23/Сутність і види податків, їх функції.

Податки – одна з первинних форм прояву фінансів. За економічним змістом податки - фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Платежі держави :

• плата (відповідає на питання «за що?» і передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою)

• відрахування і внески( «на що?» і «від чого?», передбачають цільове призначення платежів)

• податок («для чого?», має врегульований характер, призначений для виконання державних функцій);

• збір ( не має регулярного характеру , є платежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру).

Функції податків: Фіскальна функція - є найважливішою, оскільки згідно з цією функцією податки виконують своє головне призначення - наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Регулююча функція виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їх перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше. Стимулююча функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Можна виділити ще й такі : Контрольна функція забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні. Розподільча функція - своєрідне відображення фіскальної функції - наповнити скарбницю держави, щоб потім розподілити одержані кошти.

24.Елементи системи оподаткування

До елементів системи оподаткування відносять :

• суб’єкт або платник податку – це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його сплачує, перераховує до бюджету частину отриманих доходів;

• носій податку – реальний платник, кінцевий споживач товарів та послуг;

• об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком.Він має бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до платника, відображати саме його вплив на даний об’єкт;

• одиниця оподаткування – одиниця виміру об’єкта оподаткування;

• джерело сплати податку – дохід платника, з якого він сплачує податок.

• податкова ставка – законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування;

• податкова квота – частка податку в доході платника. Вона може бути визначена в абсолютному розмірі і у відносному виразі.

Податкова ставка :

1. універсальна (встановлюється єдина для всіх платників чтавка)

2. диференційована (їх є кілька). Диференціація ставок може відбуватись у 2 напрямках : у розрізі платників( коли для більшості платників виділяється основна ставка, а також знижені й підвищенні ставки для окремих платників) і у розрізі характеристик і оцінок об’єкта оподаткування.

Встановлення ставок податків:

1)емпіричний метод – на основі емпіричного досвіду;

2)економіко-математичне моделювання – розробка математичної моделі, що обгрунтовує ту чи іншу ставку податків;

За побудовою податкові ставкки :

-тверді (встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні) : фіксовані(вст. в конкретних сумах), відносні(визначені відносно до певної величини);

-процентні ставки(вст тільки щодо обєкта оподаткування, який має грошовий вираз): пропорційні( не залежать від розміру обєкта оподаткування), прогресивні(розмір їх зростає в міру збільшення обсягів обєкта оподаткування), регерсивні(зменшується в міру зростання обЄкта оподаткування).