16. Процес дослідження маркетингу.

Маркетинговые исследования - систематическое определение круга данных, необходимых в связи со стоящей перед фирмой маркетинговой ситуацией, их сбор, анализ и отчёт о результатах. Фирма проводит маркетинговые исследования или собственными силами - отделом маркетинга, или специализированными организациями. Наиболее типичными задачами исследователей маркетинга являются: изучение характеристик рынка, замеры потенциальных возможностей рынка, анализ распределения долей рынка между фирмами, анализ сбыта, изучение тенденций деловой активности, изучение товаров конкурентов, краткосрочное прогнозирование, изучение реакции на новый товар и его объём, долгосрочное прогнозирование, изучение политики цен. Для получения информации в маркетинге используются следующие методы: опрос, наблюдение и автоматическая регистрация данных (эксперимент представляет только специфический план исследований), панель. Выбор конкретного метода зависит от цели исследуемого признака (человек, предмет). Перечень способов получения информации и некоторые их характеристики.

17. Поняття маркетингу в освітніх послугах.

Маркетинг образовательных услуг имеет свои особенности только в сфере практического применения, а все основные принципы в нем не отличаются от маркетинга на любом рынке товаров или услуг. Согласно классической теории маркетинга, услугам присущ ряд специфических характеристик, отличающих их от товара и которые необходимо учитывать при разработке маркетинговых программ. Эти характеристики следующие:

• Неосязаемость. Услуги невозможно увидеть, попробовать на вкус, услышать или понюхать до момента приобретения.

• Неотделимость от источника. Услуга неотделима от своего источника, ее осуществление возможно только в присутствии производителя.

• Непостоянство качества. Качество услуг колеблется в широких пределах в зависимости от их производителей, а также от времени и места их оказания.

• Несохраняемость. Услугу невозможно хранить для последующей продажи или использования.

18. Вимоги до керівника та його професійної підготовки.

Особливості управлінської діяльності

До основних особливостей цього виду трудової діяльності за Ф. І. Хмі-лем можна віднести такі, як:

• Результати праці управлінців не підлягають прямому вимірю­ванню. Показники ефективності керівництва будуть виражатись опосередковано в показниках діяльності керованих об'єктів.

• Предметом праці у сфері управління виступають не матеріально-предметні елементи виробництва, а люди та інформація.

• Праця у сфері управління висуває до керівника підвищені кваліфі­каційні вимоги, оскільки низька якість управління може привести до масштабних витрат та низької продуктивності діяльності.

• Праця керівника має мобільний характер (переміщення по всій території організації, відрядження).

• Зміст роботи управління складається із різних видів діяльності та безлічі різноманітних операцій (робота з інформацією, прийняття рішень, планування, контроль і т. д.).

• Творчий характер управлінської праці вимагає і знань, і досвіду, і інтуїції. Управлінська діяльність — це у певній мірі мисте­цтво.

—- Підвищений рівень відповідальності та самостійності у прийнятті рішень [55].

М. М. Мартиненко визначає п'ять базових ознак управлінської діяльності, які відрізняють її від інших видів діяльності:

1. Менеджер визначає цілі. Формує систему цілей, засоби їх досяг­нення.

2. Менеджер організує процеси. Формує склад елементів процесу управління. Організовує людей для досягнення спільних цілей.

3. Менеджер підтримує мотивацію та комунікацію. Вміє задіяти до­цільні методи та прийоми впливу на людей.

4. Менеджер визначає систему критеріїв оцінки індивідуальної та сумісної праці.

5. Менеджер сприяє професійному зростанню своїх підлеглих та себе особисто [28].

До інших особливостей управлінської праці також можна віднести наступні:

• має інтелектуальний (розумовий) характер;

• управлінець бере участь у створенні матеріальних, естетичних, моральних, освітніх і т. д. продуктів опосередковано, через працю інших людей;

• предметом праці є інформація;

• засоби праці — оргтехніка, обчислювальна техніка;

• результат праці — управлінське рішення (його прийняття та виконання).

Менеджер — це (у вузькому значенні слова) організатор діяльності. Менеджер — це лідер, який приймає рішення щодо засобів, використан­ня ресурсів, розподілу обов'язків у колективі для досягнення спільних цілей діяльності. Специфіка роботи менеджера полягає в тому, що еко­номічні, виробничі, соціальні та інші завдання він вирішує, впливаючи на людей, які повинні безпосередньо ці завдання розв'язувати. Характер праці менеджера визначається керівною роботою, тобто управлінням кадрами. Менеджери — категорія управлінських працівників, які про­фесійно здійснюють управління людьми.

Задачі менеджера

• Зробити працівників здатними до сумісної діяльності, нейтралізу­вати властиві людям індивідуальні особливості; надати спільним зусиллям ефективності та результативності.

• Організувати контроль за діяльністю персоналу, розробити си­стему оцінювання результатів діяльності та визначитись із сти­мулами.

• Сприяти подальшому професійному зростанню персоналу, вияв­ленню талантів; формувати кадрову політику; готувати керівний резерв.

• Нести персональну відповідальність за справи.

• Стимулювати персонал до взаємодії, створювати сприятливий мікроклімат в колективі.

• Створювати умови для результативної роботи, ефективно вико­ристовувати ресурси організації.