Виявлення ядерних вибухів та визначення їх параметрів

Виявлення ядерних вибухів та визначення їх параметрів полягає у визначенні координат центрів (епіцентрів) ядерних вибухів, їх потужності, виду та часу. В окремо розташованих підрозділах виявлення ядерних вибухів здійснюється обслугами постів спостереження. Виявлення ядерного вибуху здійснюється двома спостерігачами. Старший посту визначає час вибуху, час приходу звуку в точку спостереження, а в темний час, в хмарну погоду і час свічення вогняної кулі, для чого він використовує годинник та секундомір.

Спостерігач визначає вид і азимут вибуху, а після припинення підйому хмари вибуху вимірює горизонтальний кутовий розмір його діаметру і вертикальний кут спостереження центру хмари.

Час вибуху визначається після виникнення його спалаху. Час приходу звуку вибуху вимірюється за допомогою секундоміра, що запускається в момент спалаху і зупиняється з приходом звуку. Час свічення вогняної кулі ядерного вибуху також вимірюється секундоміром, котрий запускається в момент спалаху і зупиняється після закінчення свічення вогняної кулі.

Вид вибуху визначається по його розвитку зовнішнього зображення. При наземному (надводному) і низькому повітряному вибуху область свічення торкається поверхні ґрунту (води), маючи форму зрізаної сфери, а потужний пиловий (водяний) стовп з’єднаний з хмарою вибуху має темний колір з моменту його утворення.

При повітряному вибуху вогняна куля немає дотику з поверхнею грунту (води) і пиловий стовп в перші секунди після вибуху не з’єднаний з хмарою, яка має світлий тон.

При висотному вибуху утворюється клубоутворююча область свічення, яка набуває вигляд клуба кільцевої хмари, а пиловий стовп і хмара пилу не утворюється. При підземному вибуху потужний спалах і грибовидна хмара відсутні.

При підводному вибуху утворюється водяний купол; який перетворюється потім у водяний стовп.

Азимут вибуху при візуальній засічці неозброєним оком визначається за допомогою азимутного кола, при інструментальній – за допомогою оптичного пристрою шляхом наведення стрілки азимутного кола або перехрестя пристрою на вертикальну ось пилового стовпа або хмари вибуху.

Горизонтальний кутовий розмір хмари вибуху вимірюється шляхом почергового вимірювання азимуту правого і лівого зрізу хмари вибуху і дорівнює їх різниці. При цьому, якщо азимут правого зрізу хмари вибуху виявиться менше лівого, то до нього додається 360° (60-00 відділень вуглеміру). Вертикальний кут спостереження центру хмари вибуху при візуальній засічці неозброєним оком визначається кутомістним пристроєм, закріпленим на азимутальному колі, при інструментальній засічці – оптичним приладом, що має, крім горизонтального, ще і вертикальний лімб.

Радіаційний і хімічний контроль

Радіаційний і хімічний контроль організовується з метою отримання даних для оцінки боєздатності підрозділів, визначення необхідності та обсягу спеціальної обробки, а також можливості зняття засобів індивідуального захисту після подолання зон зараження або проведення спеціальної обробки. Радіаційний і хімічний контроль у підрозділі здійснюється шляхом контролю опромінення особового складу та визначення ступеня радіоактивного і хімічного зараження особового складу, озброєння, техніки і матеріальних засобів, місцевості, а також води і продовольства. В залежності від завдань, що вирішуються, контроль доз опромінення розподіляється на військовий та індивідуальний (медичний).

Радіаційний контроль

Військовий контроль застосовується для отримання даних про дози опромінення груп військовослужбовців, які діють в однакових умовах (автомобілі, БМП, танки) шляхом зняття показників з військових вимірювачів дози (ИД-1). Це дозволяє оперативно оцінювати боєздатність підрозділу по радіаційному показнику може проводитися колективним або індивідуальним методами. При цьому колективний метод застосовують для незначних за чисельністю підрозділів, які перебувають в однакових умовах. Індивідуальний метод застосовують у відношенні офіцерів, прапорщиків, а також військовослужбовців, які діють окремо від підрозділу. Медичний контроль необхідний для сортування поранених та уражених, а також для первинного діагностування радіаційних уражень по показниках вимірювачів доз (ИД-11), які видаються усім військовослужбовцям. Облік доз опромінення ведеться в ротах (батареях) – на весь особовий склад; в штабах батальйонів (дивізіонів) – на весь особовий склад штабу і командирів підлеглих підрозділів на два ступеня нижче , а також прапорщиків. Дози опромінення щодоби записуються у журналі обліку доз опромінення і періодично (один раз на місяць) переносяться із журналу в картку обліку доз опромінення кожного військовослужбовця. Штаби на основі щодобових донесень підлеглих ведуть облік усереднених доз опромінення підрозділу і визначають ступінь боєздатності по радіаційному показнику підрозділів на два ступеня нижче .

Відповідальність за організацію і правильність визначення та облік доз опромінення лежить на командирах рот, батальйонів і штабах батальйонів при військовому контролі та на медичних установах при індивідуальному (медичному) контролі. Облік доз опромінення в роті веде старшина роти, а в батальйоні-штаб. Служба РХБ захисту організовує постачання та обслуговування засобів контролю доз опромінення. Контроль зараження РР містить в собі обстеження особового складу, озброєння, техніки, матеріальних засобів, споруд. Головною умовою контролю є визначення характеру ступеня зараженості і необхідності проведення їх спеціальної обробки, обеззараження води, тари і продовольства. Він проводиться по вказівці безпосереднього командира, як правило, після виходу підрозділу із зон зараження або в різних укриттях і спорудах на зараженій місцевості.

Хімічний контроль

Хімічний контроль проводиться для визначення необхідності і повноти дегазації екіпіровки особового складу, озброєння і військової техніки (ОВТ), матеріальних засобів, обеззараження тари з продуктами харчування, для визначення моменту зняття особовим складом засобів індивідуального захисту після дегазації, а також для визначення факту застосування противником невідомих ОР і СДОР.

В залежності від того, які засоби застосовують при контролі, він підрозділяється на польовий та лабораторний. Польовий проводиться силами і засобами підрозділів (ВПХР, АП-1).

При підозрі на зараження ОР та іншими токсичними речовинами, а також при необхідності підтвердження повноти дегазації підрозділу беруть проби грунту, води або мазки з поверхні і направляють їх у спеціальні лабораторії, які знаходяться в частинах РХБ захисту.