34. Співробітництво України з міжнародними фінансовими установами

Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом. Характер та обсяги взаємодії України з міжнародними суб’єктами фінансово-кредитної політики, які є кредиторами нашої держави, зумовлюються різноплановими факторами. І хоча головний з них — потреби розвитку реального сектору, внутрішня логіка механізму прийняття рішень у сфері грошово-кредитної політики в Україні реалізується в контексті переважно короткотермінових (максимум — середньотермінових) цілей бюджетного балансування, фіскальної політики та стабілізації гривні. Переконатися в цьому можна, розглянувши умови співробітництва України з окремими міжнародними фінансовими організаціями.

3 вересня 1992 р. Україна стала членом МВФ. Нині квота України у Фонді становить 1372 млн СПЗ.

За роки співробітництва України з МВФ (1994—2002 рр.), отримано 3,9 млрд дол. США кредитних ресурсів за програмами STF, Stand-by, EFF, що було обумовлено девальвацією курсу національної валюти, слабкістю резервів НБУ та платіжного балансу.

Активна співпраця з цією організацією розпочалася у жовтні 1994 р. з розроблення українським урядом, разом з експертами МВФ, програми макроекономічної стабілізації та реформування економіки.

У вересні 1998 р. Радою директорів МВФ було затверджено програму «Механізм розширеного фінансування» для України загальним обсягом близько 2266 млн дол. США. Станом на 1 березня 2002 р. Україна в рамках зазначеної програми отримала 1480 млн дол. США.

Перевагою кредитування в рамках Програми є те, що кошти надаються на більш тривалий строк (термін погашення — 10 років з відстроченням сплати основної суми боргу на п’ять років), у більшому обсязі (загальний обсяг позики становить 2,226 млрд дол. США) та під невеликі відсотки (до 7 % річних).

На засіданні Ради директорів МВФ, яке відбулося 24 квітня 2002 р. у Вашингтоні, було відзначено позитивну макроекономічну динаміку України у 2001 р. та на початку 2002 р.

7 серпня 2002 р. було оприлюднено заяву МВФ про ненадання Україні останнього траншу за програмою EFF у розмірі 550 млн дол. При цьому у заяві наголошувалося на готовності МВФ продовжувати співробітництво з Україною.

3 вересня 2002 р. завершилося співробітництво України з МВФ по чотирирічній програмі розширеного фінансування (EFF).

Виходячи з нинішнього стану справ, Україна, в принципі, бажає залишити теоретичну можливість отримання нових кредитів МВФ, і тому віддає перевагу співпраці на основі упереджувальної (страхової) програми «стенд-бай».

Уряд переконаний у необхідності співробітництва з Фондом: для західних інвесторів воно немовби є критерієм стабільності. Л. Д. Кучми, «співробітництво з МВФ є сигналом для всього світу. Жодна структура не буде співробітничати з Україною, якщо ми не працюємо з МВФ» (хоча за довгі роки реалізації програм різноманітних позик МВФ бажаючих інвестувати в Україну значно не побільшало). Крім того, від співробітництва України з МВФ залежить перспектива відносин з іншими міжнародними фінансовими організаціями (у 2003 р. Україна отримала близько 250 млн дол. від Світового банку і 60 млн дол. від ЄС).

Співробітництво України з ЄБРР. Україна стала членом ЄБРР у серпні 1992 р. після підписання Президентом України Указу «Про членство України в Європейському банку реконструкції і розвитку» № 379/92 від 14 липня 1992 р.

Процес співпраці України з ЄБРР характеризується не лише широким діапазоном галузей та напрямів діяльності, а й досить позитивною динамікою щодо кількості проектів та обсягів фінансування. Сумарні фінансові зобов’язання за проектами за весь період діяльності ЄБРР в Україні перевищили 1,4 млрд євро. Станом на кінець березня 2002 р., портфель проектів ЄБРР в Україні, які перебували у стані реалізації, складався із 54 проектів. У вересні 2002 р. вартість портфеля (працюючі активи, тобто вже профінансовані кошти, та неосвоєні зобов’язання) становила 967,4 млн. євро. З них працюючі активи становили 370,1 млн євро, або 38 %.

Портфель проектів ЄБРР переважно сконцентровано у приватному секторі — 69 % (667,7 млн євро) від усього обсягу фінансування — порівняно з 31 % у державному секторі (300,8 млн євро). Такий «портфельний коефіцієнт» повністю відповідає статутному нормативу ЄБРР, за яким цей коефіцієнт після п’яти років операцій ЄБРР у країні має бути не менш ніж 60 % (приватний сектор) та 40 % (державний). Водночас слід зазначити, що найближчим часом «портфельний коефіцієнт» може дещо змінитися на користь державного сектору після ухвалення ряду проектів у муніципальному секторі та у транспортній галузі.

Сьогодні, ураховуючи поліпшення економічної та фінансової ситуації в Україні, підвищення попиту на середньо- та довгострокові фінансові ресурси з боку бізнесу можна очікувати, що обсяги проектного фінансування ЄБРР проектів в Україні становитимуть 200—300 млн євро на рік.

Співробітництво України зі Світовим банком. 3 вересня 1992 р. Україна стала 167 членом Світовогобанку, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн дол. США акціонерного капіталу). З 1992 р. Рада директорів Світового банку затвердила низку проектів для України на суму більш ніж 3060 млн дол. США. З початку співробітництва загальна сума коштів, виділених Банком Україні, досягла 2,02 млрд дол. США, з яких Україна не використала 0,63 млрд дол. США.

Починаючи з 1994 р. в Україні було підготовлено та розпочато впровадження 6 системних, 16 інвестиційних та 4 грантовані проекти на загальну суму близько 2,7 млрд дол. США.

Успішна діяльність українського уряду дозволила Світовому банку підготувати та прийняти 12 вересня 2000 р. нову Стратегію допомоги Україні (Country Assistance Strategy — CAS) на період 2001—2003 рр., яка передбачає надання нашій державі протягом трирічного періоду позик на суму 1,8 млрд дол. США, а також здійснення ряду заходів, спрямованих на забезпечення ефективного державного управління, прозорості та звітності в діяльності державного сектору, на розбудову орієнтованих на ринкове середовище установ.