10. Обпилювання
Обпилювання — це зняття шару матеріалу напилком з поверхні деталі. Напилки виготовляють різного поперечного перерізу із сталі У10, У12А, ШХ15. Під час роботи зубці (насічка) напилка зрізують і видаляють стружку.
Обпилюють деталі під час підгонки, підготовки кромок під зварювання, виготовленні штампів і пристроїв та ремонту.
Основні частини напилка — носок, ребро, грань, п'ятка, хвостовик і рукоятка. На поверхні граней нанесена насічка. За довжину напилка прийнято вважати довжину його насіченої частини, яка буває одинарною (простою) і подвійною (перехресною).
Одинарну насічку роблять під кутом 70...80° до осі напилка і застосовують під час обробки м'яких металів (мідь, алюміній, латунь та ін.). У напилках з подвійною насічкою нижню роблять під кутом 55° до осі, а верхню — 70...80°. Напилки з такою насічкою використовують для обробки твердих матеріалів (сталі, чавуну та ін.).
Для обпилювання м'яких матеріалів (цинк, свинець, дерево, гума, шкіра тощо) застосовують напилки з рашпільною насічкою. На їх робочих гранях розміщені зубці у вигляді великих і рідких пірамідальних виступів. Всі напилки поділяють на напилки загального призначення, рашпілі, надфілі, спеціальні та машинні.
Залежно від величини зубців й кількості їх на довжині 1 см розрізняють драчові напилки (5...13 зубців), лицьові (13...25), бархатні (25...80 зубців).
Драчові напилки використовують для зняття шару матеріалу значної товщини (не менше 0,25 мм), лицьові — після обробки поверхні деталі драчовим напилком, а бархатні— для найточнішої обробки. Напилки мають різноманітну форму і поперечний переріз. Рашпілі виготовляють плоскої тупо- і гостроносої форми, круглі та напівкруглі. Надфілі (напилки невеликих розмірів) застосовують для обробки дрібних деталей, які неможливо обпилювати звичайними слюсарними напилками. Форми поперечного перерізу надфілів такі ж, як і звичайних слюсарних напилків. Надфілі також бувають драчові, лицьові й бархатні. Машинні напилки для обпилювальних верстатів виготовляють у вигляді стержнів, дисків та фасонних головок. Спеціальні напилки застосовують для обробки окремих фасонних поверхонь.
Прийоми обпилювання. Напилки для обробки поверхні деталі вибирають залежно від її матеріалу, розмірів, конфігурації та необхідної точності обробки (табл. 4).
Форма поперечного перерізу напилка повинна відповідати формі оброблюваної поверхні. Лещата при обпилюванні встановлюють на рівні ліктя руки. Слюсар стоїть під кутом 45° до лещат. Рукоятку напилка беруть у праву руку. Вона повинна утворювати з напилком пряму лінію. Ліву руку долонею кладуть на відстані 20...30 мм від кінці напилка. Напилок слід переміщувати горизонтально.
Натискування на рукоятку і носок напилка змінюють залежно від точки опори напилка на деталь. Якщо вона знаходиться на середині напилка, зусилля обох рук повинне бути однаковим. Під кінець робочого ходу натиск лівої руки поступово зменшують. При чистовому обпилюванні на носок напилка натискують лише великим пальцем лівої руки. Деталь у лещатах закріплюють так, щоб оброблювана поверхня виступала над губками лещат на 3...5 мм. Напрямок руху напилка відносно поверхні деталі може бути поздовжнім, поперечним або перехресним. Перехресним обпилюванням досягають більшої продуктивності праці і високої чистоти поверхні.
Якість обпилювання перевіряють «на просвіт» лінійкою чи на перевірній плиті, кронциркулем та штангенциркулем.
Основні правила техніки безпеки при обпилюванні. Під час обпилювання слід користуватись напилками з міцно насадженими ручками. Забороняється використовувати напилки з тріснутими ручками або зовсім без ручок. Стружку з обробленої поверхні і верстата треба видаляти волосяною щіткою. Забороняється видаляти стружку стиснутим повітрям. Напилки рекомендується очищати стальними кордовими щітками. Деталь необхідно затискувати міцно в лещатах. При обробці деталей з гострими кромками забороняється при зворотному ході напилка підгинати пальці лівої руки під напилок.