2.5.Закони розвитку систем:

Важливе методологічне значення мають деякі сформульовані в синергетиці ключові закони, серед яких наведем наступні основні:

1.Для будь-якої відкритої системи характерна еволюція, незворотність, історичність та логічність процесів розвитку.

2.На еволюцію систем, можливо ключовим, є вплив малих (в просторі, в часі, за структурованістю, інформативністю) подій та процесів.

3.Для складних систем характерна множинність шляхів розвитку, що не тільки не виключає, але й передбачає можливості та альтернативність, багатоваріантність вибору оптимальних з них.

4.Складним системам не можна нав’язувати шляхи їх розвитку, а необхідно зрозуміти та стимулювати їх власні тенденції розвитку, тобто траєкторія розвитку системи повинна бути близькою до траєкторії самокерованої, саморозвиткової системи.

5.Для складних саморозвиткових систем при виборі шляху в точках розгалуження (біфуркації) траєкторії розвитку системи проявляється деяка визначеність, детермінованість хаосу. При цьому процеси в системі можуть бути стохастичними і протікати в тій чи іншій мірі випадково.

6.Майбутній стан системи немов організує, формує, змінює наявний її стан. Причому в точках біфуркації залежність теперішнього, а тому і майбутнього від минулого практично зникає і породжує принципову непередбачуваність еволюції, а тому і незворотність часу.

7.По мірі ускладнення організації систем проходить одночасне прискорення процесів розвитку та зниження рівня їх стабільності, а нестійкість може виступати умовою стабільного та динамічного саморозвитку, який проходить шляхом знищення нежиттєздатних форм; стійкість та нестабільність, утворення структур та їх руйнування змінюють один одного. Порядок та хаос виникають і існують одночасно: один включає в себе інший і разом працюють на одне ціле, на виникнення та розвиток нової структури.

8.В нестійкому соціально-економічному середовищі дія кожної окремої людини може впливати на макропроцеси в цьому середовищі.

9.Чим більше, інтенсивніше використовуються інформаційні системи та технології, то тим більше та інтенсивніше вони розвиваються. Інформаційні ресурси можуть досягати рівня саморозвитку та самовдосконалення. Розвиток системи (боротьба організації та дезорганізації в системі) пов’язаний з накопиченням та ускладненям інформації, її організацією та самоорганізацією. Чим складніша система, тим більш різноманітні та більш складні внутрішні (внутрісистемні) інформаційні процеси приходиться актуалізувати для того, щоб система функціонувала, розвивалась як система. Вища форма розвитку системи – розвиток який забезпечує режим коеволюції системи, людини (суспільства) та біосфери (природи).

10.Системно та синергетично правильно мисляча та діюча людина, як правило, вміє прогнозувати та рахується з результатами своєї діяльності, порівнює свої бажання (цілі) та свої можливості (ресурси) враховує інтереси навколишнього середовища, розвиває інтелект, формує правильний світогляд та правильну поведінку в різних середовищах, враховуючи людські. Відсутність бази для системного, синергетичного аналізу та цілеутворення, планування русурсів для досягнення поставленої мети, побудови алгоритмів їх досягнення, відсутність знань, навиків поєднувати кванти знань та вмінь – основні причини інтелектуальної бездіяльності людей.

Питання для самоконтролю:

1.Різниця між природними та штучними системами

2.Поняття кібернетичної системи

3.Поняття розвитку

4.Основні етапи розвитку систем

5.Поняття самоорганізації

6.Поняття нестабільності

7.Хаос і його роль у розвитку систем

8.Закони розвитку систем