10. Договори доручення

Договір доручення поширений у країнах континентальної системи права. Під ним прийнято розуміти договір, згідно якого одна сторона (довіритель) доручає, а друга сторона (повірений) приймає на себе здійснення юридичних дій за рахунок і від імені довірителя. Договір є безоплатним, якщо немає згоди про інше. Дещо інакше визначається договір доручення в праві Німеччини, де за договором доручення повірений зобов'язується безоплатно виконати справу, покладену на нього довірителем. Основна відмінність в підходах до юридичного змісту даного виду V домовленостей полягає в тому, що одні країни (наприклад, Франція) виходять з того, що цей договір спрямований на вчинення юридичних дій повіреним від імені і за рахунок довірителя, а інші (наприклад, Німеччина) вважають, що на повіреного може бути покладено обов'язок вчинення як юридичних, так і фактрічних дій, в той час як швейцарським зобов'язальним законом передбачається, що доручення включає в себе крім договору простого доручення також договір про посередництво, акредитивні угоди і договір про агентство

За договором доручення повірений зобов'язаний:

- виконати особисто взяте на себе доручення. Передати виконання доручення іншій особі повірений має право лише зі згоди на це довірителя. При цьому він відповідає за вибір третьої особи, а також за дії третьої особи як за свої власні, якщо він передав їй виконання без дозволу довірителя;

- виконувати доручення згідно вказівок довірителя. Повірений має право відійти від вказівок, коли є підстави вважати, що довіритель погодився б на такий відступ. При відступі від вказівок довірителя без таких передумов доручення вважається виконаним лише у випадку, якщо повірений візьме на себе негативні наслідки цього відступу;

- надавати довірителю необхідну інформацію про хід виконання справи і звіт по завершенні доручення.

За договором доручення довіритель зобов'язаний:

- відшкодувати повіреному понесені ним в процесі виконання доручення витрати;

- сплатити винагороду при наявності відповідної домовленості або якщо обов'язок такої сплати випливає з місцевих звичаїв;

- відшкодувати повіреному втрати, понесені ним без своєї вини у зв'язку з виконанням дopyчeння . Законодавча і судова практика європейських країн окремо регламентують види доручень, при виконанні яких в якості повірених виступають особи, які здійснюють покладену на них "справу" на комерційних началах, тобто у вигляді промислу. В якості таких повірених виступають торговельні представництва в Німеччині, торговельні агенти у Франції або агенти у Швейцарії, де під агентом розуміють особу, яка зобов'язується здійснювати постійно посередництво в укладенні угод для довірителя або укладати угоди за рахунок і від імені довірителя, не перебуваючи при цьому з довірителем у відносинах за договором трудового найму.

Агент і торговельний представник здійснюють, так як і повірений, фактичні і юридичні дії для довірителя, але вже на інших умовах. При виконанні доручення агент зобов'язаний захиш[ати інтереси довірителя, проявляючи турботливість "добропорядного" комерсанта. Необхідністю появи такої турботливості обґрунтовується відповідальність агента за вибір третьої особи і дотримання умови угоди, укладеної з третьою особою за рахунок довірителя.

Довіритель зобов'язаний зробити все можливе для того, щоб сприяти успішному виконанню агентом своїх зобов'язань і виплачує повіреному протягом дії договору винагороду (при відсутності застереження про інше) не тільки за угодами, ним самим укладеними, а й за такими угодами, які, хоч і стали результатом дій самого довірителя без сприяння повіреного, були укладені особами, вперше залученими повіреним в якості контрагентів за подібними договорами.

Право на винагороду виникає з моменту укладення агентом договору з третьою особою, але воно втрачається у випадку, якщо укладена угода не виконується з обставин, за які не несе відповідальності довіритель.

Припинення дії договору, у випадку, коли договір укладено на визначений строк, до закінчення строку припиняє його дію без особливого про те повідомлення. Якщо по закінченні строку дії договору з мовчазної згоди сторін вони продовжують виконувати свої обов'язки, то договір вважається продовженим на такий же строк, але не більше ніж на один рік.

При укладенні договору без зазначення строку і якщо строк не може бути визначено, виходячи з мети договору, кожна із сторін має право припинити дію договору при дотриманні вимоги про попереднє повідомлення контрагента у встановлені законом строки, до того ж такі строки ставляться в залежність від тривалості дії договору.

Крім того, договір припиняється внаслідок смерті, настання недієздатності агента, а також оголошення довірителя неспроможним. За певних умов смерть довірителя також є підставою припинення договору. Після припинення дії договору повірений за певних умов не втрачає права на винагороду. Таке право зберігається у випадку, якщо діяльність агента привела до істотного розширення кола клієнтів підприємця, з яким для довірителя і після припинення договору пов'язані значні переваги. Реалізувати це право може не тільки агент, але й його спадкоємці. Не допускається включення в договір умов, які позбавляють торговельного представника прав на винагороду після припинення дії договору. Встановлюється максимальний розмір такої винагороди: середня винагорода за рік у розрахунку винагороди останніх п'яти років до припинення договору. Право на винагороду втрачається у випадку, коли припинення договору було викликано обставиною, за яку несе відповідальність агент.