Види виборчих бюлетенів у виборчих системах

	Кандидати	Партії	Кандидати і партії
Категоричний	Відносної більшості (Канада), Без передачі голосу (Йорданія) Відкриті списки (Фінляндія)	Партійно-представницька (Сінгапур), Закриті списки (Намібія)	Паралельна (Японія), Відкриті списки (Данія), Змішана (Німеччина)
Порядковий	Альтернативна (Австралія). Два тури (Франція) Представницька (Мальдіви) З передачею голосу (Ірландія)	Два тури (Малі)	Панашаж (Швейцарія)
Обидва			З передачею голосу (австралійський Сенат)

Щоб забезпечити максимальну участь громадян у виборах і зменшити кількість зіпсованих чи недійсних бюлетенів, вони повинні бути якомога зручніші для заповнення. Часто це тягне за собою використання символів для позначення партій і кандидатів або фотографій чи різних кольорів. Найлегше надрукувати бюлетені для голосування за принципом відносної більшості та системи альтернативного голосування; переважно в них невелика кількість імен. Бюлетені для проведення виборів у два тури також досить прості, але в багатьох випадках доводиться друкувати нові бюлетені для другого туру, що практично подвоює вартість їх підготовки. Так само при паралельних та змішаних виборах, як правило, доводиться друкувати принаймні два бюлетені навіть для одного голосування. Бюлетені для голосування без права передачі голосу і голосування з правом передачі голосу трохи складніші, ніж бюлетені для голосування за принципом відносної більшості, бо в них вказано більше кандидатів і, відповідно, більше символів і фотографій (якщо їх використовують). І нарешті, бюлетені для пропорційних виборів за партійними списками можуть бути дуже різними за складністю. Вони можуть бути як дуже простими, зокрема, при голосуванні за закритими списками, так і досить складними (наприклад, на виборах за вільними списками у Швейцарії). У деяких країнах виборці зобов’язані заповнити бюлетень у ізольованій кабінці, в той час як в інших країнах це можливо й навіть заохочується публічне заповнення бюлетенів. Інколи виборець самостійно кидає бюлетень в урну для голосування, однак буває й так, що бюлетень потрібно віддати чиновнику, який опускає його в урну в присутності виборця. Бюлетені можуть бути номерними і звичайними. Тільки в США фактично відмовились від бюлетенів і використовують машини для голосування – спеціальні апарати для подання й автоматичного підрахунку голосів. Машини застосовують тут з кінця XIX ст. не тільки для полегшення процедури голосування та підбиття підсумків, а ще й для боротьби з виборчим шахрайством, бо вони значно ускладнюють можливості для різних махінацій та зловживань. Д. Ре розрізняє також категоричний та ординарний бюлетені, які й визначають категоричне та ординарне голосування. З виборчими бюлетенями пов’язана проблема обліку й контролю за видачею, а з іншого боку – проблема збереження таємниці голосування. В Україні бюлетені мають відривні контрольні талони, які відокремлюються під час видачі бюлетеня виборцеві і є підставою для встановлення кількості виборців, які їх отримали. Взагалі виборчий бюлетень – це бланк суворо визначеної форми, на якому поряд із реквізитами наводиться перелік претендентів на обрання. Виборче законодавство України передбачає офіційний характер всіх виборчих бюлетенів для голосування. Виготовлення виборчих бюлетенів забезпечуються Центральною виборчою комісією (ЦВК) в централізованому порядку державними поліграфічними підприємствами. Друкування виборчих бюлетенів здійснюється на однаковому папері, однакового розміру, кольору та змісту. Кримінальний кодекс України (ст. 158) передбачає кримінальну відповідальність за виготовлення виборчого документу у спосіб, непередбачений законом чи невстановленого зразка, будь-яку його підробку. Стаття 62 Закону України “Про вибори народних депутатів України” визначає види виборчих бюлетенів, строки та порядок затвердження форми і тексту виборчих бюлетенів, необхідні реквізити виборчих бюлетенів. Бюлетень друкують державною мовою. Для голосування до бюлетеня вносяться назви політичних партій і виборчих блоків зареєстрованих у ЦВК. Причому обов’язково повинні бути перелічені всі політичні партії, що утворили виборчий блок. Крім того, в бюлетені вказуються прізвища, імена й по-батькові, рік народження, посади, місця роботи та проживання, партійність перших п’яти кандидатів із внесеного кожною партією, виборчим блоком партій списку кандидатів у депутати. При цьому, назви партій (блоків) розміщуються не у алфавітному порядку, а у порядку їх номерів, визначених жеребкуванням, яке проводить ЦВК. Праворуч від кожної назви політичної партії, виборчого блоку партій міститься порожній квадрат. Після цього переліку міститься графа: “Не підтримую жодної політичної партії, виборчого блоку партій.” Праворуч від цих слів міститься порожній квадрат, у якому виборець відмічає своє голосування проти всіх. Закон подає перелік обставин за яких виборчий бюлетень вважається недійсним. Текст у виборчому бюлетені розміщується лише на одній стороні, у кожному бюлетені повинні міститись роз’яснення щодо порядку його заповнення виборцем під час голосування. Для всіх видів виборчих бюлетенів Закон встановлює загальні реквізити. До них віднесені: назва та дата виборів, означення виборчого округу, місця для номера виборчої дільниці, печатки дільничної виборчої комісії, прізвища, ініціалів та підпису члена дільничної виборчої комісії, який видаватиме виборчий бюлетень, роз’яснення про порядок голосування, контрольний талон. Наявність зазначених реквізитів надає виборцям можливість швидко зорієнтуватись серед виборчих списків партій (блоків), а також порядком заповнення бюлетенів, що дозволить їм зробити свідомий вибір і правильно заповнити бюлетень. Закон також окремо регламентує порядок передачі виборчих бюлетенів виборчим комісіям (ст. 64). Встановлений порядок передбачає ряд заходів, які виключають ситуацію, за якої частина бюлетенів могла бути вилученою з обліку внаслідок втрати або різного роду оборудок з ними. Такі заходи включають: протокольну форму передачі бюлетенів, стислі строки передачі бюлетенів, колективний характер передачі бюлетенів, забезпечення гласності при передачі бюлетенів, дотримання вимог щодо кількості виборчих бюлетенів, особливий спосіб транспортування виборчих бюлетенів. Після їх отримання дільничні виборчі комісії повинні поставити на них печатку дільничної виборчої комісії та номер виборчої дільниці, а також вжити необхідних заходів до забезпечення їх надійного зберігання. Кримінальний кодекс України (ст. 158) передбачає відповідальність за неправомірне використання виборчих бюлетенів.

Недійсні бюлетені. Виборчі бюлетені, які через випадково чи навмисне зроблені виборцями помилки при їх заповненні не враховуються під час підрахунку голосів. Згідно з ст. 88 Закону України “Про вибори народних депутатів України” недійсним вважається виборчий бюлетень: на якому не зазначено прізвище та (або) відсутній підпис члена дільничної виборчої комісії, який його видав, або наявний підпис особи, яка не видавала виборчі бюлетені на цій виборчій дільниці; до якого не внесено зміни про реєстрацію кандидатів або внесені зміни без рішення Центральної виборчої комісії (ЦВК); якщо зроблено більш як одну позначку проти назв політичних партій (виборчих блоків); якщо не поставлено жодної позначки; якщо не відокремлено контрольний талон виборчого бюлетеня; якщо неможливо з інших причин встановити зміст волевиявлення виборця.