1.Визначте проблеми традиційно – побутової культури народів Південної Азії.

Відомі представники – гіндустанці, бенгальці, пенджабці, синдхи, белуджі, брагуї, андаманці, веди, мальдівці, сингали.

Народи регіону мають досить різноманітні традиційно – побутові культури. Релігійні особливості спричинили значні розходження в культурі.

Поширене прямокутне житло каркасно – стовпової конструкції з глинобитними, кам’яними, чи плетеними обмащеними глиною стінами. Двосхилий чи чотирисхилий дах.

Одяг – дхоті(набедрена пов’язка), у жінок – сарі – довге полотнище, яким обгортають тіло від грудей до щиколоток. Довжина сарі в різних районах різна – традиційна довжина – 5,5 на 1, 5 м.

Бенгальці доповнюють дхоті чадаром (накидкою на плечі), гіндустанці доповнюють дхоті чи штани сорочкою, приталеним каптаном на застібках спереду, на голову одягають тюрбан або білу шапочку.

У раджастханців дхоті одягали лише представники вищих каст, а представники нижчих каст носили штани, сорочки – куртки, тюрбан з 5-9 метрового полотнища.

У жіночому одязі бухарців помітні мусульманські впливи в гуджаратців поширені однокольорові вишивані спідниці, вишивані кофтини і довгі шалі. Існують ритуальні заборони для індусів носити шкіряне взуття, тому деякі народи ходять босоніж. Мусульманки – бенгалки виходячи на вулицю вдягають паранджу чи чадру.

Донедавна шлюби допускалися лише між членами однієї касти.

Практикувалися ранні шлюби – у 6-8 років. У північних районах традиції забороняють вдовам повторно виходити заміж. Для суспільних відносин характерне збереження кастового поділу та сільської і сімейної общин.

2.Дайте етнологічну характеристику шотландцям.

Шотландці (шотл. гел. Albannaich, англ. Scots скотс) — народ у Північній Європі, основне населення Шотландії у Великій Британії.

Загальна чисельність шотландців – бл. 8 мільйонів чоловік, з них у Шотландії — 4,45 млн. чоловік.

Найбільші шотландські діаспори — в США бл. 1 млн. чоловік, Канаді понад 400 тис. чоловік, в Австралії бл. 300 тис. чоловік.

Складовими шотландського народу стали:

• ірландські колоністи — гели, гойдели, скоти, що переселились на територію майбутньої Шотландії близько 400 року і через деякий час утворили під проводом ірландського вождя Фьорґуса Мак Єра (шотл. гел. Fergus Mòr mac Earca) (434 — 501) державу Дал Ріаду (шотл. гел. Dál Riata) — «уділ гребців» або Аргіл (шотл. гел. Airthir-Ghaidheal) — східні гели.

• пікти, що теж мали державу, завойовану у 845 році Аргілом.

• брити долини річки Клайд — держава Стратклайд, завойована у 944 році.

• англосакси Лотіану (шотл. гел. Lodainn), прилучені до Скотії в результаті Каргемської битви у 1016 році.

Відбувалось два етногенні процеси: асимиляція піктів гелами і змішання кельтів з англосаксами з перейняттям їхньої мови і утворенням мови скотс — Lallans.

3. Доведіть регіональні особливості народів Західної Європи.

Західна Європа – субрегіон Європи, що включає 26 держав.

Тут є одно національні держави – Ісландія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Данія, ФРН, Австрія, Італія.

Країни з переважанням однієї нації, але з наявністю національних меншин – Великобританія, Франція, Іспанія. Двунаціональні – Бельгія, з більш складним національним складом - Швейцарія.

Австрія – 98 відсотків – австрійці, національні меншини – словенці, угорці, хорвати.

Бельгія – фламандці, валлони.

Нідерланди – нідерландці і фризи.

Франція – 85 відсотків – французи, корсиканці, каталонці, баски, бретонці.

Швейцарія – 65 відсотків – німців, французи, італійці.

Західна Європа – один з найбільш густонаселених регіонів світу.

Відомими представниками Західної Європи є німці, французи, швейцарці.

Ні́мці (самоназва нім. Deutsch) — один з найбільших народів Західної Європи, корінне населення Німеччини. Розмовляють німецькою мовою.

Німці мають мабуть найбільше назв, у різні часи та серед різних народів вони були і є відомі під різними назвами: німці, германці, дейтше, тедески, аллемани, готи, франки, тевтони, шваби. Так фіни називають німців саксами, італійці — тедесками, норвежці і ісландці — тюсками (tysk, tysker) а литовці — вокєчами (vokiečiai).

Самоназва німців — «Deutsch» почала вживатися приблизно в Х столітті, а за деякими джерелами ще раніше. Походить вона нібито від латинських teutoni (тевтони) та lingua teodisca — народна, тевтонська мова, на відміну від поширеної тоді латинської. Серед германців було багато різних племен, які жили між Рейном і Віслою, Дунаєм і Балтійським та Північним морями, а також у південній Скандинавії. Тевтони, одне з германських племен, нібито й походять з сучасної Данії.

Францу́зи (фр. les Français) чи французький народ (фр. le peuple français) — назва жителів Франції, країни в Західній Європі, що налічує 63 мільйона людей (2008). З юридичної точки зору, французький народ — це всі громадяни Франції, незалежно від їх етнічного коріння чи віри.

Треба відзначити, що французька конституція, як збір загальних законів французької громади, не дає визначення поняттю «французький народ». Точне поняття французької національності дає Громадянський кодекс, а також умов її отримання та всіх присутніх їй прав й обов’язків.

Швейцарці (нім. die Schweizer, фр. les Suisses, італ. gli Svizzeri, рет. ils Svizzers) — група народів, корінне населення Швейцарії (Швейцарської конфедерації). Загальна чисельність — 6 660 000 чол. (2007). У Швейцарії — 5,99 млн чол.

Ще у давнину територію теперішньої Швейцарії населяли гельвети (кельтське плем'я, споріднене сусіднім галлам у Франції) та рети. Перші згадки про них відносять до початку нашої ери. Древня назва Швейцарії — Гельвеція.

Це був період римської колонізації, коли гельвети та рети були романизовані. В V ст. держава була захоплена германськими племенами. На сході бургунди і романізоване місцеве населення створили згодом народність франкошвейцарців, на півночі алемани — германошвейцарів, а на півдні лангобарди в союзі з місцевим населенням Ломбардії — італошвейцарців. Ретороманці є потомками ретів. Після франкського завоювання в 5—6 ст. Швейцарія входить в склад імперії Карла Великого, а після її розпаду відбувається її розподіл між Западнофранкським королівством (майбутньою Францією), Східнофранкським (майбутньою Німеччиною) та Лотарингієй (інакше — державою Лотаря). Потім вона увійшла в Священну Римскую (Германську) імперію та була ареной феодальних чвар.