Тема іv.5. Гарантії конституційних прав і свобод людини та громадянина

Конституційні гарантії – передбачені Основним Законом України засоби, методи і механізми, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод людини і громадянина; система норм, принципів, умов і вимог, які забезпечують у сукупності додержання прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.

Система гарантій прав та свобод людини і громадянина включає передумови економічного, політичного, організаційного, правового характеру, а також захисту прав і свобод; це – умови, засоби і методи, які забезпечують фактичну реалізацію та всебічну охорону прав і свобод особи.

Економічні гарантії – спосіб виробництва; економічний лад суспільства, який має забезпечувати неухильне зростання продуктивних сил на основі визнання й захисту різних форм власності на засоби виробництва; соціально-орієнтована ринкова економіка; свобода громадян та їхніх об’єднань у виборі форм і здійсненні підприємницької діяльності.

Політичні гарантії – політика держави, спрямована на створення умов для всебічного розвитку людини, забезпечення її прав і свобод. „Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави” (ст. 3 КУ).

Організаційні гарантії – це систематична організаторська діяльність держави та всіх її органів, посадових осіб, громадських організацій по створенню сприятливих умов для реального користування громадянами своїми правами і свободами.

Організаційні гарантії забезпечують:

- ВРУкраїни, яка виключно за допомогою законів України визначає права й свободи людини і громадянина, їхні гарантії, основні обов’язки громадян;

- Президент України;

- Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади, зокрема Кабмін України вживає заходи щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина;

- місцеві державні адміністрації, які на відповідній території забезпечують дотримання прав і свобод громадян;

- суди, які захищають права і свободи людини та громадянина;

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

- прокуратура, яка здійснює представництво інтересів громадян або держави в суді у визначених законом випадках;

- органи місцевого самоврядування;

- адвокатура, яка забезпечує право на захист від обвинувачення та надає правову допомогу при вирішенні справ у судах;

- політичні партії та громадські організації, що захищають права й свободи громадян, які об’єднуються в них.

Юридичні гарантії – це надання державою формальної (юридичної) загальнообов’язковості тим умовам, які є необхідними для того, щоб кожна людина могла скористатися своїми конституційними правами і свободами. Вони містяться у Конституції України та нормах поточного законодавства.

Юридичні гарантії, які містяться в Конституції України

стаття КУ

1. Рівні можливості у виборі професії та роду діяльності. 2. Визначена законом максимальна тривалість робочого часу та мінімальна тривалість часу відпочинку. 3. Загальнообов’язкове державне страхування. 4. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод. 5. Захист прав Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. 6. Право не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань. 7. Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійснені ними своїх повноважень. 7. Право знати свої права і обов’язки; закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права і обов’язки громадян, але не доведені до відома населення у встановленому порядку, є недійсними. 8. Недопустимість зворотної дії закону (ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визначалися законом як правопорушення). 9. Право на правову допомогу, яке означає, що кожний вільний у виборі захисника своїх прав, і що у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безкоштовно. 10. Принцип необов’язковості виконання явно злочинного розпорядження чи наказу. 11. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне правопорушення. 12. Принцип презумпції невинності людини, який означає, зокрема, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, і що ніхто не зобов’язаний доводити свою не винуватість у вчинені злочину. 13. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сімї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. 14. Недопустимість обмеження конституційних прав і свобод означає, що дані права і свободи не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

ст. 43 ст. 45 ст. 46 ст. 8,55 ст. 55 ст. 55 ст. 56 ст. 57 ст. 58 ст. 59 ст. 60 ст. 61 ст. 62 ст. 63 ст. 64

Основна юридична гарантія прав та свобод людини і громадянина – судовий захист. Об’єктом оскарження до суду можуть бути рішення, дії, або бездіяльність, через які були порушені права і свободи громадян чи створені перешкоди для їх здійснення, або на громадянина покладено якісь не передбачені законом обов’язки, або громадянин був незаконно притягнений до юридичної відповідальності.

Формами контролю за додержанням законодавчими, виконавчими, судовими органами положень Конституції України про права та свободи людини і громадянина є:

1) звичайна процедура контролю за конституційністю нормативних актів в Україні, що здійснюється Конституційним Судом України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції і дає офіційне тлумачення Конституції і законів України;

2) спеціальні процедури, формально-юридичне забезпечення основних прав і свобод, зокрема, омбудсмен. На Україні омбудсмен – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, призначається на посаду та звільняється з посади ВРУкраїни (ч.17 ст. 85 КУ). Питання організації і діяльності визначені в Законі України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 13 листопада 1997 р. Сфера діяльності омбудсмена – відносини між громадянами і представниками держави (органами, службовими особами). Повноваження – розгляд скарг громадян на порушення їх конституційних прав; проведення розслідування за власною ініціативою, якщо є підозра, що дії адміністрації порушують закон, чи існують факти зловживання владою тощо.

Міжнародно-правові гарантії – право після використання всіх національних засобів правового впливу звертатися до міжнародних судових установ або до відповідних органів міжнародних організацій, членом чи учасником яких є Україна (ст. 55 КУ).