Тема 6. Виборче право та виборчі системи зарубіжних країн План

1. Виборче право

2. Організація і порядок проведення виборів

3. Виборчі системи зарубіжних країн

4. Інші інститути безпосередньої демократії в зарубіжних країнах (референдуми. Відкликання, народна законодавча ініціатива, опитування населення. Засоби масової інформації) - виноситься на самостійну підготовку

1. Виборче право

Вибори - це процедура формування органів публічної влади чи надання повноважень посадової особи, яка здійснюється шляхом голосування правом очних осіб при умові, що на кожний мандат, що заміщається претендує декілька кандидатів. Сам е альтернативністю вибори відрізняються від інших способів формування персонального союзу органів публічної влади.

Вибори - найдревніший спосіб наділення владними повноваженнями окремих осіб чи політичних партій. Їх широке використання в демократичних державах пояснюється тим, що вони виконують цілий ряд соціальних функцій:

1. Вибори-засіб забезпечення політичної влади (її визнання населенням, готовність добровільно виконувати її розпорядження).

2. Це барометр політичного життя, показаних співвідношенням різних сил та інтересів в суспільстві.

3. Це засіб відбору політичних лідерів, який дає громадянам можливість вручити функції по управлінні особам, які заслуговують довіри і мають відповідні якості.

4. Найголовніше. Це дуже важливий елемент механізму забезпечення народного суверенітету та демократичного політичного режим у, завдяки яком у повноваження найважливіших органів публічної влади мають своїм джерелом волю народу, тому в усіх демократичних державах виборним й є, як мінімум, орган. Який приймає правові акти вищої юридичної сили (закони)-парламент, а також колегіальні органи місцевого самоврядування. В республіках виборним є глава держави. Названі виборні органи формують інші органи державної влади та місцевого самоврядування. Таким чином, в демократичній державі всі органи публічної влади тим , чи іншим чином стримують свої повноваження по волі народу (виключення - монархи).

Класифікація виборів — самостійно

Вибори - це досить складна категорія, яка включає три основні елементи: виборче право, виборчий процес, виборча система.

В науці конституційного права термін “виборче право” в залежності і від конкретних обставин використовується в двох значеннях: в об'єктивному та суб'єктивному.

Об'єктивне виборче право - це інститут конституційного права, який складається з правових норм, які регулюють порядок проведення виборів. Юридичні джерела об'єктивного права - конституції, конституційні закони, акти парламентів, постанови урядів, укази глав держав тощо.

Суб'єктивне виборче право - це право громадян стати учасником (суб'єктом ) конституційно-правових відносин, які виникають при виборах. В даному випадку виборче право передбачає право громадян бути зареєстрованим й в якості виборця чи кандидата, право на подачу голосу тощо і відповідні обов'язки з боку держави.

Як об'єктивне, так і суб'єктивне виборче право базується на комплексі принципів. Ці принципи, як правило, закріплюються в конституціях. Детальніше регулювання виборчого права віднесене до прийняття спеціального, звичайного чи органічного закону. В більшості випадків згадуються такі принципи виборчого права : свобода волевиявлення; загальне, рівне, пряме виборче право при таємному голосуванні.

Свобода волевиявлення означає, що участь у виборах повинна бути добровільною і контроль за волевиявленням виборців не припустимий. Даному принципу найбільш адекватно відповідає вільний вотум, який означає, що участь голосуванні є правом, а не обов'язком виборців. Але конституції та законодавство ряду країн встановлюють обов'язків вотум, який зобов'язує

Великобританії до кінця 40-х років випускники університетів могли паралельно голосувати в тому окрузі, де колись вчились). Рівність порушується і в результаті куріальних виборів, коли населення поділяється на групи з нерівним представництвом (КНР). На сьогодні елементи куріальних виборів існують в Єгипті, Ірані, Боснії та Герцеговині.

Рівність виборчого права зумовлює створення рівних за чисельністю населення виборчих округів. Звісно, забезпечити рівність з точністю до однієї людини неможливо. Тому виборні закони припускають певні коливання в чисельності населення виборчих округів від 10-15% до 25-30% (Німеччина, Литва). Через певний фіксований в законі терм ін межі виборчих округів межі виборчих округів передивляються (у Великобританії- через 8-12 років).

Порушенням принципу рівності в зв'язку з нарізкою виборчих округів є так звана “виборча географія (геометрія)”. Іноді використовують термін “джерім ендерінг”.

Прямі вибори - це безпосереднє обирання громадянами своїх представників в органи держави чи окремих посадових осіб. Майже завжди прямими виборами обираються депутати нижньої палати парламенту, однопалатні парламенти, органи місцевого самоврядування. В багатьох країнах прямими виборам й обираються верхні палати парламентів (Бразилія, СШАХ президенти (Франція, Мексика, СШАХ парламенти суб'єктів федерації. В єдиній країні - Ізраїлі - прямим й виборам й обирається прем 'єр -міністр.

Разом з тим багато вищих органів держави та посадові органи особи, в тому числі і в демократичних державах, обираються непрямими виборами. Теоретично, прямі вибори більш демократичні, але непрямі вибори можуть бути більш доцільними, якщо вони забезпечують більш професіональний, зважений підхід до заміщення досить високих посад та посадових осіб, які докорінно впливають на життя країни.

Існує три різновиди непрямих виборів. При першому варіанті вибори проводяться спеціально створеною для цього виборчою колегією (США – на виборах президента виборці голосують за виборників від тієї чи іншої партії, Аргентина, Сенат Франції тощо).

При другому варіанті вибори проводяться не спеціально створеною виборчою колегією, а постійно діючим органом - вибори президентів парламентами Греції, Туреччини тощо.

При третьому варіанті (його ще називають багатоступеневим й виборам й) низові представницькі органи, які обиралися безпосередньо громадянами, вибирають депутатів до вищестоящих представницьких органів, останні вибирають вищу ланку, і так аж до загальнонаціонального парламенту (КНР).

Тайне голосування - цей принцип означає право кожного виборця заповнити виборчий бюлетень тільки в кабіні або кімнаті для голосування, в якій забороняється присутність будь-кого, крім самого виборця (за винятком випадків, коли виборець через неграмотність, хворобу або фізичні недоліки не може самостійно заповнити виборчий бюлетень). Даний принцип направлений на запобігання контролю за волевиявленням виборців. Він не порушується використанням виборчих машин (США, Індія)та електронної картки виборця (Бразилія з 1998 року, країни Балтії тощо).