10. 4 Визволення України від німецько-фашистських загарбників

Вигнання ворога з території України розпочалось наприкінці грудня 1942 року. Першим населеним пунктом, звільненим від німецько- фашистських загарбників, було село Півнівка Міловського району Ворошиловградської (нині Луганської) області.

У січні-лютому 1943 року радянське командування поставило завдання звільнити Донбас і Харківський промисловий район та вийти до Дінця. Східні регіони України звільнилися силами Південного, Південно-Західного та Воронезького фронтів. В результаті наступальної операції в лютому-березні були звільнені північно-східні райони Донбасу, стратегічно важливий залізничний вузол Лозова, а 16 лютого 1943 року війська Воронезького фронту визволили Харків. З'явилась можливість продовжити наступ і звільнити усю Лівобережну Україну. Але радянське командування не передбачило, а, значить, і невчасно відреагувало на контрнаступ німецькій військ. Незважаючи на масовий героїзм, радянські війська змушені були відступити. 15 березня під натиском переважаючих сил ворога вони залишили Харків.

Безсмертною славою покрили себе герої-визволителі Харкова. Серед них 25 гвардійців взводу гвардії сержанта П. Широніна (усі гвардійці- широнінці отримали звання Героїв Радянського Союзу). У боях за Харків бойове хрещення отримав 1 -й Окремий чехословацький батальйон під командуванням Людвіга Свободи. За героїзм і мужність звання Героя Радянського Союзу отримав підпоручник Отакар Ярош (на жаль, посмертно). До речі, він став першим іноземцем, який отримав це високе звання. Десяти дивізіям, які брали участь у звільненні Харкова, було присвоєно звання Харківських.

У липні 1943 року німецьке командування зробило спробу перехопити стратегічну ініціативу і взяти реванш за поразку під Сталінградом. Почався грандіозний за своїм розмахом наступ вермахту на Курській дузі. Курська битва (5 липня - 23 серпня 1943 року) стала однією з вирішальних подій Другої світової війни. Перемога радянських військ під Курськом і Орлом закріпила корінний перелом у ході Великої Вітчизняної війни.

Ще під час Курської битви німці почали будувати міцну оборонну лінію від Балтійського до Чорного моря. Основою цієї оборонної лінії став Дніпро з його повноводдям, шириною, високим правим берегом. Німецька пропаганда називала лінію оборони по Дніпру і Молочній державним кордоном Великої Німеччини - "Східним валом". Гітлерівське командування за будь-яку ціну прагнуло утримати промислові райони України, насамперед Донбас.

У результаті контрнаступу радянських військ на Курській дузі були звільнені Донбас і Лівобережна Україна. Внаслідок Ізюмсько-Барвінківської і Білгородсько-Харківської операцій 23 серпня 1943 року був остаточно звільнений Харків.

8 вересня війська Південно-Західного фронту під командуванням Р. Малиновського визволили Сталіне (тепер Донецьк). 22 вересня було завершено звільнення Донбасу від німецьких загарбників. Донбаська, Чернігово-Прип'ятська наступальні операції відкрили радянським військам дорогу до Дніпра. Переслідуючи ворога, радянські війська відкинули його за Дніпро в районі Дніпропетровська-Запоріжжя. У кровопролитних боях за звільнення України брали участь сотні тисяч воїнів - представників усіх без винятку республік Радянського Союзу. Багато їх назавжди залишилось в Україні, її земля стала останнім їх пристанищем. У свою чергу, сотні тисяч українців звільнили від окупантів територію Росії та Білорусії.

У жовтні 1943 року завершився розгром німецьких військ на Лівобережжі. 14 жовтня радянські війська звільнили Запоріжжя, 25 - Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ. Німці були розбиті на річці Молочній і Північна Таврія стала вільною. Надії німців на "Східний вал" почали розвіюватися.

Гітлерівці, відступаючи, знищували все на своєму шляху. Лише швидкий наступ радянських військ не дав ворогові можливості до кінця реалізувати свої злодійські наміри.

У тяжких умовах, під безперервним вогнем артилерії і авіації ворога відбувалось форсування Дніпра. Воїнам Червоної Армії довелось докласти величезних моральних і фізичних зусиль, щоб отримати перемогу в цій битві. 20 жовтня 1943 року, за рішенням Ставки, Воронезький, Степовий, Південно- Західний і Південний фронти були переіменовані відповідно в 1-й, 2-й, 3-й і 4-й Українські фронти. І, насправді, чим далі просувались по Україні радянські війська, тим інтенсивніше вони українізувалися (відбувались тотальні мобілізації місцевого населення). В Українських і Білоруських фронтах у 1944 році 50-70% особового складу становили українці.

На початку листопада 1943 року почались кровопролитні бої за Київ. 6 листопада радянські війська звільнили столицю України. Гітлерівський "Східний вал" не врятував агресора, який, втративши всяку надію утримати його в своїх руках, змушений був відступати на захід.

На початку 1944 року почалось визволення Правобережної України. В січні-лютому була проведена Корсунь-Шевченківська наступальна операція. Від окупантів були звільнені міста Кіровоград, Корсунь-Шевченківський, Рівне, Луцьк, Нікополь, Кривий Ріг. Новий наступ радянських військ розпочався в березні 1944 року і продовжувався до травня. У результаті цього наступу були звільнені Миколаїв, Одеса, Тернопіль, Кам'янець-Подільський.

Наступальна операція радянських військ у Криму 8 квітня - 12 травня 1944 року забезпечила остаточну ліквідацію сил противника на півдні. 13 квітня було звільнено Сімферополь, 9 травня - Севастополь, а 12 травня - увесь Кримський півострів.

Населення Криму радісно зустріло радянських воїнів-визволителів. Але невдовзі кримські татари мусили пережити ще одну хвилю страху: усе кримськотатарське населення півострова було звинувачене в пособництві окупантам і в травні 1944 року за рішенням Державного Комітету Оборони депортоване зі своєї історичної батьківщини до Середньої Азії. Загальна кількість депортованих становила 238,5 тис..чоловік, більшість з них (близько 86%) - це жінки і діти. Разом з татарами з Криму були виселені греки, вірмени, болгари. Раніше, ще в 1941 році, з південних районів України депортували німців. Довгий час над цими народами висіло тяжке звинувачення в "державній зраді" і лише в другій половині 80-х років вони були реабілітовані й отримали право повернутися на історичну батьківщину.

У липні 1944 року війська 1-го Українського фронту почали наступ у Західній Україні проти групи німецьких армій "Північна Україна". 27 липня радянські війська звільнили Львів. Незабаром німців вибили з Перемишля і Станіслава (нині Івано-Франківськ), 6 серпня - з Дрогобича, 7 серпня - з Борислава і Самбора.

20 серпня 1944 року частини Червоної Армії почали новий наступ проти німецьких військ на півдні. У результаті Яссько-Кишинівської операції німецькі війська були витіснені з Молдавії та Ізмаїльської області України. 8 жовтня 1944 року радянські війська звільнили останній населений пункт України (в її тодішніх кордонах) - село Лавочне Дрогобицької області. 28 жовтня війська 4-го Українського фронту звільнили Закарпатську Україну. Таким чином, уся Україна в її етнічних межах була очищена від фашистських окупантів.

В той час, коли на фронтах війни продовжувалася жорстока боротьба з ворогом, на звільнених від німецьких окупантів територіях уже з 1943 року розгорталися відбудовчі роботи. На це націлювала Постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 21 серпня 1943 року «Про невідкладні заходи щодо відновлення господарства в районах, звільнених від німецької окупації». Насамперед відбудовувалась машинобудівна промисловість, електростанції та транспорт. В Україну стали повертатись евакуйовані колективи та вивезене в тил обладнання заводів. З грудня 1942 по грудень 1944 рік військовим та цивільним населенням було відновлено 21 тис. км залізничних шляхів, 615 мостів, 28,5 тис. км ліній зв'язку, з дна Дніпра піднято 260 суден, 227 з них було відремонтовано, відновлено роботу і побудовано 29 аеродромів і 295 посадкових майданчиків. Невдовзі Україна перетворилась на прифронтову матеріально-технічну базу діючої армії.

Основна увага була спрямована на відновлення промисловості, транспорту і зв'язку. Трудящі України з допомогою народів республік СРСР ввели в експлуатацію 123 великих і 506 середніх та малих шахт, розпочали будівництво 50 нових шахт з видобутку коксового вугілля. Значних успіхів досягай металурги, машинобудівники, хіміки і будівельники, які протягом 1943-1945 років поставили до ладу 14 домен, 35 мартенівських печей, 38 прокатних і трубних станів, 2 бесемерівські конвертери, 95 великих машинобудівних підприємств і 80 хімічних заводів.

Отже, за порівняно короткий термін були відбудовані та введені в дію шахти Донбасу (близько 55% від загальної їх кількості), металургійні заводи Макіївки, Дніпропетровська, Єнакієвого, машинобудівні підприємства Харкова, Києва, Краматорська та інших міст.

У складних умовах (відсутність чоловічих робочих рук, машин, заміновані та завалені розбитою військовою технікою поля тощо) тяжкою працею жінок, людей похилого віку та підлітків піднімалося з руїн сільське господарство, відроджувалися колгоспи, радгоспи і МТС. У цьому Україні допомагали радянські республіки, які надали більше 11 тис. тракторів, 7 тис. вантажівок, більше тисячі комбайнів, 311 тис. коней, 284 тис. голів великої рогатої худоби.

Поступово відроджувалась наука, починали роботу наукові та культурні заклади, відбудовувалось комунальне господарство. У березні 1944 року до Києва повернулась Академія наук УРСР і відразу ж включилась у процес відбудови. Повернулися з евакуації вищі навчальні заклади, відновлювали роботу школи, технікуми.

Суттєва увага була приділена відродженню економіки західноукраїнських областей. У грудні 1944 року для оперативного керівництва було створено Раду допомоги західним областям. В результаті вжитих заходів у цьому регіоні було відроджено і запрацювало 1700 підприємств і 500 промислових артілей.

І все ж головним залишалась допомога фронту. Війна продовжувалась, і населення республіки, як і всього Радянського Союзу, прагнуло прискорити довгоочікувану перемогу. Українці брали участь у збиранні коштів у фонд оборони (для будівництва літаків, танків). Масовий характер мала добровільна участь населення у збиранні металевого брухту для потреб оборонної промисловості, жінки шили для воїнів теплий одяг тощо.

8 травня 1945 року підписанням Німеччиною Акта про беззастережну капітуляцію закінчилась війна в Європі. 9 травня стало всенародним святом- святом Перемоги. 8 серпня Радянський Союз, виконуючи свої зобов'язання перед союзниками, оголосив війну Японії. За три тижні радянські війська розгромили мільйонну Квантунську армію, і 2 вересня капітуляцією мілітаристської Японії закінчилась Друга світова війна.

Значний внесок у перемогу вніс український народ. Україна була важливою матеріально-технічною базою діючої Червоної Армії. Евакуйовані на Схід підприємства України, сотні тисяч українців працювали на перемогу.

За чотири роки війни до лав Червоної Армії було мобілізовано майже 6 млн. громадян України, тобто кожен п'ятий воїн Червоної Армії був українцем. За мужність та відвагу в боях з фашистськими загарбниками понад 2070 українців були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу, 31 з них - двічі, а льотчик Іван Кожедуб - тричі. Більше ніж мільйон українців воювали в партизанських загонах і з'єднаннях. Багато українців боролися в лавах європейського Руху Опору і відзначені нагородами урядів Чехословаччини, Румунії, Франції, Норвегії, Італії, Польщі, та інших країн.

Неоціненної допомоги Червоній Армії надало місцеве населення, яке брало участь у будівництві мостів, переправ, доріг, оборонних споруд тощо.