31. Світовий фінансовий ринок: поняття і структура.

Фінансовий ринок

З функціонального погляду

— це система ринкових відносин, де об’єктом операцій є грошовий капітал, і яка здійснює акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків для забезпечення безперервності та рентабельності виробництва.

Структуру світового фінансового ринку можна розглядати з різних поглядів.

Функціональну структуру світового фінансового ринку зображено на рис. 5.

Рис. 5. Механізм перерозподілу фінансових ресурсів світу

З

З інституціонального погляду фін. ринок — це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків, та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами й позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів.

Об’єктивною основою розвитку світових фінансових ринків є закономірності кругообігу функціонуючого капіталу. У деяких місцях виникає надмірна пропозиція тимчасово вільних капіталів, в інших постійно виникає попит на них. Бездіяльність капіталу суперечить його природі та законам ринкової економіки. Світові фінансові ринки вирішують цю суперечність на рівні всесвітнього господарства З погляду строків обігу фінансових активів світовий фінансовий ринок можна розділити на дві частини: грошовий ринок (короткостроковий) та ринок капіталу (довгостроковий).

Короткостроковий характер значної частини світового фінансового ринку робить його залежним від припливу та відпливу фінансових коштів. Більше того, існують фінансові активи, спрямовані на перебування на грошовому ринку для отримання мак­симальних прибутків, зокрема за рахунок цілеспрямованих спекулятивних операцій на грошовому ринку. Ці фінансові кошти часто називають «жаркі гроші».

Світові фінансові ринки виникли на базі відповідних національ­них ринків, тісно взаємодіють з ними та мають низку специфічних відмінностей.

• величезні масштаби (щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перебільшують операції світової торгівлі товарами);

• відсутність географічних кордонів;

• цілодобове проведення операцій;

• використання валют провідних країн, а також ЕКЮ (1979—1998 рр.), ЄВРО з 1999 р., частково СДР;

• учасниками є переважно першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом;

• доступ на ці ринки відкритий у першу чергу першокласним позичальникам чи під солідні гарантії;

• диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій за умов революції у сфері фінансових послуг;

• специфічні — міжнародні — процентні ставки;

• стандартизація та високий ступінь інформаційних технологій безпаперових операцій на базі використання комп’ютерів.

32. Міжнародні фінансові інститути, їх значення для розвитку між нар. І нац.. Економік та фін. С-м.

Їх задачами є:

• стабілізація світового господарства і міжнародних фінансів;

• розробка стратегії і тактики валютної і фінансово кредитної політики;

• здійснення міждержавного валютного і кредитного регулювання.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - провідний фінансовий інститут у світі зі статусом спеціалізованої установи ООН. Його членами є 181 держава, в тому числі і Україна з 1996 р. (внесок 997 млн. 8БК).

Цілі МВФ:

+ сприяння розвитку міжнародної торгівлі і економіки;

+ співробітництво у сфері валютного регулювання;

+ надання урядам кредитів у іноземній валюті під вирівнювання платіжного балансу

Щодо кредитування, то воно залежить від трьох фак­торів:

1. потреби в ресурсах для вирівнювання платіжного балансу;

2. квоти країни;

3. виконання умов Фонду.

Залежно від цих факторів кредити надаються у різних формах та на різних умовах і лише офіційним органам країни.

МВФ здійснює постійний нагляд за розвитком світо­вої економіки і регулює валютні взаємовідносини його членів, розробляє середньострокові економічні прогнози.

Група Світового банку, що включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інститути.

Найважливіший з них МБРР, його членами можуть бути лише країни-члени МВФ. Основні види діяльності:

• гарантування приватних інвестицій;

• довгострокове кредитування:

• інфраструктури (енергетика, транспорт, зв’язок);

• сільського господарства;

• охорони здоров’я, освіти.

Кредити видаються на основі часткової участі банку (до 30%) у фінансуванні вартості об’єктів.

Вимогою МБРР є надання інформації про фінансо­вий стан країни і об’єктів кредитування.

Європейський банк реконструкцій та розвитку здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, що проводять ринкові реформи (Україна в тому числі).

Не менше 60% кредитів ЄБРР спрямовує у приватний сектор і не більше 40% - у державну інфраструктуру.