- •У чому специфіка предмету “Історія філософії” ? Взаємозв’язок історії філософії і філософії.
- •Охарактеризуйте специфіку та коло вирішуваних питань в докласичний період
- •У чому полягає принципова відмінність класичного періоду у розвитку античної
- •Охарактеризуйте основний здобуток софістичної філософії у теорії пізнання і що
- •У чому сутність вчення Платона про ідеї?
- •У чому полягає сутність вчення Платона про пізнання?
- •У чому сутність поняття μίμξσίς (мімесис) в теорії пізнання Платона та його значення для філософії і науки?
- •У чому сутність вчення Платона про душу, класифікації людських душ та їх соціальних функцій?
- •Загальна характеристика метафізики Аристотеля.
- •Вчення про матерію і форму в метафізиці Аристотеля.
- •14. Загальна характеристика першого періоду у середньовічній схоластиці. Номіналізм і реалізм
- •39)Ступінь “абсолютного знання” (філософії) як ступінь завершення утворення (освіти) людини.
- •25. Продолжение. Уява як пізнавальна основа релігійного світосприйняття історичного процесу
- •32)Загальна характеристика феноменологічної філософії е.Гуссерля та її основні поняття.
- •33)Загальна характеристика феноменологічної концепції часу е.Гуссерля.
- •34)Поняття ретенції, протенції і пам’яті в феноменологічній концепції часу е.Гуссерля.
- •35) Поняття “гранднаративу” та його типологізація.
- •36)Поняття дискурсу та його місце у сучасній філософії.
- •37)Поняття “ реконструкції” буття в філософії ж.Дерріда. “Письмо” як адекватна форма реконструкції.
- •38)Сутність “граматології” ж.Дерріда.
- •39)Загальна характеристика структурного методу к.Леві-Строса.
- •40)Загальна характеристика пост структуралізму м.Фуко.
- •41.Сутність донаукового і наукового знання в філософії м.Фуко.
- •42.Аналіз основних “порогів” знання в праці м.Фуко “Археологія знання”.
- •43.Загальна характеристика філософії ю.Габермаса
- •46 Поняття “процедурної” і інтерсуб’єктивної раціональності в філософії ю.Габермаса.
- •47. Загальна характеристика філософії е. Дюркгейма
- •48.Загальна характеристика “негативної діалектики” т.Адорно
- •50. Сутність герменевтичного методу г.Гадамера.
33)Загальна характеристика феноменологічної концепції часу е.Гуссерля.
Своєрідна концепція часу існує і феноменологічній філософії. Е. Гуссерль ставив перед собою мету проаналізувати час з феноменологічної точки зору, тобто дати аналіз “часу – свідомості”, його цікавив “іманентний час потоку пізнання”. Виключення об’єктивного часу відіграло вирішальну роль в його дослідженні.
Для Гуссерля поворот від об’єктивного часу до тимчасовості свідомості дає можливість осягнути сам потік свідомості. +НАСТУПНЕ ПИТАННЯ
34)Поняття ретенції, протенції і пам’яті в феноменологічній концепції часу е.Гуссерля.
Феноменологія об'єднує традиційно протиставлювані «істини в собі» (ідеальні, позачасові предмети) і абсолютний тимчасової потік свідомості, рефлексію і час, час і буття. Потік свідомості і ідеальний предмет - два роди непсихологічних зв'язків свідомості, два полюси феноменологічної сфери. Час сприймається у феноменології не як об'єктивне час (існування якого не заперечується, так само як і існування об'єктивного простору), але як тимчасовість, темпоральність самої свідомості, і перш за все його первинних модусів - сприйняття, пам'яті, фантазії. Розуміння часу за Гуссерлем - час як синтез внутрішніх фаз переживання, як синтетичну єдність потоку значень - «інтенціонального лінія», що пронизує і об'єднує потік феноменів, визначальна крапка якої - справжнє. Джерелом всіх феноменологічних аналізів часу послужила темпоральна структура сприйняття, запропонована Гуссерлем в 1905 р .: 1) тепер-точка (початкове враження), 2) ретенція, тобто первинне утримання цієї тепер-точки, і відповідно ланцюжок ретенції; 3) протенція, тобто первинне очікування, або передбачення, конституююче «те, що приходить». Темпоральність розкриває свідомість як одночасно активне і пасивне, як поєднання переднього плану сприйняття - предметів, їх форм, квітів і т.д. і заднього плану, або фону. Тимчасовість - основа єдності свідомості, абсолютний потік свідомості поєднує в собі всі характеристики свідомості в феноменологічному розумінні: непредметні, незвідність (самоявленість потоку), відсутність ззовні заданого напрямку, відтворюваність і унікальність. Час у феноменології - основа збігу феномену та його опису, посередник між спонтанністю свідомості і рефлексією: сприйняття розкриває себе як феномен саме тому, що рефлексія виявляє і відтворює притаманні їй часові фази.
35) Поняття “гранднаративу” та його типологізація.
Жан-Франсуа Ліотар!!
Основною формою застосування знань є гранднаративи – розповідні структури, що характеризують певних тип дискурсу у різні історичні періоди.
Ліотар виділяє:
1)легітимуючи макронаративи, ціль котрих – обґрунтувати зверхність існуючого політичного устрою, законів, моральних норм, характерного їм образу мислення і структури соціальних інститутів
2)язичницькі мікронаративи, які забезпечують цілісність буденного життя в його повсякденному досвіді на рівні окремих первинних колективів (напр.. сімя) і не претендують на позицію влади.
3) сам дискурс є гранднаративом і створює соціальну міфологію, яка підтримує функціонування всіх механізмів управління
За Ліотаром, специфіка нашого часу як постмодерна, полягає у втраті макронаративами своєї легітимуючої сили після катастрофічних подій 20століття.(напнр.холокост)