Способи прийняття конституції

1. Прийняття конституції установчими зборами.

Установчі збори - це виборний орган, який створюється з єдиною метою підготувати і прийняти конституцію. Після виконання цього завдання збори розпускаються. До них спеціально обираються фахівці - юристи та політики. Тому конституції прийняті установчими зборами характеризуються високим професіоналізмом і є найбільш демократичні.

2. Прийняття конституції виборчим корпусом складається з двох етапів - розробка проекту конституції і остаточне його ухвалення на референдумі. Звісно, що сам виборчий корпус розробити проект конституції не може.

Це робить спеціальний конституційний комітет або установчі збори.

Референдум - це інститут безпосередньої демократії, він проводиться як всенародне голосування. Референдум лише тоді може надати конституції високої якості коли вона була підготована установчими зборами або парламентом, а потім винесена на всенародне голосування. Якщо ж конституція була розроблена в уряді або під конкретного політичного гравця, в ній чітко прослідковується порушення демократичних принципів.

3. Октроїровані конституції (даровані):

• прийняття конституції одноосібним актом виконавчої влади (Франція 1814) З пір цей спосіб прийняття конституції вважається чисто монархічним. Уряд розробив - монарх затвердив (Бельгія 1831, Іран 1907, Монако 1911, Йорданія 1952, Кувейт 1963). Однак в 1962р. президент Пакистану здійснив октроювання конституції при республіканській формі правління. В період розпаду британської колоніальної імперії октроювання широко застосовувалося Британською Короною. Октроювання - це чисто авторитарний акт, несумісний з демократією.

3. Конституційний нагляд закордоном

Як вже говорилося під час розгляду першого питання, норми писаної конституції мають вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших джерел права. Звідси витікає, що будь-яка нормотворча діяльність в країні повинна здійснюватись у відповідності з конституцією. Правова норма, видана будь-яким державним органом набуває юридичної сили лише в тому випадку, якщо вона не протирічить конституції, інакше вона може бути визнаною неправильною. Це завдання покладається на конституційний контроль , який у встановленій формі здійснює перевірку звичайних законів і нормативних актів з точки зору їх відповідності конституції.

Таким чином, функція конституційного нагляду полягає в підтриманні, забезпеченні конституційної законності.

Доктрина конституційного нагляду була вперше сформована і застосована Верховним судом США під головуванням Дж. Маршалла в 1803р. в рішенні по справі Мербюрі проти Медісона. Верховний Суд сам перебрав на себе функції конституційного нагляду і визнав розділ 13 Закону про судочинство 1789 р. як такий, що суперечить ст. III Конституції. В 1848 р. конституційний нагляд введено в Швейцарії; в 1853 - в Аргентині. Зараз він здійснюється в різних формах в усіх країнах, які мають писані конституції.

В зарубіжних країнах конституційний контроль здійснюється вдвох основних видах:

1. Здійснення конституційного контролю всіма судами загальної юрисдикції (США, Аргентина, Мексика, Данія, Норвегія, Канада, Індія, Японія ) децентралізована або американська система. В цих країнах питання про конституційність того чи іншого закону може бути поставлене будь яким судом, але остаточне рішення виносить вища судова інстанція.

2. Другий вид конституційного контролю - централізований ( європейський ) застосовується в тих країнах, де для цього створюються спеціальні судові органи, які не входять до судів загальної юрисдикції. Для цих органів контрольна (наглядова ) є єдиною або головною функцією ( ФРН, Австрія , Італія, Франція).

По своєму змісту конституційний контроль може бути формальним і матеріальним. В першому випадку перевіряється дотримання процедурних правил, встановлених для прийняття законів і нормативних актів. В другому випадку перевіряється їх зміст з точки зору відповідності конституції.

В практиці зарубіжних країн застосовується дві форми конституційного контролю.

Попередній - перевірка конституційності законів на стадії їх проходження через парламент - Швеція, Фінляндія, Канада, частково Франція. Точніше, це перевірка законності законопроектів. Після санкціонування закону і промульгації він вжне не може перевірятись на конституційність.

Наступний - перевірці на конституційність підлягають закони промульговані, які вступили в силу (США, Італія, ФРН).

В деяких країнах застосовуються обидві форми конституційного контролю (Франція).

Орган, який здійснював конституційний контроль (нагляд) може вступити таким, що суперечить конституції або весь закон, або окрема його частина. Це рішення. Це рішення по загальному правилу може бути переглянуте тільки самим органом.

Такий закон або його частина в більшості випадків вважається недійсним з моменту визнання його неконституційним.