2. Історія становлення соціології конфлікту. Сучасні соціологічні теорії конфлікту.

На початку ХХ ст. соціологічна думка обгрунтувала систему фундаментальних ідей соціології конфлікту, які окреслили її проблемне поле і не втрачають своєї актуальності й у наш час:

• Конфлікт є нормальним соціальним явищем, оскільки в природі самої людини притаманні біологічні, психологічні, соціальні та ін. фактори, які неминуче породжують чисельні й різноманітні конфліктні ситуації;

• Конфлікт виконує позитивні функції у процесі спільного розвитку, сприяє утвердженню у суспільстві загальнозначущіх соціальних норм та цінностей;

• Протилежність між правлячою меншістю та керованою більшістю, яка є постійним джерелом конфліктів, є неминучою і вічною;

• Існує залежність між економічними, політичними, соціокультурними змінами та конфліктними ситуаціями, що виникають в наслідок таких змін.

Своє подальше теоретичне обгрунтування соціологія конфлікту отримала у ХХ ст, особливо в 50-рр., коли у країнах Західної Європи та США почали посилюватись кризові явища. Всебічний соціологічний аналіз кризової ситуації, пошук шляхів запобігання її подальшого поглиблення, розв’язання існуючих суспільних протиріч призводить до появи таких фундаментальних теорій, як концепція позитивно-функціонального конфлікту Л.Козера, теорія конфліктної моделі суспільства Р. Дарендорфа та загальна теорія конфлікту К. Боулдінга.

Зовнішнє соціальне середовище здійснює суттєвий вплив на виникнення та розвиток конфліктів через стандарти у оцінках соціальних ситуацій, стилі аналізу, моделі вирішення проблем, способи прийняття рішень, які сформувались у даному середовищі.

3. Причини і умови виникнення конфліктів

Причини конфліктів:

• соціальна нерівність

• обмеженість ресурсів

• невідповідність реальної дійсності суб’єктивним уявлення про неї

• етнічна або релігійна нетерпимість

• розходження у поглядах та орієнтація сторін—суб’єктів взаємодії та ін.

Соціальна напруга—являє собою психологічний стан людей і до початку конфлікту носить латентний (скритий) характер.

Важливою умовою переростання соціальної напруги у конфлікт є посилення стану незадоволеності існуючим станом справ або розвитком подій та усвідомлення потенційним суб’єктом конфлікту неможливості зміни ситуації звичайними способами взаємодії.

Наступною умовою виникнення конфлікту є пред’явлення учасниками конфлікту односторонніх або взаємних претензій.

Після інциденту можливі три варіанти поведінки конфліктуючих сторін:

• сторони прагнуть владнати існуючі протиріччя і знайти компроміс.

• Одно із сторін робить вигляд, начебто “нічого особливого не відбулося” (втеча від конфлікту);

• Інцидент стає початком відкритого протистояння і конфлікт проходить всі стадії свого розвитку;

Стадії розвитку конфлікту

• конфліктна ситуація, коли формуються соціальні умови, що викликають розходження інтересів та цілей учасників конфлікту;

• конфліктна взаємодія, в межах якої відбувається перша сутичка конфліктуючих сторін—інцидент, наступне поглиблення конфліктного протистояння—ескалація конфлікту та досягнення ним вищої точки напруги—кульмінації;

• завершення конфлікту або вихід з нього конфліктуючих сторін шляхом обраного однією або двома сторонами способу—насильства, примирення або розриву.

Наслідки конфлікту можуть бути відмінними:

• для кожної з конфліктуючих сторін;

• для відношення між ними;

• для соціальної системи, яку ці наслідки зачіпають.