ремінісцентність ключових оповідних вузлів підносять „Колекціонера" до рівня роману-метафори з філософсько-символічним звучанням.
Риси постмодернізму в романі «Колекціонер»
м.Дніпропетровськ 2012 р.