2.Проаналізуйте особливості матеріальної і духовної культури народів Західної Азії.

Відомими представниками народів Західної Азії є пуштуни, газарейці, чараймаки, перси, курди, гілянці, лури, араби, євреї, турки.

Перси – поширене глинобитне житло на дерев’яному каркасі, з плоским дахом. Часто вікна в житлі відсутні. Прибудовують до фасаду будинку велику криту веранду. Внутрішній інтер’єр простий – килими, матраци, низькі м’які меблі. Поширені каміни, печі. Житло поділене на дві частини: внутрішню та зовнішню.

Чоловіки носять білу сорочку і сині штани, короткий синій каптан і овочевий кожух, повстяну шапку, на яку намотують чалму. Взуття – білі черевики.

Жінки – сорочку, штани, кофтину, коротку плісировану спідницю. На вулицю одягають чорну чадру.

Перси дотримуються вірувань і обрядів традиційного календаря. Популярний - народний традиційний театр.

Араби – житло – чотирикутні намети, зшитих шкур, що напиналися на дерев’яних кілках. А також житло каркасно – стовпової конструкції. Переважно одноповерхове з плоским дахом.

Одяг – набедрена пов’язка, сорочка, на голові – кольорова хустина. Взуття – сандалети. Жінки носили білу довгу сорочку, що взимку доповнювалась плащем вовняним, а голову пов’язували білою хустиною.

Поширений арабський фольклор – бедуїнські пісні, фантастичні казки, танці, музика.

Турки – житло – прямокутна каркасна будова. Нависаючий двосхилий або чотирьох схилий дах. Житло мало одну кімнату і веранду. Житло поділяється на дві частини – чоловічу і жіночу. У заможних є окрема кімната для прийому гостей.

Одяг жінок – шаровари, широка сорочка і широка довга спідниця. На голову велику хустину. Подекуди жінки і нині одягають чадру. Одяг чоловіків – штани, довга сорочка, підперезана паском, коротка жилетка і куртка, на голові феска, тюрбан. Взуття – черевики або чоботи.

Поширений героїчний епос, свято обрізання, колективні танці в колу, пережитки домусульманських обрядів і вірувань.

Релігії – зороастризм, мусульманство.

3. У чому на ваш погляд полягає унікальна діяльність державного обєднання мая?

Ма́йя — одна з цивілізацій Месоамерики, що відома своєю розвиненою писемністю, вражаючими досягненнями в архітектурі, мистецтві, астрономії та математиці. Попри поширені хибні уявлення, народ майя нікуди не зник, мільйони індіанців майя продовжують жити на тих самих територіях, де тисячу років тому мешкали їхні предки; багато в чому вони все ще дотримуються тих самих традицій і мови, що й сторіччя тому. Зникла лише велична у своїй красі класична цивілізація майя.

Цивілізація майя почала формуватися у докласичну добу (2000 до н. е. — 250 н. е.), досягла розквіту в класичний період (250—900) і продовжувала існувати в гірській Гватемалі та на Юкатані аж до прибуття конкістадорів.

Майя будували величні кам'яні міста, більшість з яких було залишено ще до прибуття європейців. Станом на початок 1980-х років археологами було відкрито близько 1000 городищ майя та 3000 селищ. Деякі городища, зокрема Паленке, Чічен-Іца та Ушмаль у Мексиці, Тікаль і Кірігуа у Гватемалі, Копан у Гондурасі та Хойя-де-Серен у Сальвадорі включено до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Майя створили розвинену систему ієрогліфічної писемності та розробили оригінальну календарну систему

Цивілізація майя мала багато спільного з іншими цивілізаціями Месоамерики. Вплив культури майя знаходять в регіонах Мексики на відстані до 1000 км від центру їхнього розповсюдження. Розроблений майя календар використовувався й іншими народами Центральної Америки.

Витонченість і грація зображень людини на цих пам'ятках архітектури майя нагадують класичні форми Стародавньої Греції. Саме тому цей період історії майя і називають класичним. До нашого часу не дійшло багато малюнків виконаних майя. Більшість зображень — фрески і малюнки на кераміці. Бонампак — одне з місць де збереглися чудові фрески майя.

Писемність майя часто називають гліфами або ієрогліфами через схожість накреслення з ієрогліфами Стародавнього Єгипту. Як і в Єгипті, писемність майя являла собою комбінацію фонетичних символів і логограм. З цієї причини її частіше за все класифікують як логографічну писемність. В цій системі знаки мовних складів відіграють важливу роль. В доколумбовому Новім Світі це була єдина система писемності, яка цілком представляла розмовну мову суспільства. Всього майанська писемність мала більш ніж тисячу різних символів, з невеликими відмінностями того чи іншого знаку або значення. Багато з них з'являються в текстах зовсім рідко або обмежені специфічними місцеположеннями. Загалом близько 500 символів було у використанні, приблизно 200, з яких (включаючи варіації), мали різне фонетичне або складове значення.

Математики майя ввели поняття нуля й оперували нескінченно великими величинами. Стародавні майя користувалися двадцятковою системою числення. Чому саме число 20 разом з одиницею стало основою їх рахунку, зараз неможливо встановити з достатньою достовірністю. Швидше за все сама людина була для стародавніх майя тією ідеальною математичною моделлю, яку сама природа «розчленувала» на 20 одиниць по числу пальців на руках і ногах. Стародавні майя прийшли до використання в математиці позиційного принципу.

На відміну від європейців, їм не було у кого запозичувати цей принцип, і вони самі додумалися до нього, причому майже на ціле тисячоліття раніше Старого Світу. Майя були також досвідченими астрономами. Вони займалися не тільки рахунком днів, але й створенням концепції часу. Розташування храмів і інших будівель мало для майя дуже велике значення. Як й інші народи Центральної Америки, майя надавали особливу увагу спостереженню руху небесних тіл. Нерідко досить важливі частини храмів майя, були орієнтовані таким чином, що їх положення позначало схід, кульмінацію і захід тих чи інших зірок. Особливо цікавили майя сузір'я Плеяди, а також траєкторія таких планет, як Меркурій, Венера, Марс і Юпітер. Звичайно, вони дуже уважно спостерігали за рухом Сонця і Місяця, а тому вміли передбачати затемнення.

Для розрахунків затемнень майя поєднували астрономічні спостереження і довідкові таблиці. Майя складали свої таблиці з розрахунку на 11 958 днів, що майже точно відповідає 46 рокам одного з календарів майя (46 років Тцолкін = 11 960 днів). Це повністю відповідає 405 місяцям Місяця (також 11 960 дням). Авторами таблиць були також складені доповнення, що коректують їх основні дані — це забезпечувало їх точність до одного дня протягом 4500 років, що було одним з дивовижних досягнень майя.

№9