4 Ведення спільних справ учасників

Стаття 1135. Ведення спільних справ учасників 1. Під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ве­дення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства, У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. 2. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства. 3. У відносинах із третіми особами учасники не можуть посилатися на обме­ження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учас­ників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або могла знати про наявність таких обмежень. 4. Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників. Учасники, яким внаслідок таких право­чинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування. 5. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства. 1. Правила статті про ведення спільних справ товариства розповсюджується як на внутрішні відносини учасників між собою, так і на зовнішні за участю третіх осіб. Крім того, ведення спільних справ включає як здійснення фактичних, так і юридичних дій. Статтею передбачено декілька варіантів ведення справ учасників: 1) кожним учасником від імені всіх учасників; 2) окремими уповноваженими учасниками від імені всіх учасників; 3) спільно всіма учасниками. За загальним правилом, кожен учасник має право діяти від імені всіх учас­ників, якщо учасниками в договорі не встановлено інший порядок. Право на ведення справ може бути надано одному чи декільком уповноваженим учасни­кам. Такі повноваження прописуються в самому договорі або підтверджуються довіреністю, яка видана іншими учасниками. Крім того, доцільно визначити повноваження і коло питань, які вправі самостійно вирішувати уповноважений учасник, оскільки обмеження участі інших учасників у веденні спільних справ буде допустиме саме у цих діях. Здійснення ж інших дій учасниками відбувається на загальних підставах. Ведення справ товариства всіма учасниками спільно вимагає одностайності при прийнятті рішень з кожного питання. Ухилення без поважних причин учас­ника при прийнятті рішення повинно розцінюватись як порушення умов договору таким учасником, а притягнення його до відповідальності повинно здійсню­ватися за загальними правилами про відповідальність за невиконання зобов'я­зань (гл. 51 Цивільного кодексу України). 2. У відносини з третіми особами учасники вступають відповідно до вищезазначених правил, передбачених п. 1 цієї статті. Документ, який визначає порядок ведення справ та об'єм повноважень уповноважених учасників, є сам договір простого товариства чи довіреність. Статтею також встановлено правило, відповідно до якого у відносинах із третіми особами учасники не можуть посилатись на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або могла знати про наявність таких обмежень (наприклад, було повідомлено належним чином про скасування довіреності). 3. Виключенням із загальних правил про порядок ведення справ є випадок,встановлений статтею, який дозволяє учаснику без належних повноважень укласти в інтересах простого товариства правочини, якщо у нього є всі підстави вважати, що укладення такого правочину є необхідним для самого товариства (наприклад, для запобігання понесення збитків, порушення законодавства і т.д.). Такий правочин повинен відповідати інтересам всього товариства, а не окремим його учасникам. Тому особа, яка хоч і перевищила свої повноваження, але діяла в інтересах товариства має право вимагати від товариства відшкодування поне­сених нею витрат, оскільки укладений нею правочин, який не відхилений учас­никами, зобов'язує безпосередньо саме товариство. Товариство вправі не прийняти правочин, як такий, що укладений в інтере­сах товариства, у випадку, коли він об'єктивно не може вважатись необхідним. Це, зокрема, коли правочин відповідає тільки інтересам окремих учасників, а не товариства в цілому і коли учасник, який уклав правочин діяв недобросовісно. В цих випадках такому учаснику не відшкодовуються понесені ним витрати, а у випадках, якщо внаслідок такого правочину товариство понесло збитки, останнє вправі вимагати їх відшкодування від такого учасника. 4. За загальним правилом, рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою. Проте в договорі може бути передбачено інший порядок прийняття рішень. Зокрема: 1) більшістю голосів. Якщо не вказаний сам принцип визначення голосів, то визначається по кількості учасників: один учасник - один голос; 2) за майновим принципом, тобто пропорційно розміру внесків учасників: 3) за комбінацією, тобто з ряду питань рішення приймаються більшістю голосів; чи спільно (одноголосно), або за майновим принципом. У випадку, якщо рішення, яке прийнято більшістю, не задовольняє меншість, остання може оскаржити його в судовому порядку, якщо воно протирічить за­кону чи договору.