15. Притирання

Притирання — це операція, яку виконують для точної обробки поверхні деталей, герметичності з'єднання за допомогою шліфувальних порошків і паст. Найчастіше притирають ущільнювані поверхні арматури, пробки й корпуси кранів, клапани і сідла двигунів та компресорів насосів. Притиранням знімають найтонший шар металу товщиною До 0,02 мм. За один прохід знімають шар металу товщиною до 0,002 мм.

Процес притирання полягає в хіміко-механічному видаленні з поверхонь частинок металу притиральними матеріалами. Під дією пасти і повітря на поверхні деталі утворюються плівки окису, які видаляються під час взаємодії абразиву притиральних матеріалів і рухів притира. Поверхні деталей,, які підлягають притиранню, повинні бути оброблені не нижче другого класу точності: чистове шліфування, протягування, шабрування та ін. Щоб притерти поверхню вручну, на притиральну плиту тонким шаром наносять змішаний з маслом шліфувальний порошок. Потім деталь кладуть на плиту і круговими рухами переміщують по ній до одержання матової або глянцевої поверхні.

Притири і матеріали для притирання. Притир — це інструмент, за допомогою якого притирають деталі (плити, обертові диски, конуси, циліндри тощо). Вид притира підбирають відповідно до форми й розмірів оброблюваної поверхні. Звичайно матеріал притирів вибирають м'якшим від матеріалу виробу, щоб у поверхню притира вдавлювались зерна притирального матеріалу. Найчастіше їх виготовляють з чавуну, м'якої сталі, міді, бронзи, твердих порід дерев. Притири для попередньої обробки мають канавки, в яких збирається притиральний матеріал. Для остаточної обробки притири повинні бути без канавок.

Речовини для притирання бувають тверді абразивно-притиральні (алмазний порошок, корунд, наждак та ін.) та м'які (окиси хрому, заліза, алюмінію, паста ГОИ тощо). Абразивно-притиральні матеріали за зернистістю поділяють на три групи: шліфзерно, шліфпорошки і мікропорошки (в межах кожної групи вони мають відповідні номери).

Найчастіше використовують пасту ГОИ. її виготовляють з прокладеного окису хрому. Розрізняють грубу пасту (абразивна здатність від 45 до 15 мкм, темно-зеленого кольору), середню (абразивна здатність 7—1 мкм, світло-жовтого кольору).

Мастила для притирання сприяють меншому затуплюванню абразивних зерен, високій чистоті й точності обробки поверхні та меншому нагріванню деталі. Для притирів, виготовлених з чавуну, як мастильний матеріал використовують скипидар, з м'якої сталі — машинне масло, з міді — скипидар, содову воду, машинне масло.

Техніка притирання. Під час технічного обслуговування і ремонту машин найчастіше доводиться притирати циліндричні та конічні поверхні.

Для притирання циліндричних деталей притир являє собою розрізну втулку, надіту на конічну оправу. Переміщенням втулки по конічній оправці одержують потрібний діаметр притира. Зовнішню, поверхню втулки-притира покривають абразивним матеріалом і закріплюють у патроні верстата. Надівши деталь на притир і переміщуючи її вперед і назад, притирають поверхню. Для зручності деталь

утримують у руках за допомогою спеціального тримача. Внутрішні конічні поверхні притирають конічним притиром, який має гвинтові канавки для утримання абразивного матеріалу. На зовнішню поверхню притира наносять притиральний матеріал, вставляють його в отвір і роблять нет повні оберти навколо поздовжньої осі. Після 15... 18 обертів притир виймають, насухо витирають, наносять шар абразивного матеріалу та продовжують притирання до одержання потрібної якості.

Водо- і паропровідну арматуру (крани, клапани тощо) притирають без застосування спеціальних притирів. На пробку крана наносять шар пасти ГОИ, вставляють пробку в гніздо і роблять неповні оберти навколо вертикальної осі. При цьому стежать, щоб пробка притиралась по всій поверхні гнізда крана. Якість притирання перевіряють крейдою або кольоровим олівцем. Для цього пробку і гніздо крана ретельно витирають, на пробку наносять 2—3 поздовжні риски, вставляють пробку в корпус крана та повертають її декілька разів навколо осі. Рівномірне стирання риски вказує на якісне притирання деталей.

Техніка безпеки під час притирання. Необхідно запобігти попаданню абразивно-притиральних матеріалів на поверхню шкіри. При використанні притиральних верстатів треба слідкувати за їх справністю та заземленням. Перед початком роботи електричний дриль для притирання клапанів слід випробовувати вхолосту. Продувати притирні деталі стиснутим повітрям дозволяється тільки в захисних окулярах.