4. Загальні поняття про допуски і посадки
При складанні і ремонті машин важливого значення набуває взаємозамінність — можливість складання нової машини, а також заміни під час ремонту спрацьованих деталей новими чи відновленими без додаткової їх обробки. Застосовування взаємозамінних деталей машин зменшує витрати на експлуатацію та скорочує строки їх ремонту.
У зв'язку з переходом нашої країни на міжнародну систему допусків і посадок ІСО з 1980 року замість стандартів системи ОСТ введені стандарти цієї системи. Спочатку вони називались «Єдина система допусків і посадок РЕВ». Пізніше ця назва залишилась лише за стандартами на допуски гладких з'єднань. Стандарти на допуски і посадки інших видів з'єднань одержали назву «Основні норми взаємозамінності».
Поверхні деталей поділяють на вільні (не призначені для з'єднання з поверхнями інших деталей) та спряжені (якими деталі з'єднуються між собою).
Розрізняють номінальний, дійсний і граничний розміри деталей (рис. 2). Номінальний — основний розрахунковий розмір, спільний для спряжених поверхонь. Дійсний розмір встановлюють шляхом вимірювання з допустимою похибкою.
Граничний розмір — один з двох граничних розмірів, між якими знаходяться або яким дорівнює дійсний розмір.
Алгебраїчна різниця між дійсним чи граничним розміром і відповідним номінальним називається відхиленням. Дійсне відхилення дорівнює алгебраїчній різниці між дійсним і номінальним розмірами. Граничне відхилення — це алгебраїчна різниця між граничним і номінальним розмірами. Верхнє граничне відхилення є різницею між найбільшим граничним і номінальним розмірами, а нижнє — різницею між найменшим граничним і номінальними розмірами.
Різниця між найбільшим і найменшим граничними розмірами називається допуском. При графічному способі зображення допусків і відхилень нульова лінія відповідає номінальному розміру, додатне відхилення найчастіше зображають над цією лінією, від'ємне — внизу. Поле допуску обмежується верхнім і нижнім відхиленнями. Точність розмірів визначається величиною допуску.
Значення допусків, рекомендовані галузевим стандартом Держкомсільгосптехніки ОСТ 70.0001.041—77 на основі СТ РЕВ 144—75 для квалітетів 5—12, наведені в таблиці 3.
Квалітетом називається сукупність допусків, які відповідають однаковому ступеню точності для всіх номінальних розмірів. Цей термін відповідає терміну «клас точності» в системі ОСТ. Різні способи обробки забезпечують певну точність виготовлення деталей. Отже, квалітет визначає технологію обробки деталей.
Характер спряження деталей визначається їх рухом або нерухомим з'єднанням. Посадкою називають характер з'єднання деталей, який визначається величиною зазорів або натягів.
Зазор — додатня різниця розмірів отвору (рис. З, а) і вала (рис. З, б) за умов, коли розмір отвору більше розміру вала. Натяг — абсолютна різниця розмірів отвору і вала за умов, коли розмір отвору менший за розміром вала.
Розрізняють посадки з зазором, з натягом та перехідні. Посадки з зазором забезпечують гарантований зазор у з'єднанні спряжених деталей, посадки з натягом — натяг. У перехідних посадках можна одержати у спряженні як зазор, так і натяг.
Залежно від того, яка із спряжених деталей є основною, розрізняють два види посадок: в системі отвору і в системі вала. Потрібні зазори і натяги отримують зміною найближчих основних відхилень деталей: валів у системі отвору і отворів у системі вала.
Щоб одержати необхідні посадки в системі отвору, треба значно менше спеціального вимірювального інструменту.
Чистота поверхні характеризується ступенем шорсткості — сукупність мікронерівностей на певній (базовій) довжині. Шорсткість оцінюють за середньою величиною мікронерівностей профілю та середньоарифметичним відхиленням мікронерівностей від середньої лінії профілю на базовій довжині. Розрізняють 14 класів шорсткості поверхонь. Найчистіша поверхня 14-го класу, найбільш шорстка — 1-го класу.