6. Розмічання

Розмічанням називають нанесення на поверхню заготовки ліній, які визначають контури деталей, його найчастіше застосовують при індивідуальному виробництві та ремонті машин.

Залежно від форми деталей розрізняють площинне і просторове розмічання. Площинне здійснюють на поверхні плоских деталей, а просторове — на кількох поверхнях однієї деталі,

Пристрої та інструменти для розмічання. Розмічають деталі на розмічальній плиті. Робочу й бічні поверхні плити обробляють з високим класом шорсткості і точності. Плиту встановлюють горизонтально за рівнем. Щоб не пошкодити її робочу поверхню, не рекомендується пересувати по ній деталі. Для встановлення, перевірки і закріплення деталей застосовують підкладки, призми із струбцинами, спеціальні вертикальні кутники-стояки та ін. Лінії наносять рису-валками-рейсмусами, розмічальними циркулями, штангенциркулями тощо.

Рисувалка - це стержень з інструментальної сталі У7, У10, кінець якої загартований і гостро заточений, ним наносять лінії на поверхню деталі.

Рейсмус, застосовують для просторового розмічання. На вертикальному стояку його штатива за допомогою муфти, яку можна переміщати, закріплюють рисувалку.

Розмічальні циркулі призначені для розмічання кіл, дуг, поділу відрізків кіл й кутів,, перенесення розмірів та ін. Використовують прості розмічальні і пружинні циркулі та розмічальні циркулі з кульовою ніжкою.

Штангенрейсмус застосовують для точного розмічання деталей, його вертикальна штанга (стояк) закріплена на масивній основі і має поділки. По штанзі переміщують рамку з ноніусом. Для точного встановлення передбачено повзун з мікрометричним пристроєм подачі.

Щоб виділити розмічальну лінію, яка може стертись під час обробки деталі, її відмічають заглибленнями за допомогою кернерів. Розмічальні кернери виготовляють з інструментальної сталі У7А і термічно обробляють до потрібної твердості. Вістря кернера, яким намічають центри отворів, заточують під кутом 75°.

Техніка розмічання. Перед розмічанням деталі очищають від бруду, окалини тощо і вкривають поверхню водним розчином крейди (на 8 л води 1 кг крейди і 50 г столярного клею) чи сухою крейдою (дрібні невідповідальні деталі), розчином мідного купоросу або лаком. Слід пам'ятати, що кольорові метали та вироби із листового і профільного стального прокату не вкривають лаками і фарбами.

Після підготовки деталей виконують безпосереднє розмічання за кресленнями, шаблонами, зразками тощо. Рисувалку щільно притискають до лінійки і, нахиливши під кутом 75...80°, наносять риску. Після цього їх відмічають кернером. У момент удару молотком кернер фіксують у вертикальному положенні пальцем:

7. Рубання металу

Рубанням зрізують з деталі або заготовки зайвий шар металу. Це досить груба слюсарна операція, точність обробки якої становить до 0,5—1 мм. її застосовують у випадках, коли заготовки неможливо або недоцільно обробляти на верстатах і не вимагається висока точність обробки.

Інструменти для рубання. Як різальний інструмент при рубанні застосовують зубила, крейцмейселі й канавочники. Ударним інструментом є молоток.

Зубило — найпростіший слюсарний інструмент, робоча частина якого виконана у вигляді клина. Матеріал зубила — інструментальна сталь У7А, У8А. Для рубання чавуну кут загострення (кут між бічними гранями) повинен становити 70°, для сталі — 60, міді й латуні — 45, алюмінію — 35°.

У крейцмейселя вужча, ніж у зубила, різальна кромка. Ним користуються при вирубуванні вузьких канавок і шпонкових пазів. Матеріал й кути загострення крейцмейселя такі ж, як і в зубила.

Канавочник — це крейцмейсель із спеціальною формою різальної кромки, виготовляється із сталі У8А.

Слюсарним молотком наносять удари при рубанні, правленні, гнутті металу та ін. Розміри молотка визначаються його масою. При розмічуванні й точних слюсарних роботах користуються молотком масою 100....200 г; для ви-конання звичайних слюсарних операцій — масою 300...500 г, при рубанні металу та ремонтних операціях — молотком 600...800 г. Слюсарні молотки виготовляють з круглим або квадратним бойком. Молотками з круглим бойком користуються для нанесення точних та сильних ударів, а з квадратним бойком — на легких слюсарних роботах. Матеріал молотка — сталь 50, 50Х, У7. Робоча частина молотка після гартування і відпускання повинна мати твердість — 49...56. Рукоятки молотків виготовляють з міцних та пружних порід дерева (бук, дуб, граб та ін.). Довжину рукоятки вибирають залежно від маси молотка. Для молотків 400... 600 г вона повинна становити 350 мм. Після насадження молотка на рукоятку її слід розклинити металевим або дерев'яним клином. Рукоятка повинна утворювати з віссю молотка прямий кут.

Заточування різального інструменту для рубання виконують на заточувальних верстатах. При заточуванні зубило кладуть на підручник, легко притискують його до абразивного круга, переміщують вліво і вправо по його ширині, почергово заточуючи обидві грані та охолоджуючи

водою, до якої додають 5 % соди. Кут загострення зубила після заточування перевіряють шаблоном.

Прийоми рубання. При рубанні деталь закріплюють у лещата. Ліву ногу виставляють вперед, праву — назад. Ступні ніг ставлять під кутом 70°. Зубило утримують лівою рукою на відстані 20...25 мм від голови (бойка). При рубанні кут нахилу зубила до поверхні заготовки повинен становити 30°.

Удар молотком слід наносити по центру головки зубила. Молоток утримують правою рукою на відстані 15...30 мм від її кінця. Затискуючи рукоятку в руці, великий палець правої руки накладають на вказівний. Удари поділяють на кистьовий, ліктьовий та плечовий.

Кистьовий удар здійснюють за рахунок згинання кисті руки при легких слюсарних роботах, а ліктьовий — рухом руки, як при звичайному рубанні (знімання шару металу середньої товщини, прорубування канавок, пазів та ін.). При плечовому ударі, рухаючи рукою у плечі, наносять сильний удар під час рубання товстого металу. При розрубуванні круглого матеріалу його повертають після нанесення кожного удару. Після надрубування більшої частини перерізу заготовки відламують.

Чавунні труби перерубують на дерев'яній підкладці або за допомогою дерев'яних пробок (клинів). На лінії перерізу просвердлюють наскрізні отвори та забивають у них дерев'яні пробки (клини) для підтримування труби. Перемички, які утворилися між отворами, перерубують зубилом або крейцмейселем, що використовують також і для вирубування шпонкових канавок.

Техніка безпеки при рубанні металу.

Під час рубання слід користуватися захисними окулярами. Молоток повинен бути надійно закріплений на рукоятці з пружного дерева без тріщин. Ударна частина різального інструмента і бойок молотка не повинні мати тріщин та задирок. Удар молотком треба наносити по центру головки зубила. Якщо не дотримуватись цього правила, молоток зіскакує із зубила і може спричинити травму. Під час рубання слід правильно тримати зубило й молоток. При заточуванні зубила на верстаті зазор між підручником і абразивним кругом не повинен перевищувати 2...З мм. Заточувати необхідно при опущеному екрані.