Властивості ізоквант:

• ізокванти не перетинаються;

• більш віддалена від початку координат ізокванта відповідає вищому рівню виробництва;

• криві не перетинають ко­ординатних осей, а лише наближаються до них. Це означає, що фактори виробництва лише частково можуть замінювати один одного.

Сукупна вартість виробництва – один і той самий обсяг виробництва, який можна досягти за рахунок різних витрат факторів виробництва.

Сукупна вартість виробництва (ТС) визначається:

, (2.3)

де Р_K – ціна одиниці капіталу;

Р_L – ціна робочої сили.

Графічне зображення відрізку лінії, що описується цим рів­нянням, називається ізокостою (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Ізокоста

Мінімізуючи витрати фірма обирає такі обсяги використання ресурсів, коли сукупна вартість набору ресурсів буде найменшою для забезпечення заданого обсягу виробництва (графічно, вартість виробництва мінімізується в точці, де ізокванта дотична до ізокости):

, (2.4)

Правило мінімізації витрат: витрати досягають мінімуму, якщо гранична продуктивність у розрахунку на кожну витрачену гривню по всіх видах ресурсів буде однаковою:

. (2.5)

Гранична продуктивність (МР) – це збільшення загального випуску продукції при залученні у виробництво додаткової одиниці фактору виробництва.

2.3. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники

Світова практика господарюван­ня оцінює результати функціонування економіки країн дво­ма способами: економічним зростанням та ефективністю су­спільного виробництва.

Економічне зростання – це розвиток національної еконо­міки протягом певного періоду, що вимірюється абсолютним при­ростом обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД).

Ефективність виробництва — категорія, яка характери­зує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.

Ефективність виробництва є однією з головних ха­рактеристик господарської діяльності людини.

Існує економічна та соціальна ефективність виробництва (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Види ефективності виробництва

Рівень економічної ефективності виробництва визначається за допомогою системи показників. У найзагальнішій формі економічна ефек­тивність ( )визначається як співвідно­шення результати — витрати:

(2.6)

Однак цей показник дуже узагальнений, оскільки характе­ризує ефективність усіх сукупних витрат. Для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва застосо­вується система показників (рис. 2.8):

Рис. 2.8. Показники економічної ефективності

Продуктивність праці на мікрорівні:

(2.7)

Продуктивність праці на макрорівні:

(2.8)

Трудомісткість – це показник, зворотний продуктивності праці:

(2.9)

Фондовіддача – це показник, який характеризує ефектив­ність використання засобів праці:

(2.10)

Фондомісткість — це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції:

(2.11)

Матеріаловіддача – ефективність використа­них предметів праці:

(2.12)

Матеріаломісткість - зворотній показником матеріаловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ре­сурсів на одиницю виробленої продукції:

(2.13)

Капіталомісткість – це відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту об­сягу виробленої продукції:

, (2.14)

де К – капіталомісткість продукції;

К – обсяг капіталовкладень;

∆Q – приріст обсягу виробленої продукції.

Екологоефективність. Поряд з показниками економічної ефективності слід визначати й ефективність природокористування:

, (2.15)

де Е₀ – загальноекономічний ефект суб'єкта господарювання;

А – вартість природоохоронних заходів;

В – втрати від пошко­дження природного середовища;

С – вартість природних ресурсів.

Рентабельним може вважатися лише таке виробництво, у якого еколого-економічний ефект є додатною величиною.

Показники соціальної ефективності виробництва. Соціальна ефективність показує, наскільки розвиток виробництва відповідає вирішенню головної мети — служити споживачу, задовольняти особисті по­треби кожної людини (рис. 2.9):

Рис. 2.9. Показники соціальної ефективності виробництва

Рівень життя — це фактичний рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами певної країни. Відповідність прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум — це вартісна величина набору про­дуктів харчування достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум відображає так звану межу бідності населення, за якою настає деградація особистості.