- •Тема 1. Поняття, предмет, джерела і система державного права зарубіжних країн
- •1. Поняття, предмет державного права зарубіжних країн
- •2. Класифікація конституцій. Порядок прийняття та внесення змін до конституцій
- •Тема 1,2. Поняття конституційного права зарубіжних країн та його джерела.
- •Тема 2. Конституції зарубіжних країн План
- •Поняття конституції, її сутність і зміст.
- •Класифікація конституцій. Порядок прийняття та внесення змін до конституцій
- •Способи прийняття конституції
- •3. Конституційний нагляд закордоном
- •Тема 3. Основи правового статусу особи в зарубіжних країнах План
- •Умови набуття і припинення громадянства
- •Права, свободи і обов'язки особи та їх класифікація
- •Конституційні обов'язки особи
- •Тема 4: Форми держави в зарубіжних країнах
- •1. Форми правління в зарубіжних країнах
- •2.Форма державного устрою
- •Завдання на самостійну роботу
- •Тема 4 Форма держави в зарубіжних країнах
- •План семінарського заняття
- •Тема 5. Політичний режим та політичні партії в зарубок них країнах. План
- •1. Поняття політичного режиму та його види.
- •Тема 6. Виборче право та виборчі системи зарубіжних країн План
- •1. Виборче право
- •Класифікація виборів — самостійно
- •2. Виборчий процес
- •Тема 7. Парламент в зарубіжних країнах
- •1. Поняття парламенту та його структура. Правове становище члена парламенту
- •2. Внутрішня організація парламенту та його палат.
- •3. Повноваження парламенту.
- •4. Промульгація та видання закону.
- •Тема 8. Виконавча влада в зарубіжних країнах: голова держави, уряд.
- •1. Поняття виконавчої влади.
- •2. Глава держави.
- •Тема 9. Судова влада та її органи
- •Поняття судової влади.
3. Повноваження парламенту.
Прийняття закону. Здійснюється шляхом голосування на пленарному засіданні і вимагає певної більшості. Оскільки законопроект стає законом тільки у випадку його прийняття в однаковому тексті в обох палатах (при бікамеральному парламенті), після прийняття в одній палаті (як правило, нижній) він направляється в другу. Верхня палата може не погодитись з текстом. В цьому разі накладається вето палати і виникає питання про подолання розбіжностей палат. Для застосовується декілька способів : а) правило "човника" (челнока - рое.)- проект переходить з палати в палату доти, поки не буде прийнятий; б) створення угодових комітетів; в) скликання спільних засідань; г) повторне прийняття закону нижньою палатою кваліфікованою більшістю тощо.
4. Промульгація та видання закону.
Тема 8. Виконавча влада в зарубіжних країнах: голова держави, уряд.
План
Поняття виконавчої влади.
Глава держави.
Уряд.
1. Поняття виконавчої влади.
Виконавча влада - одна з трьох гілок влади, на яку покладається обов'язок по безпосередньому управлінню справами держави. На першому етапі введення поняття виконавчої влади було направлене на обмеження абсолютної монархії. Виконавча влада повинна була існувати на рівні з законодавчою, якій надано право приймати закони. Виконавчій владі віддавалося місце простої виконавиці волі парламенту. ВУ середині 20 ст. відбувся докорінний перегляд статусу виконавчої влади, це було викликано зростаючою роллю держави в усіх сферах суспільного життя, збільшенням завдань, які стояли перед державою. Відбулося не лише чисельне збільшення складу органів виконавчої влади, але й збільшення її якісного значення. Виконавча влада стає центром всієї державної влади. Відбувся перерозподіл компетенції між виконавчою владою та парламентом. Основним джерелом законодавчої ініціативи стала виконавча влада, в багатьох країнах було введено інститут делегованого законодавства, зросли повноваження виконавчої влади в сфері зовнішньої політики тощо.
Виконавча влада існує на різних щаблях державної організації. Найбільш чітко вона виражена на центральному рівні де її репрезентують глави держав та уряди. Виконавча влада діє і на більш низьких рівнях - в суб'єктах федерації та в територіальних одиницях унітарних держав -областях, провінціях тощо. На відміну від представницьких та судових органів система органів виконавчої влади складає єдину вертикаль -нижчестоящі посадові особи та органи підпорядковані вищестоящим, зобов'язані виконувати не лише закони, але й вказівки вищестоящих органів
чи посадових осіб. Акти нижчестоящих органів можуть бути відмінені вищестоящими.
В зарубіжних країнах прийнято розділяти центральну виконавчу владу на моністичну, дуалістичну та колегіальну.
Моністична центральна виконавча влада - існує в президентських республіках (США) в яких президент поєднує функції глави держави та уряду.
Дуалістична — в парламентарних республіках (Італія, ФРН, Греція, Португалія, Ірландія тощо) та конституційних монархіях та змішаних республіках (Франція). В цих країнах глава держави та глава уряду існують відокремлено.
Колегіальна форма - Швейцарія, ця форма не отримала широкого розповсюдження. Так в Швейцарії центральна виконавча влада здійснюється Федеральною владою до складу якої входить 7 міністрів.