у районі станції з 1200 Р/год у травні 1986 року до 2,5 мбер/год на кінець 1990 року на відстані 200 м від саркофагу четвертого блоку станції. Радіоактивність у районі м. Прип'ять складала на кінець 1990 року 0,2 мбер/год, у м. Чорнобиль, що знаходиться у 18 км від АЕС, рівень радіації - 0,1-0,2 мбер/год. У Києві радіаційний рівень складав 0,04 мР/год., тобто такий самий, як і до аварії (за даними зарубіжних джерел інформації).

У межах десятикілометрової зони жорсткого контролю навколо станції залишається численна кількість "точок", де поховані рештки обладнання та інших радіоактивних матеріалів, у тому числі, 500 тис. кубометрів поверхневого шару грунту, який був знятий весною і влітку 1986 року. У цих точках рівень радіації досягає 2-3 мбер/год, і постає питання про повторне очищення цих місць.

На АЕС розрізняють наступні типи аварій: локальна (радіаційні наслідки: одна будівля; підвищений рівень радіоактивного забруднення); місцева (радіаційні наслідки: будівлі чи територія АЕС; можливо опромінення персоналу; рівень РР перевищує реко-мендований); загальна (радіоактивні продукти викидаються з реактора; можливе ура-ження населення; РЗ навколишнього середовища).

Зони радіаційного забруднення.

Радіаційний вплив на населення: зовнішнє опромінення (проходження радіоактивної хмари); внутрішнє опромінення (органи дихання, шлунково-кишковий тракт); контактне опромінення (забруднення шкірних покривів, одягу тощо).

Характеристика зон радіоактивного забруднення (РЗ)

Порядок зон	Найменування зон	РЗ, км	Довжина, км	Ширина, км	Площа, км2
Зона Г	Надзвичайно небезпечного радіоактивного забруднення (10000-4000 Р)	2,5	2,8	5	112
Зона В	Небезпечного радіоактивного забруднення (4000-1200Р)	4	48	7,2	277
Зона Б	Сильного радіоактивного забруднення (1200-400Р)	7	80	12	768
Зона А	Помірного радіоактивного забруднення (400-40 Р)	18	200	20	3200
Зона М	Слабкого радіоактивного забруд нення (40 і менше Р)	З0	340	31	8432

Примітка:

Для більш якісного і ретельного визначення зон радіоактивного забруднення виділена ще одна зона А' (слабкого радіоактивного зараження).

Час допустимого знаходження населення у зонах радіоактивного забруднення до отримання дози зовнішнього опромінення 10 рад

Зона РЗ місцевості	Рівні радіа­ції на зовніш­ніх ме­жах зони, Р/год	На відкритій місцевості (знаходження насе­лення)	У дерев'яних будин­ках з Кпосл = 2	У кам'яних будинках з Кпосл = 20	У підваль­них та інших заглиблених приміщен­нях з Кпосл = 50
А	0,1	від 20 діб до 12год.	від 2 міс. до 1 доби	від декілька років до 2 місяців	декілька років
Б	1	від 12 год. до 4 год.	від 1 доби до 8 год.	від 2 місяців до 6 діб	від 1 місяця до декілька років
В	3	від 4 год до 1 год.	від 8 год. до 2 год.	від 6 діб до 1 доби	від 5 діб до 1 місяця
Г	10	менше І год.	менше 2 год.	менше 1 доби	менше 5 діб

Поняття про зони опромінення.

При радіоактивному зараженні місцевості складно створити такі умови, при яких люди б практично не опромінювались. Тому при діях на місцевості, забрудненій радіо-активними речовинами, встановлюються допустимі дози опромінення, які, як правило, не повинні викликати у людей радіаційних уражень.

При встановленні допустимих доз враховують, що опроміінення може бути одноразо-вим і багаторазовим. Одноразовим вважається опромінення, отримане за перші чотири доби. Опромінення, отримане за час, що перевищує чотири доби, є багаторазовим.

При визначенні добових допустимих доз необхідно враховувати ту обставину, що у першу добу іде більш швидке накопичення дози (при умові, що у наступні дні не буде повторного зараження). З урахуванням цього дозу, встановлену на перші чотири доби, ділять у відповідній пропорції. Таке розподілення встановленої одноразової дози опромі-нення застосовується при розробці режимів поводження населення або при довготривалих діях формувань ЦО на зараженій місцевості.

Приблизне розподілення встановленої одноразової дози опромінення за перші чотири доби (при допустимій дозі за 4 доби 50 рад на воєнний час) складає:

І варіант: 1 доба – З0 рад.; 2 доба - 12 рад.; 3 доба - 5 рад.; 4 доба - 3 рад.

П варіант: 2 доба - 20-22 рад.; 2 доба - 10-11 рад.; 3 доба-8-10 рад.; 4 доба - 5-7 рад.

У наш час аварійна допустима доза опромінення персоналу на АЕС, працюючих в народному господарстві та населення встановлюється у відповідності з Нормами ра-діаційної безпеки України (НРБУ-97).

Відомо, що ураження, викликане опроміненням, залежить від величини дози і часу, протягом якого ця доза отримана. При оцінці сумарної дози опромінення, отриманої людиною, необхідно враховувати здатність організму людини до самовідновлення. Здат-ність людини виводити з себе продукти розпаду складає близько 90 процентів загальної дози.

Дози іонізуючого опромінювання, отримані людьми за час перебування у зонах зараження, розраховуються для того, щоб знати величину дози і наслідки опромінювання. Ураження, викликане опроміненням, залежить від величини дози і часу, протягом якого ця доза отримана.

При розрахунку сумарних доз опромінення, отриманих особовим складом, враховується, що організм людини володіє здатністю відновлювати більшу частину ураження, причому

у перші чотири доби, з моменту опромінення помітного відновлення не відбувається. По

закінченні цього строку в організмі починаються відновлюючі процеси із швидкістю 2,5 -

3% на добу, тому через кожну добу ступінь ураження буде відповідати не початковій дозі,

а лише залишковій величині цієї дози.

Залишкова доза іонізуючого опромінення (ІО) - це доза опромінення у процентах від отриманої дози у результаті опромінення і відновлювальна організмом на даний строк.

Залишкові дози іонізуючих випромінювань

Час, що минув після опромінення, тиждень	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
Залишкова доза опромінення, %	90	75	60	50	42	35	30	25	20	17	15	13	11	10

З таблиці видно, що відновлення організму іде поступово, за місяць встигає віднови-тися приблизно 50% від суми дози опромінення, якщо не було високої дози опромінення (350-400 рад), що пригнічує відтворювальні процеси. Для повного відновлення потрібний буде тривалий час і спеціальне лікування.

При повторному опроміненні необхідно враховувати як величину дози залишкового опромінення, так і величину знову отриманої дози. Загальна доза дорівнює їх сумі.

Орієнтовну дозу опромінення (ДО), отриману при дії на зараженій місцевості, можна розрахувати за формулою:

Д = Рсер. / Кум х t , де:

Рсер - середня потужність дози, Р/год;

Кум - величина, що залежить від умов розташування людей;

t - час, напротязі якого люди знаходилися під дією опромінювання, год.

Середню потужність дози Рсер визначають-за формулою:

Рсер. = Р+Рн / 2 , де:

Р - потужність дози на початку роботи;

Рн - потужність дози на кінець роботи;

2 - число виміруювань.

Властивість організму відновлювати із часом більшу частину ураження дає можливість людині, при необхідності, поступово накопичувати значні дози радіоактивного опромінення, не зазнавши при цьому серйозних радіаційних уражень.

Після спливання деякого часу після опромінення ступінь ураження буде визначатися величиною залишкової дози на даний момент часу, і чим більше мине часу після опромі-нення, тим меншою буде залишкова доза.

Радіоактивні ізотопи, що потрапили в організм, виводяться з нього. Період під час якого із організму виводиться половина кількості елементів, що надійшли, називається біологічним періодом напіввиведення. Виведення радіоактивних ізотопів із організму прискорюється за рахунок радіоактивного розпаду.

Більша частина РР виділяється із організма з калом, менша - із сечею. Біологічно ак-тивні елементи виділяються з молоком (із 1 л молока виділяється 1% надійшовшого за добу йоду-131, 0,6-0,9% -ізотопів стронцію і барію, до 2% - цезію-137).

При радіоактивному зараженні великих територій виникає необхідність певним чином регламентувати життєдіяльність людей.

Розв'язати цю задачу буде легше, якщо допустиму дозу опромінення призначити, виходячи з певної величини сумарної дози. Така сумарна доза буде регламентувати величину дози, яку можна буде отримати протягом всього періоду ведення робіт або перебування у заражених районах.