Тема і.6. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна

Наука конституційного права – система ідей, концепцій, теорій, вчень про конституційне право як провідну галузь національного права.

Об’єкт науки конституційного права – конституційні (державно-правові) відносини, відповідні правові інститути й норми, державно-політичні, соціально-економічні, інші інституції, що зумовлені природою і змістом влади народу України, а також політичні й правові погляди та уявлення щодо них.

Предмет науки конституційного права – галузь конституційного права з притаманними їй закономірностями й тенденціями розвитку державно-правових процесів.

Тенденції розвитку науки конституційного права:

- збільшення кола питань, які вона вивчає;

- розширення наукового інструментарію наукових досліджень;

- орієнтація на всебічне врахування позитивного досвіду наукових досліджень конституційної теорії та практики інших країн світу;

- більша орієнтація на розв’язання практичних проблем державотворення;

- використання у своїх рекомендаціях результатів політологічних і соціологічних досліджень;

- розширення експертних можливостей науки конституційного права в законотворчому і, в цілому, в нормотворчому процесі.

Завдання науки конституційного права України:

- проникнути в сутність та призначення відповідної галузі права;

- розкрити основоположні конституційні політико-правові принципи;

- визначити тенденції розвитку конституційного права України в цілому, і його окремих інститутів;

- всебічно проаналізувати таку властивість влади як суверенітет;

- забезпечити принципово нові підходи до вивчення конституційно-правових явищ, оскільки попередній досвід державного будівництва може бути використаним лише з багатьма застереженнями та критичними зауваженнями;

- узагальнити найкращий світовий досвід організації державної влади, розробити нові моделі й механізми, що є прийнятними в сучасних умовах національного державотворення;

- удосконалювати, на теоретичному рівні, механізми закріплення, реалізації, гарантування й захисту громадянських, політичних, соціально-економічних та культурних прав і свобод людини й громадянина в Україні.

Система науки конституційного права – сукупність відносно самостійних та логічно взаємопов’язаних комплексів теоретичних положень.

Складовими елементами (розділами) системи науки конституційного права є:

1) загальні питання науки: її предмет, методологія, предмет конституційного права як галузі права, метод її правового регулювання, джерела та місце галузі в системі права України;

2) вчення про Конституцію України: питання конституціоналізму, теорії КУ, механізмів її реалізації та правової охорони;

3) загальні засади конституційного ладу України: фундаментальні основи організації та діяльності українського суспільства й держави;

4) конституційно-правовий статус особи: питання правового статусу особи, основою якого є громадянство; конституційні права, свободи та обов’язки людини й громадянина;

5) форми безпосередньої демократії: проблеми виборчого права, виборів і референдумів;

6) організація державної влади: проблеми організації та діяльності інститутів державної влади, зокрема, законодавчої, виконавчої та судової, а також інституту президента;

7) територіальний устрій України: питання принципів територіального поділу, статусу адміністративно-територіальних одиниць, зокрема АРК;

8) місцеве самоврядування в Україні: проблеми статусу територіальних громад, органів та інших суб’єктів місцевого самоврядування.

Функції науки конституційного права – напрямки її впливу на правотворчий та правозастосовчий процеси, політико-правову культуру населення тощо, в яких розкривається сутність, зміст та призначення науки конституційного права України.

Політична функція є приорітетною. Вона полягає у формуванні політичних переконань та орієнтацій у суспільстві, становленні високої політико-правової культури; в обґрунтуванні політико-юридичних акцій держави, в тому числі у її зв’язках з іншими країнами тощо.

Ідеологічна функція полягає в тому, що наука конституційного права вивчає та аналізує ті ідеї й державні цінності, що їх втілено в чинній КУ, а також визначає ті, котрі бажано втілити в державно-правову практику.

Прогностична функція полягає у соціальному та юридичному прогнозуванні стратегії розвитку конституційного й законотворчого процесів, та сприйняття населенням республіки державно-правових новацій.

Методологічна функція направлена на допомогу іншим суспільним наукам, полягає їх у спрямуванні й орієнтації.

Комунікативна функція пов’язана з інформаційними відносинами, з такими проблемами, як гласність у роботі державних органів, ознайомлення з роботою органів влади й управління, формування правової свідомості й правової культури.

Інтегративна (системотворча) функція полягає в тому, що наука конституційного права допомагає загальній теорії держави і права об’єднувати всі юридичні науки в цілісну систему.

Прикладна функція. Конституційне право вказує орієнтири для всих державних органів, у їхній практичній діяльності.

Експертна функція проявляється в тому, що фахівці у галузі конституційного права дедалі частіше залучаються до виконання експертиз проектів законодавчих актів.

Методологія науки конституційного права – вчення про методи пізнання конституційно-правових реалій, теоретичне обґрунтування використання методів і способів пізнання цих реалій; теорія методів, сукупність певних теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження явищ.

Метод науки – сукупність засобів та прийомів наукового пізнання, які забезпечують набуття об’єктивних достовірних знань.

Методами науки конституційного права є:

Загальнонауковий – метод діалектики, наукового аналізу конституційно-правових реалій.

Спеціальні методи:

- системний – дає змогу розглядати предмет конституційного права як цілісну взаємопов’язану систему;

- історичний – допомагає виявити тенденції конституційно-правового регулювання суспільних відносин та використовувати позитивний досвід минулого для сучасного державотворення;

- метод конкретно-соціологічних досліджень дає змогу науці виявляти суспільну думку щодо розвитку конституційного процесу в Україні, ефективності функціонування державних органів та самоврядних структур;

- порівняльно-правовий – виявляється у порівняльному аналізі конституційних норм та інститутів;

- статистичний – допомагає виявляти ефективність дії конституційно-правових норм та інститутів, відповідних державних акцій, а також оцінювати їхній вплив на суспільні відносини.

Конституційне право як навчальна дисципліна – система знань, які одержані наукою конституційного права і практикою його створення й реалізації; вивчається в юридичних ВУЗах та на юридичних факультетах.

Завдання конституційного права як навчальної дисципліни:

- розкрити основні поняття й зміст конституційного права України як галузі права та науки;

- з’ясувати принципи, функції та юридичні властивості Конституції України, порядок її прийняття, доповнення й зміни;

- визначити особливості конституційно-правових норм та інститутів;

- дати загальну характеристику чинної КУ та її основних положень;

- розкрити загальні засади конституційного ладу України, зокрема, конституційно-правове закріплення суверенітету українського народу, народовладдя, поділу державної влади і взаємодії владних структур тощо.

Вимоги до знань та вмінь студентів, котрі вивчили курс „Конституційне право України”. Студент повинен:

- орієнтуватися у питаннях конституційно-правового закріплення загальних засад конституційного ладу України; розуміти поняття й усвідомлювати сутність та значення державних символів України;

- орієнтуватися у питаннях прав людини та громадянина;

- аналізувати правовий статус політичних партій, громадських об’єднань, релігійних організацій, національних меншин, засобів масової інформації;

- розкривати засади територіального устрою України, давати характеристику конституційно-правового статусу АРК;

- аналізувати поняття, предмет та види референдумів в Україні, порядок їх підготовки й проведення;

- висвітлювати поняття „виборча система” та „виборче право”, принципи виборчої системи та виборчого права в Україні, порядок призначення виборів депутатів місцевих рад, особливості виборів Президента України;

- аналізувати правовий статут Верховної Ради України, її структуру, функції, повноваження, компетенції;

- давати характеристику системи органів державної виконавчої влади, визначати конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України, міністерств, місцевих державних адміністрацій;

- визначати конституційно-правовий статус судових, правоохоронних та правозахисних органів;

- характеризувати статус КСУ, як єдиного органу конституційної юрисдикції, розуміти призначення та зміст його діяльності тощо.