Тема 4: Форми держави в зарубіжних країнах

1. Форми правління в зарубіжних країнах А) монархія

Б) республіка

В) змішані та особливі форми правління

2. Форми державного устрою зарубіжних країн А) унітарна форма державного устрою

Б) федеративна форма державного устрою

В) інші форми політико-територіального устрою (регіональна держава,

конфедерація, унія, співдружність, самостійна)

3. Автономія в державі (самостійна)

Під формою держави ми розуміємо сукупність зовнішніх ознак, які зумовлюються змістом.

В науці державного права розрізняються дві основні форми держави - форма правління і форма державного устрою.

1. Форми правління в зарубіжних країнах

Під формою правління розуміють структуру, правове становище і співвідношення вищих органів державної влади. Розбіжність між двома основними існуючими формами правління - монархії і республікою - залежать від того, хто стоїть на чолі держави: монарх чи президент (виборної глави держави чи спадковий).

Якщо глава держави виборний і змінюваний тощо республіка, якщо спадковий то це монархія. Існуючі в наш час форми правління в більшості свідчать про історичні традиції, чим про конкретний характер самої держави. Основні якісні особливості сучасної держави такі як демократизм чи реакційність, централізація чи децентралізація не знаходять в прямій залежності від форм й правління. Але форма правління досить суттєва, вона істотно впливає на структуру державного апарату та існуючі між окремими ланками взаємовідносини.

Монархія являє собою таку форму правління. При якій верховна державна влада юридичне належить одній особі яка займає свою посаду у встановленому порядку престолонаслідування.

Історичним попередником сучасної монархії була абсолютна монархія, яка формується в політичне пізньому середньовіччі. Для абсолютної монархії (самодержавства) характерна відсутність будь-яких представників і представницьких закладів і концентрація всієї державної влади без залишку в руках монарха (Саудівська Аравія, Оман, Катар).

В тих країнах де буржуазна революція відбувалась порівняно мирним шляхом, закінчувалась компромісом між дворянством і буржуазією, абсолютна монархія еволюціонує в монархію конституційну.

Конституційна монархія поділяється на 2 види - дуалістичну і парламентську.

Дуалістична монархія є перехідною формою правління. Вона притаманна тим країнам де існують пережитки феодалізму. Дуалістична монархія характеризується певними ознаками:

• при цій формі правління одночасно існують два центри політичної влади -монархія і парламент

Монарх юридичне і фактично незалежний від парламенту в сфері виконавчої влади. Він призначає уряд, несе відповідальність перед ним. Парламент ніякого впливу на формування уряду та свою діяльність не має. Інститут парламентської відповідальності уряду відсутній.

Законодавчі повноваження парламенту сильно обмежені монархом, якому надається право вето, право призначення верховної ляпати, право розпуску парламенту.

На сьогодні дуалістичні монархії існують в Йорданії, Кувейті, Марокко.

Парламентська монархія в наш час існує в цілому ряді країн. В економіці яких не збереглися будь які істотні пережитки феодалізму (Великобританія, Бельгія, Данія, Іспанія, Швеція, Норвегія, Японія).

В парламентарній монархії відсутній дуалізм. Влада монарха обмежена не лише в галузі законодавства, айв сфері державного управління та контролю над урядом. Юридичне за монархом зберігається правління, призначення уряду та міністрів, але робить це він у відповідності із пропозиціями лідерів партійних фракцій, які мають більшість місць в парламенті. Формально уряд та міністри вважаються слугами монарха, але ніякої відповідальності перед ним не несуть. В таких країнах уряд формується парламентським шляхом і несе відповідальність перед парламентом. В разі винесення парламентом вотуму недовіри уряду, останній іде у відставку або розпускає парламент і призначає позачергові вибори.

В парламентській монархії монарх позбавлений будь яких дискреційних повноважень (повноважень, які здійснюються посадовою особою на власний розсуд). Всі його акти набувають юридичної сили тільки у тому випадку, якщо вони контрастуються відповідним міністерством. Без цього вони не мають юридичної сили. На відміну від дуалістичної монархії, в парламентській монархії центральне місце в системі державних органів займає уряд, який не тільки здійснює повноваження та прерогативи монарха, але й контролює та направляє всю діяльність монарха.

На сьогодні найбільш типова парламентарна монархія існує у Великобританії. Загалом в Європі -10 монархій, на американському континенті - 10, в Австрії та Океанії - 6, в Азії - 13, в Африці - 3. В сучасних розвинутих країнах є, як правило слабким політичним закладом і не відіграє істотної ролі в політичному житті. Це свого роду, данина історичної традиції. Крім того аналіз політичної практики сучасних монархічних держав свідчить, що монархія зберігається як резерв політичної влади ("сплячі повноваження монарха), яка може бути використаною в умовах політичних криз Іспанія 1989 Хуан Карлос.

Республіка є такою формою правління при якій всі вищі органи державної влади або вибираються або формуються загальнонаціональними представницькими органами.

Президентська республіка характеризується - поєднанням в руках президента повноважень глави держави та глави уряду. Формальною ознакою президентської республіки є відсутність посади Прем'єр-міністра.

Президентська республіка теоретично будується на принципі жорсткого феодалізму і розколу влад. В конституційному законодавстві чітко розмежовані компетенції між вищими органами законодавчої, виконавчої та судової влади. Відповідно вищі органи держави не лише структурно відокремлені, але й мають значну самостійність по відношенню один до одного.

Характерні особливості президентської республіки:

• - об'єднання повноважень глави держави і глави уряду в руках президента;

• позапарламентський метод обрання президента;

• позапарламентський метод формування органів;

• відсутність парламентської відповідальності уряду;

• відсутність у президента права розпуску парламенту.

Президентська республіка створює сприятливі умови для концентрації в руках президента велетенських повноважень. В свою чергу відсутність у президента права розпуску парламенту позбавляє уряд можливості застосовувати по відношенню до загальнонаціонального представницького органу загрозу дострокових виборів, що є загальною практикою в парламентських державах. Таким чином в президентській республіці при умові дотримання конституційної законності уряд більш стабільний, а парламент має більш реальні повноваження, чим в парламентарних республіках - США. Суперпрезидентські республіки - Африка. Латинська Америка.

Парламентська республіка характеризується проголошенням принципу верховенства парламенту, перед яким уряд несе політичну відповідальність за свою діяльність.

Ознаками парламентської республіки є:

• уряд формується тільки парламентським шляхом з числа лідерів партії, яка має більшість в нижній палаті парламенту;

• участь глави держави - президента в формуванні уряду має чисто машинальний характер, уряд залишається при владі до тих пір , коли він має підтримку парламентської більшості. В парламентській республіці, при дотриманні режиму конституційної законності правління завжди носить партійний характер, що зовсім не є правилом для президентської республіки.

• глава держави - президент в парламентській республіці, як правило вибирається парламентським шляхом, або парламентом, або особливою колегією створеною на основі парламенту. Президент формально наділяється значними повноваженнями, але на практиці не впливає на здійснення державної влади. Хіба дія президента, в тому числі розпуск парламенту та вето, може бути здійснене зі згоди уряду. Президентські нормативні акти набувають юридичної сили тільки після контрастування їх відповідним міністром, який і несе за них відповідальність.

• для парламентської республіки в значно більшому ступені характерний розрив між юридичним і фактичним становищем всіх вищих органів державної влади: проголошується верховенство парламенту, але фактично він працює під жорстким контролем уряду, встановлюється відповідальність уряду за свою діяльність перед парламентом, але фактично парламент може завжди може бути розпущений урядом, який втратив свою довіру, президент має значні повноваження, але здійснюється вона не ним, а урядом.

Парламентська республіка - менш розповсюджена форма правління, чим республіка президентська. В наш час парламентські республіки - це Італія, ФРН, Австрія, Швейцарія, Ірландія, Ісландія, Греція, Індія, Ізраїль, Ліван, Туреччина та деякі інші.

Змішані форми правління-сполучають у собі елементи, як президентських так і парламентських республік. Для парламентських республік типовим є:

• обрання президента загальним голосуванням виборців;

• наділення глави держави власними прерогативами;

• незалежність президента від уряду;

• наявність відповідального перед парламентом уряду на чолі з президентом.

Виникнення змішаних форм правління часто пов’язують з прагненням послабити сильну президентську владу, перешкодити встановленню режиму особистої влади але скоріше це прагнення правлячих кіл одночасно використати в своїх цілях різні сторони як президентської, так і парламентської форми правління. Історичний досвід свідчить про поступову трансформацію змішаних форм правління в одну з чітко встановлених державних форм. На сьогодні -Франція, Фінляндія, Португалія, Монголія, Перун, деякі країни СНД тощо.

Монархія з республіканськими елементами - виборча монархія (Малайзія, де главу держави обирає Рада правителів штатів з числа султанів штатів ( по черзі).

Колективна монархія - Радами емірів ОАЕ. Голова цієї ради — монарх найкрупнішого емірату Абу-Дабі.

Республіка з монархічними елементами - по життєве президентство. Вперше в Югославії, Азія, Африка тощо. Юнза-Бокассо.

Воєнні хунти, правління політичної організації, правління політичного лідера, теоретична (клерикальна) монархія.